На початку альманаху Стефан Бохонюк говорить нам про справжній інформаційний вибух свого часу («з’явилося різними мовами багато Біблій і Євангелій, книжок і брошур»). У 1920-х роках Західна Україна (зокрема Волинь) переживала масштабне духовне пробудження. Після Першої світової війни сюди масово завозили Біблії, в точу числі і на українській мові. З’явилася величезна кількість нових релігійних течій. Різні місії друкували тисячі брошур, журналів та трактатів.
У 1920-х роках у Європі спостерігався справжній бум відкриття біблійних шкіл, інститутів та курсів для проповідників. Це було пов'язано з активним розвитком євангельського руху (баптистів, п'ятидесятників, євангельських християн) та потребою у підготовці місіонерів. Через переслідування релігії в Радянському Союзі, європейські та американські місії створювали школи «поруч із кордонами СРСР» для підготовки проповідників:
Данцизький біблійний інститут (Гданськ) — створений наприкінці 1920-х років за підтримки американських п'ятидесятницьких асамблей (Східноєвропейська місія під керівництвом Густава Шмідта). Цей інститут став головним освітнім центром для проповідників із Західної України, Білорусі та Польщі.
Біблійна школа в Лодзі (Польща) — баптистська школа, яка готувала проповідників різних національностей (українців, поляків, німців).
Біблійна школа у Ратно (Волинь) — організована у 1920-х роках видатним діячем євангельського руху Лукою Столярчуком для підготовки проповідників і місіонерів на Волині.
Багато емігрантів, які поверталися з Америки, позиціонували себе проповідниками і засновували євангельські громади. Брат Стефан пише: «Ніколи так багато і швидко не проповідувалося Євангеліє... З’явилося багато різних проповідників, що проповідують на різні лади». Коли релігійної літератури та проповідників стає занадто багато, людям важко розрізнити, де правда, де фальш. Автор зауважує, що кожен проповідує «на свій лад». Це створювало плутанину в головах простих селян. Велика кількість релігійної інформації часто веде не до віри, а до духовного хаосу. Навіщо ж Бог допустив, щоб з’явилося стільки Біблій та духовної літератури? Не для того, щоб люди просто колекціонували релігійні книжки та сперечалися про доктрини. Стефан Бохонюк говорить, що Бог дав цей достаток з однією метою: щоб люди покаялися (залишили гріх) і жили (мали реальні стосунки з Творцем).
Продовжуючи, слуга Божий Стефан зауважує, що світські лідери та «політико-балакуни» використовують прекрасні гасла. Вони обіцяють людям мир, справедливість, правду та рівність. Але він нагадує: усе це – атрибути Царства Божого. Політики беруть Божі ідеали, але викидають із цієї системи Самого Бога. Вони намагаються збудувати рай на землі, спираючись лише на людський егоїзм, людські закони та зброю. На схід від Волині в СРСР, більшовики якраз будували свій «соціалістичний рай». Вони обіцяли повну справедливість і мир для робітників і селян, але робили це через терор, кров та закриття церков. Це був найяскравіший приклад спроби побудувати «ідеальний світ» без Бога. Західні політики створювали міжнародні союзи та підписували пакти про відмову від війни (наприклад пакт Бріана-Келлога 1928 року). Вони запевняли, що людський розум нарешті подолав загрозу воєн. Стефан Бохонюк бачив у цьому гординю та ілюзію. Він пише: «... без Бога, тобто без Плану Божого (Біблії) ... людина світу цього ... вивчена чи невивчена, блукає і правильного шляху не знайде». Ми можемо це порівняти з архітектурним проектом. Можемо уявити собі будівельників, які намагаються звести величезний складний хмарочос, але викинули всі креслення й будують «на око», як їм заманеться. Результат буде один – будівля завалиться і поховає під собою багато людей. Стефан Бохонюк каже: хоч би якою освіченою чи геніальною була людина («вивчена чи невивчена»), без Божого Плану, без Його Законів, вона просто блукає у темряві. Далі він пише про важливу річ: кожна державна система чи революційний рух завжди мають свій «фундамент» - книги, які люди вважають основоположними. Для більшовиків у СРСР такими «священними текстами» стали праці Маркса та Леніна. Для анархістів, які тоді також мали вплив – праці Петра Кропоткіна. Тобто людство замінило Слово Боже людськими ідеологіями. «Всі такі книги написані вороже, войовничо і ніколи до миру й спокою не приведуть». Брат Стефан дивиться в саму суть цих учень. І марксизм (комунізм), і анархізм побудовані на ідеї боротьби, насильства та знищення ворогів (класової боротьби та повалення влади силою). Неможливо побудувати щасливе суспільство, якщо в основу такого вчення закладено ненависть до інших людей. Те, що починається з агресії, завжди закінчиться руйнуванням і диктатурою. Людські книги розділяють людей на «своїх» і «ворогів». А Біблія (Книга Життя) закликає любити навіть до ворогів. Людські книги приносять тривогу, хаос й революції. Біблія ж дає людині внутрішній мир, спокій та духовне (а часто й фізичне) здоров’я. Головна відмінність між цими книгами – у людських книг автори помилялися, а автор Біблії – Бог, непомильний, істинний творець усього видимого і невидимого.
