У світі, де матеріальний успіх часто затьмарює духовні цінності, прагнення до доброчесності, миру та любові нерідко сприймаються як слабкість чи навіть «безумство». Проте, як влучно зазначає Стефан Бохонюк у своїй статті, така оцінка є лише ознакою духовної обмеженості тих, хто не здатний мислити глибше за миттєву земну вигоду. Справжня сила людини полягає у здатності залишатися вірною істині навіть тоді, коли суспільство відвертається від неї. Віра – це не пасивне очікування змін, а активна позиція. Слуга Божий Стефан закликає «не вмовкати перед Господом», що означає постійну внутрішню працю, молитву чи дію заради відновлення справедливості на землі. Це нагадування про те, що кожен із нас є носієм правди, і наше завдання – не дати їй згаснути під тиском суспільного цинізму. Цитата із книги Пророка Ісаї про «подвійну нагороду» відкриває глибоку духовну істину. Людина, яка обирає шлях чесності та любові отримує благословення у двох вимірах:
-Земний спокій: незважаючи на зовнішні труднощі чи засудження, праведна людина має чисту совість. Це дарує внутрішню радість, гармонію та мир, які неможливо купити за жодні багатства.
-Вічна пам’ять: добрі справи залишають тривкий слід. Ім’я людини, яка творила добро, не зникає безвісти, а стає прикладом для наступних поколінь («у роді праведних»). Божа справедливість полягає в тому, що богоугодне життя для людини обертається вічною внутрішньою величчю та спокоєм, які ніхто не може відняти. Світ, завжди бачить лише зовнішній фасад життя тих, хто будує свій успіх на обмані чи кривді. Здається, що вони процвітають. Проте брат Стефан заглядає за лаштунки цього «благополуччя» і показує його справжню ціну – постійну тривогу. Неправда позбавляє людину миру і спокою. Той, хто обманює, стає рабом власного обману, змушений постійно озиратися і чекати удару. Це і є початком земного Божого справедливого суду над грішником – втрата спокою. Найважливіший заклик в цій статті полягає в тому, що справедливість не торжествує пасивно. Мало просто не чинити зла самому – потрібно мати мужність протистояти йому. Стефан Бохонюк прямо каже: «самі собою діла не відкриваються, потрібні чоловіки, які б це зробили». Святий Дух діє через людей. Коли людина мовчить, бачачи несправедливість, вона дозволяє злу залишатися в тіні. Обов’язок кожного вірянина – викривати неправду.
Далі в своїй статті брат Стефан Стефан пише, що його призначили членом окружної виборчої комісії до сейму і сенату. І виконуючи Закон Божий, він, як християнин, що має обов’язок викривати грішників перед усіма, написав листа до голови Окружного суду в місті Луцьку. Але, як пише Стефан Бохонюк: «На жаль, на цей лист відповідь так і не надійшла». Зразу видно, який «чесний» і «справедливий» був луцький суддя.
Слуга Божий Стефан у цій статті (яка тематично дуже перегукується із закликом пророка Ісаї до принципових і непохитних «Сторожів» на мурах) виступає в ролі духовного реформатора та викривача суспільної й релігійної несправедливості свого часу (1920 ті – 1930 ті роки). Стефан Бохонюк констатує величезний розрив між задекларованим законом і реальною практикою. «На папері» (у Конституції чи кодексах) написано, що «всі люди рівні», «суд захищає бідних і скривджених», а «правда завжди перемагає». А насправді (у житті) все навпаки. Людина приходить до суду, а там судді байдужі, закони не працюють, а правду купують за гроші. Це значить, що правильні та справедливі слова в книжках повністю розходяться з реальним життям. Брат Стефан саме про це і писав: закони та справедливість у його час залишались лише «деклараціями» (текстом на папері), які судді просто зачитували, але не виконували. Також він викриває цинізм влади: судді перекладають відповідальність на Бога («Він прийде і розсудить»), щоб виправдати власну бездіяльність та жорстокість. Слуга Божий Стефан звинувачує суддів у тому, що вони «відбувають належний час», замість того, щоб захищати «замучених, знедолених, пригнічених, обманутих та ображених». Це пряме відсилання до старозавітних пророків (Амоса, Ісаї), які завжди захищали сиріт, вдів та бідних від свавілля можновладців. На біблійних прикладах, які цитує Стефан Бохонюк ми бачимо, що тогочасні лідери (як і