Епілогом до цього альманаху слуга Божий Стефан взяв текст із пророцтва Єремії 9,4: «Бережіться кожен свого друга, і не довіряйте жодному братові...».
Мабуть в кожного з нас були такі випадки в житті, коли людина, якій ми повністю довіряли, раптом робила боляче за нашою спиною. Пророк Єремія тисячі років тому описав картину, яка до болю нагадує наш час: між людьми, які «привчили свій язик говорити неправду», зникає щирість, обман стає звичайною справою. Нам не потрібно вчитися говорити правду – вона природна. А от щоб красиво збрехати, викрутитися, отримати вигоду чи підняти свій авторитет за рахунок іншого – тут потрібна практика. І Стефан Бохонюк зауважує, що цей людський егоїзм і жадоба слави є скрізь – від звичайних людей до великих лідерів і керівників, але для віруючої в Бога людини, це не має бути шоком чи приводом для депресії. Пророк Ісая нагадує: у Бога все під контролем. Його плани ніхто не може зламати, а Його справедливість обов’язково восторжествує. Якщо навколо всі грають ролі та шукають вигоди, ми маємо залишатися тими, хто твердо виконує Божі Заповіді. Люди недосконалі, і навіть найкращі з них можуть підвести через свою слабкість. Єдиний, Хто ніколи не зрадить і не знецінить нашу довіру – це Бог.
Ми знаємо, в який тяжкий час писав свої статті брат Стефан. Минуло лише 10 років після жахів Першої світової війни, розпаду чотирьох імперій та кривавих міжусобиць в Україні. Волинь опинилася у складі Другої Речі Посполитої (Польщі). Світ перебував у глибокій політичній нестабільності. Через рік (у 1929-му) у США вибухне велика депресія, а в повітрі вже пахло новими диктатурами та бажаннями до нових війн. Тогочасні лідери відчайдушно намагалися побудувати мир (Ліга Націй, підписання пактів про ненапад і т. д.), але слуга Божий Стефан нагадує, що без Бога миру не існує. Він ще раз нам доводить на основі Святого Письма, що людські ідеології (капіталізм, комунізм, монархізм чи демократія) не спроможні врятувати людство. Це «несправедливі системи». Він критикує світових лідерів (народних провідників), які намагаються вилікувати суспільство старими методами – реформами, зміною урядів і т.д.. Офіційним курсом режиму Юзефа Пілсудського в Польщі з 1926 року було «оздоровлення країни» (в оригіналі часто вживалося польське слово «санація»). Стефан Бохонюк прямо, хоч і завуальовано, критикував тогочасну внутрішню політику держави, в якій жив. Він говорить, що жодна політична «санація» (оздоровлення) не спрацює. « Скажу правду в Господі, що й не знайдуть миру, якщо не звернуться до Господа Ісуса Христа». Мир – це не відсутність війни, досягнута політичними компромісами. Мир – це духовна категорія. Поки людське серце бунтує проти Бога, суспільство приречене на заколоти та ненависть. Далі брат Стефан дуже точно описує класичну формулу світського (людського) миру: «переможець хоче бути вищим і на переможеного хоче накласти тягар». Так, до 1914 року світ жив за принципами таємної дипломатії, колоніалізму та імперського диктату, де право сили визначало кордони. Для Стефана Бохонюка такий лад, устрій, є гріховним за своєю суттю, тому що він базується на гордості, пригніченні та експлуатації слабших. Війна 1914 року зруйнувала цей старий порядок Він пророчо стверджує, що 1914 рік став не просто початком війни, а духовним «рубіконом» для всього людства. Початок «нової ери» - це не політична утопія і не гуманістичний прогрес, а початок Дня Господнього. Світ увійшов у фазу, де Божа справедливість стає явною і невідворотною. Ми знаємо, що традиційно християни очікують Судний день (День Господній) як подію далекого майбутнього. Але, ми вже знаємо (дякуючи Стефану Бохонюку і його Альманахам), що цей суд Божий, як процес, уже розпочався. Потрясіння, які світ переживав після 1914 року (крах імперій, голод, розпад колишніх устоїв), є початком цього глобального Божого суду над гріховною людською цивілізацією. Як люди віруючі в Бога, ми повинні постійно тримати в своєму серці мир і спокій.