Продовжуючи, Стефан Бохонюк посилається на Пророка Ісаю (Іс 34,16; Іс 46,9-10), де говориться, що Бог знає кінець від початку. Людські лідери (ті ж більшовики чи анархісти) думають, що вони самі роблять революції та змінюють хід історії. Але брат Стефан нагадує: останнє слово завжди за Богом. Усе, що відбувається у світі, підпорядковане Його вищому задуму. Далі Стефан Бохонюк пише:» ... світ цей почув, що він загине і що треба будувати новий світ ... згідно з ученням Ісуса Христа». Це дуже смілива заява для 1929 року. Слуга Божий Стефан не закликає християн сховатися від світу в очікуванні неба напротивагу ішим проповідникам. Навпаки, він каже, що весь тогочасний світовий устрій (політичні та економічні системи) віджив свій вік. Замість людських ідеологій суспільство має прийняти новий порядок, де закони, управління та стосунки будуть побудовані на заповідях Христа. Брат Стефан пише: «Але все це робиться поступово ...». Він показує нам різницю між людськими революціями та Божою зміною. Більшовики намагалися змінити світ за один день через насильство та руйнування. Бог діє інакше – поступово. Старий гріховний світ, побудований на егоїзмі та ненависті, «гниє і руйнується сам по собі (через кризи та війни). Одночасно з цим у серцях віруючих людей народжується новий, благословенний устрій. Це не миттєвий переворот, а глибока духовна зміна, яка з часом перетворить усе суспільство.
Далі Стефан Бохонюк робить надзвичайно сміливе, як для свого часу, поєднання біблійного пророцтва із соціально-політичною реальністю 1929 року. Він пише: «Нового світу ці войовничі люди не сворять; уся робота людей цих, які взялися влаштовувати мир, служить лише для знищення одне одного ...». Він знову повертається до критики політиків та ідеологів (комуністів, анархістів, капіталістів). Його теза тверда: люди, які діють методами війни, ненависті та переворотів, фізично не здатні створити «Новий Світ» свободи, миру й спокою. Усі їхні зусилля з «наведення порядку» в результаті ведуть до чергового колообігу знищення один одного. Брат Стефан бере пророцтво із Книги Захарії (3,18), де сказано, що дві частини людей загинуть, а третя частина залишиться, і переводить його (пророцтво) на реальний соціально-політичний стан кінця 1920-х років. «Дві частини» - це багаті (капіталісти) та бідні (пролетаріат/більшовики). Замість того, щоб стати на чийсь бік (наприклад, підтримати бідних, як це робило багато людей на Волині під впливом радянської пропаганди), Стефан Бохонюк духовно дистанціюється від обох груп («частин»). Він каже: і багаті, і бідні зараз засліплені взаємною ненавистю та прагненням влади. Ця війна класів – це не шлях до миру і спокою, а вияв Божого Суду над безбожним людством. У вихорі тогочасних подій головне – не піддатися політичним емоціям. У 1929 році було дуже легко піддатися гаслам того чи іншого класу. Слуга Божий Стефан цитує 2 Петра 1,5-6, нагадуючи, що віруюча людина повинна мати духовну тверезість (розсудливість). Потрібно дивитися на світ не через гасла мітингів, а через пророцтва Біблії. І на підтвердження цього він цитує Пророка Даниїла: «... вони будуть боротися один з одним довгий час, доти, доки влада буде дана народу святих Всевишнього, так сказав Бог» (Дан 7,27). Ця виснажлива боротьба між бідними та багатими (лівими та правими ідеологіями) триватиме довго й забере багато життів. Жоден з цих класів не переможе остаточно. Цей хаос закінчиться лише тоді, коли, згідно з Книгою Даниїла, Бог забере владу у гріховних земних правителів і віддасть її Своєму святому народові – тим, хто зберіг вірність Його Закону. Далі Стефан Бохонюк пише: «Коли ж приймуть святі владу, тоді припиниться згуба і винищення, а настане Праведний Суд Божий...». Поки світом керують «войовничі люди» (політики, які прагнуть лише влади та