теперішні) були нелегітимними в очах Бога. Термін «Мерзота запустіння на святому місці» історично означав осквернення храму язичниками. Брат Стефан проектує це на державні та церковні інституції свого часу, говорячи, що святе місце (суд, влада, церква) захоплене духовними руйнівниками. Згадка про «книжників і фарисеїв» на Мойсеєвому сидінні – це вирок Христа тогочасній релігійній еліті. І Стефан Бохонюк побачив це і в сучасному йому часі: посади займають люди, які мають зовнішній авторитет, але позбавлені внутрішньої праведності. На основі Першого послання Івана (1 Ів 2,4) слуга Божий Стефан чітко розмежовує слова і діла. Якщо правитель чи суддя називає себе віруючим (християнином), але чинить несправедливо – він є неправдомовцем. Ми бачимо на прикладі Мойсея якості істинного лідера: лагідність, смирення, терпіння та молитва за свій народ, навіть коли цей народ бунтує чи помиляється. І описуються якості псевдопровідників: гординя, гнів, жорстокість («одразу тебе вб’є»). Брат Стефан робить радикальний висновок: сучасна йому верхівка керується духом насильства, а отже, ці люди – не Божі. То чому ж людство опинилося в такому духовному тупику? І ось, які головні думки заклав в свою статтю Стефан Бохонюк: - Лицемірство «християнського світу (приклад із клятвою). Він бере дуже конкретний, побутовий, але юридично важливий приклад – клятву (присягу) в суді чи державних установах. Христос чітко сказав: «Не клянися зовсім», твоє слово має бути просто «так» або «ні». Суспільство, яке називає себе християнським, змушує людей піднімати пальці та клястися. Для слуги Божого Стефана це не просто формальність – це доказ того, що люди слухають не Бога, а «лукавого» (диявола), адже все, що понад «так/ні» - це від лукавого. Стефан Бохонюк просить людей просто відкрити Новий Заповіт і порівняти своє життя з ним. Якщо людина щиро прочитає Слово Боже, вона жахнеться від того, як далеко відійшла від істини. Брат Стефан каже дивовижну річ для свого часу: якщо люди духовно прокинуться, вони зрозуміють, що серед земних політиків чи лідерів «немає кому і немає кого вибирати». Усі вони однаково недосконалі та відірвані від Бога. Замість корумпованих земних виборів, віруючі (істинні) чекають на виконання Божої обітниці – повернення істинних пророків і суддів. Слуга Божий Стефан нагадує, що в майбутньому (при відновленні світу) саме святі, вірні Богу люди, судитимуть світ разом із Христом. Він пояснює нам, що істинні християни вже сьогодні «судять» цей світ – не через юридичні вироки, а своїм праведним життям та свідченням правди. Вони прямо кажуть: «Світ іде неправильно». І реальність така – світ котиться вниз, щоб «неправедний» чинив неправду ще, а віруючі – очищалися. А «тим, хто йде попереду» Стефан Бохонюк нагадує, що Боже Слово виконається до останньої літери, нікому нічого не вдасться змінити чи виправити.
Далі брат Стефан попереджає: коли люди при владі вигадують хитрі, несправедливі закони, вони думають, що перехитрили всіх. Але насправді вони плетуть сітку для самих себе. Рано чи пізно ці ж закони повернуться проти них, і вони заплутаються в них, «як птахи в сильці». Слуга Божий Стефан дає законодавцям дві дуже прості, але золоті поради: - Мати мир в душі: Не можна писати закони в стані злоби, жадібності та амбіцій. Серце того, хто керує іншими, має бути спокійним і чистим. Щоб підсилити свої слова, Стефан Бохонюк цитує пророка Ісаю 10,13. Це вирок усім чиновникам і суддям, які пишуть жорстокі рішення; забирають останні права у бідних, вдів та сиріт; перетворюють правосуддя на бізнес для багатих: «Що ви будете робити, коли прийде час відповідати «перед Богом». Куди заховаєте свої гроші? Хто вас тоді врятує?». Його висновок суворий, непохитний і переконливий: людська несправедливість не триватиме вічно, бо остаточне і праведне рішення прийме Господь. На завершення своєї статті слуга Божий Стефан закликає до духовного оновлення, пропонуючи відмовитись від марних людських філософій (багатотомних книг), а взяти за керівництво Книгу Господню, та повернутися до любові Христа. Спільнота віруючих є Новим Єрусалимом і Сионом, яка має нагадувати світу про Божий Закон, поки він не утвердиться як слава на землі.
Амінь.
Сестра Олена