Далі в своїй статті слуга Божий Стефан приводить місця з Святого Писання, зокрема Пророка Ісая: «Не хотіли вони ходити путями Його і не слухали закону Його. І Він вилив на них лють гніву Свого і лютість війни: вона оточила їх полум’ям з усіх боків, але вони не помічали; і горіло у них, але вони не зрозуміли цього серцем» (Іс. 42, 24-25). Стефан Бохонюк звертається до друзів-читачів: «Рятуйтесь Ісусом Христом... бо скрізь навкруги і всередині війна». Далі він перераховує низку ідеологій, через які людство ніяк не врятується, хоча б як воно не старалося. Щоб оцінити сміливість і точність слів брата Стефана, важливо зважити на історичне підґрунтя того часу (1928 рік). Це був час, коли людство шукало порятунку в радикальних земних ідеологіях. У СРСР розгортався комунізм та сталінська диктатура; в Італії вже шість років панував фашизм Беніто Муссоліні; Європу лихоманило від ідей соціалізму, монархізму та анархізму, в Україні була ще дуже свіжою пам’ять про махновщину. На самій Волині та в Галичині стрімко набирав обертів націоналізм та патріотизм, які пропонували вихід через національно-визвольну боротьбу. І на тлі цього ідеологічного різноголосся Стефан Бохонюк робить феноменальний за своєю безкомпромісністю крок – він відкидає абсолютно всі системи управління. Перелік, який наводить слуга Божий Стефан, вражає своєю вичерпністю: комунізм, анархізм, фашизм, соціалізм, демократизм, націоналізм, патріотизм, монархізм, парламентаризм, диктатура. Це велика відвага – включити в один синонімічний ряд «патріотизм» чи «демократизм» поруч із «фашизмом» та «комунізмом», що підкреслює абсолютну неможливість компромісу зі світом. Ми бачимо, що для брата Стефана всі ці «-ізми» є плодами людського розуму, який намагається побудувати Вавилонську вежу (мир та щастя) без Бога. Будь-яка земна система вже є частиною засудженого світу.
І далі слуга Божий Стефан, замість всіх цих політичних програм, які не допоможуть, пропонує альтернативу: «вчення, життя і Христова натура». Вчення – це читання Святого Письма; життя – щоденне слідування за Христом, святість; Христова натура – це не просто копіювання Христа, а через Духа Святого отримання «Божественного єства» (2Пет 1,4). Тільки такий духовний стан здатен протистояти «внутрішньому вогню війни».
Ми бачимо, що Стефан Бохонюк писав цю статтю якраз у розпал передвиборчої кампанії – виборів до польського Сейму та Сенату. На прикладі пророцтва Єремії 24,23-24, де пророк описує руйнування землі, згасання неба та тремтіння гір, брат Стефан показує нам і пояснює, що ж в дійсності відбувається. «Земля порожня» - це духовна та моральна пустота суспільства. Стефан Бохонюк зауважує демографічний факт: фізично земля перенаселена, людям тісно (актуальна проблема Волині 1920-років – безземелля та еміграція селян за океан). «Небеса без світла» - це духовні провідники, вчені та культурні діячі. Вони мали б світити істиною, але перебувають у повній темряві, бо відкинули Бога. «Гори і пагорби тремтять» - хиткість влади та партій. Брат Стефан уважно спостерігає за передвиборчим хаосом: десятки партій (національні, ліві тощо) змагаються за голоси. Його висновок: «ні одна з них не створила програми, згідно з якою буде намагатися встановлювати Правду, Мир і справедливий Суд». Стефан Бохонюк викриває сутність політичного популізму – обіцянки, які ніколи не будуть виконані, та прогнозує крах людської мудрості. На противагу політичним програмам він пропонує просту, але радикальну програму для народу: «читайте Євангеліє, розумійте і виконуйте». Заклик «а не грамотні, слухайте, розумійте і виконуйте» відображає реалії тогочасної Волині, де відсоток неписьменного населення був дуже високим. В ті часи ранні євангельські громади ставали центрами освіти, де люди вчилися читати саме через Біблію. І далі йде суворе попередження: «бо настав Великий, славний і страшний День Господа». Отже, слуга Божий Стефан показав нам, що політична боротьба за мандати в Сеймі – це лише «коливання пагорбів» у безбожному світі. Єдиний порятунок від «вічного вогню» та суспільного хаосу – повернення кожного до Христа, набуття «Христової натури» та практичне, істинне виконання Євангеліє. Амінь!
Червень 2026 року. Сестра Олена