збагачення), на землі триватимуть війни та винищення. Справжній мир настане лише тоді, коли управління перейде до рук Божого народу, який судитиме і керуватиме Законами Любові і Справедливості (Книга Премудрості Соломона (6,1-8). Звичайні люди, які часто ставали жертвами обману політиків та ідеологів, заслуговують на милість і помилування. Проте з лідерів, вождів та правителів («сильних світу цього») Бог спитає неймовірно суворо. Хто мав більше влади та впливу, той понесе найбільшу відповідальність за горе і хаос на землі. Покликання християн – бути підготовленими до реального духовного та морального керівництва суспільством. Якщо християни мають у майбутньому судити світ і навіть ангелів, то вони вже зараз повинні вчитися жити за найвищими стандартами Божої Правди. Справжні християни не панікують через руйнування старого світу, бо вони «своїми очима бачать», що все, описане в Святому Письмі – Біблії – своєчасно здійснюється. Завдання християн у часи криз – не ховатися, а бути свідками Божого плану. Вони мають світити та своєю праведністю вказувати іншим людям правильний шлях. Далі брат Стефан просить всіх без винятку берегтися лжепророків і лжехристів. Він дає максимально чітке і радикальне визначення лжепророка. Головна ознака духовного обману – це «відрив від землі». Проповідь, яка фокусує увагу віруючих лише на потойбічному житті («десь високо на небі») є брехнею, тому що вона повністю ігнорує Пророків, вчення Ісуса Христа і не помічає реальні події, проблеми та обов’язки християн тут і зараз на землі. Слуга Божий Стефан пояснює нам, хто такі лжехристи. Слово «Христос» буквально перекладається як «Помазаник» і він розвінчує земні авторитети, які прикривалися цим статусом. Російська імперія (до складу якої до 1917 року входила Волинь) будувала ідеологію на тому, що цар – «помазаник Божий». Але ми бачимо, що такі царі («помазаники») не привели народ до миру і спокою. Священники, які вважали себе єдиними законними помазаними служителями, засліпли й «не знають часу».
Стефан Бохонюк ніколи не боявся йти проти течії. Він однаково гостро критикував як стару державну («звірячу») систему (царську/православну), так і нові популярні протестантські рухи. Він теж називав їх лжепророками за їхнє неправильне вчення про захоплення Церкви на небо перед великою скорботою. Він будує бездоганний логічний доказ проти теологічної теорії «взяття на небо», яку проповідували інші церкви (баптисти, адвентисти, п’ятидесятники). Брат Стефан цитує Книгу Пророка Захарії ( 13,8-9), де чорним по білому написано: врятована «третя частина» залишиться на землі. Він іронічно запитує: якщо Бог чітко пообіцяв залишити людей на землі, то чому ви вчите, що їх заберуть на небо? Хто правий – Бог чи ваші проповідники? Якщо сказано «і введу цю третю частину у вогонь», то невже Бог поведе людей у вогонь? Численні місця Святого Письма говорять: (Як 3,6; Іс 10,17; Єр 23,29)…, що язик – це вогонь, і що Слово Боже – це вогонь. Так, його опоненти могли заперечити: «Але ж у Захарії написано, що Бог веде цю «третю частину» у вогонь! Хіба це буквально чи як?». Стефан Бохонюк майстерно розшифровує цей біблійний символ «вогонь» через інші тексти Святого Письма: Апостола Якова (3,6), на Пророка Ісаю (10,17) та Єремію (23,29): «Чи слово Моє не таке, як вогонь? – говорить Господь». Божий вогонь – це не фізичне полум’я і не пекло. Вогонь – це Слово Боже, а процес «плавлення та очищення» - це духовне випробування та виховання людини за допомогою Біблії. Бог переплавляє наш характер, спалюючи гріх Своїм Словом, щоб ми стали чистими, як золото. І ми, християни, повинні дозволити Божому Слову-Вогню очистити себе, щоб стати тією самою «третьою частиною», яка буде царювати з Христом у Його Царстві Справедливому тут, на землі. Амінь!
Серпень 2026 року Сестра Олена