За основу альманаху він обирає текст із Книги Левіт 25,23: «Землю не слід продавати назавжди, бо Моя земля: ви прибульці і поселенці у Мене». Цей закон Божий говорить про те, що справжнім і єдиним власником землі є Творець - а люди є іі довгостроковими орендарями (Лев 25,23).
Саме у вересні 1930 року польська влада (режим Санації) за наказом Юзефа Пілсудського розгорнула на повну силу репресії («упокорення») проти українського населення Галичини та Волині. Проводилися масові арешти, закривали українські школи та кооперативи. Влада виправдовувала це «наведенням державного порядку». Політики активно ділили сфери впливу перед новими виборами до Сейму, розпалюючи ворожнечу між поляками, українцями та євреями. Посеред цього насильства та ненависті Стефан Бохонюк береться за перо, щоб описати як люди нищать одне одного за шматок землі.
Минають тисячі років, а люди продовжують люто битися, воювати та судитися за клаптики землі. Проте кінець у всіх один – кожна людина помирає і йде в цю саму землю. Брат Стефан з болем закликає: «Ох, людино!» Якби ти згадала про Творця, ти б зупинила ці суди і війни. Земля належить Богу, а людина на ній – лише тимчасовий прибулець і гість (Пс 113,24). Смішно воювати за те, що тобі не належить.
У часи, коли польська влада розпалювала ворожнечу, слуга Божий Стефан робить надзвичайно сміливу, пророчу заяву проте, що Бог ніколи не ділив людей по національності. Він створив не поляка, не росіянина, не українця, не німця чи єврея – Він створив Людину (Буття 1,27). Перед Творцем немає вищих чи нижчих націй (Мф 5,45). Усі національні паркани, які будують політики, є фальшивими. Бог дав землю в користування всім людям, без преференцій, щоб вони разом жили мирно та обробляли її як одна велика родина, без війн, насилля та утисків (Мих 4,3). Бог хоче, щоб людина мирно працювала, керувалася Його законами, раділа життю і доживала до глибокої старості, як біблійний Мафусаїл, який прожив 969 років (Буття 5,27).
Продовжуючи, Стефан Бохонюк критикує тогочасний науковий, технічний та політичний прогрес. Люди вважають себе дуже розумними, освіченими та культурними. Але брат Стефан називає це «культ-глупотою» (культурним безумством). Людина відкинула Біблію (Книгу Знань) і замість неї написала величезну кількість власних складних законів, підручників та політичних проєктів (1Кор 1,19). Результат цього «розуму» - катастрофічний: люди через постійний стрес, війни та бідність не доживають навіть до ста років. Людські «мудрі» книги заплутали світ і покалічили життя на віки. Брат Стефан ставить дуже нагальне та сучасне запитання: яка користь із того, що люди вигадали літаки, автомобілі, підкорили воду й повітря? Хіба це додало людині щастя чи душевного спокою? Ні, навпаки. Всі ці технічні досягнення міжвоєнні держави одразу використали для створення нової зброї, щоб ще швидше вбивати одне одного у війнах за клаптики землі (Мих 4,3). Люди ніколи не можуть наситися грошима, майном чи новими землями. Ця жадоба діє як прокляття. «Бог віку цього» (диявол) нещадно жене людей вперед. Він змушує політиків та багатіїв витискати останні соки з бідного простого народу. Ця гонка за наживою триває доти, доки людина просто не впаде замертво в землю, так і не побачивши за все життя справжнього світла та миру. Слуга Божий Стефан закликає вірян не заздрити багатіям та панам, коли ті багатіють і примножують славу своїх домів (Пс 48,17). Бо коли той багатій помре, він не візьме з собою в могилу абсолютно нічого – ні своїх грошей, ні загарбаних земель, ні слави (Пс 48,18). Якою б величною не була людина при посаді чи при грошах, якщо вона не має Божого розуму і порушує Заповіді, вона помирає як звичайна тварина (48,21).
Стефан Бохонюк пропонує перевірити, хто є насправді розумним, а хто нерозумним у цьому світі. Якщо подивитися на тогочасних міністрів, чиновників чи офіційних проповідників, то вони здаються дуже розумними й освіченими. Але коли, щодо них застосувати «духовне дзеркало» - Десять Заповідей, то буде видно шокуючу картину: хвалена європейська культура та їх лідери «нерозумні» і «сліпі», бо вони повністю знехтували Божий Закон. Він цитує цитує Псалом 110,10: «Початок премудрости – страх Господній, і розум добрий мають ті, що додержуються заповідей Його». Тобто диплом, посада, гроші чи гарний одяг не роблять людину розумною. Справжній розум є тільки в того, хто реально, своїми щоденними ділами виконує Десять Заповідей. Оскільки таких людей на землі «майже немає», то й розумних лідерів у світі теж немає. Через те, що світові уряди втратили правильний Божий розум, уся їхня система управління, економіка та лад добігають свого кінця. Але брат Стефан застерігає від ілюзій: старий світ («звірячий устрій») не зникне магічно в один момент. Він буде довго й болісно мучитися у «предсмертних судомах». Економічна криза, безробіття, утиски поліції та загроза нових воєн – це і є судоми гнилої системи, яка сама себе знищує, бо не хоче підкоритися Закону Любові та Миру (Пс 9,17).
Попри те, що більшість людей «сліпі», у всіх країнах світу окремі щирі душі починають масово «прокидатися». Вони викидають людські політичні книжки та сектантські брошурки й звертаються до Біблії – Вічної Історії. Вони дивляться (досліджують) в Божий Закон (Десять Заповідей), набираються розуму і вчаться відрізняти добро від зла в повсякденному житті (Пс 110,10). Ці люди більше не слухають земних «вождів» Санації чи корумпованих суддів. Їхнім єдиним Начальником і взірцем є Ісус Христос (Євр 12,2). Дивлячись на Його життя і характер, вони повністю відмовляються від усього злого і непотрібного, і живуть у мирі та любові Божій (Мф 6,10). Коли Біблія каже про «нове небо і нову землю» (2Петр 3,13), є церкви які чекають, що Бог знищить планету а їх заберуть на небо. Стефан Бохонюк каже, що чисті і незаплямовані християни вже сьогодні будують із себе це «нове небо і нову землю» (2Кор 6,16). Вони будують нове суспільство, в якому живе Божа правда, чесність і взаємна братерська любов (Мф 6,10). Слуга Божий Стефан цитує Пророка Даниїла 2,44 про те, що в часи цих людських урядів Бог Небесний встановить Своє вічне Царство. Це Царство не на небі – воно народжується на землі у вигляді громад людей чистої совісті (Зах 13,9). Воно має дивовижну силу: воно розтрощить і руйнуватиме всі старі, жорстокі устрої та системи управління, а саме залишиться стояти вічно (Дан 2,44). Жодні кулі, поліцейські арешти чи конфіскації альманахів не здатні зупинити цей Божий Задум.
Далі брат Стефан пише, що теперішній час є кінцем цього старого лукавого віку. Так, осінь 1930 року – час великих економічних криз. Це історичний стик, коли старий, жорстокий «лукавий вік» капіталістів та комуністів офіційно віджив свої 2520 років і повністю згнив. Водночас прямо зараз народжується зовсім інший правопорядок – Нове благословенне Царство Христове (Дан 2,44). Стефан Бохонюк цитує Книгу Одкровення 21,1 («і моря вже не було») та пророцтва про зрівняння гір, і дає їм геніальне, суто життєве тлумачення. Що таке «гори»? Це людська гордість, пиха, посади та класові поділи. У Новому Царстві більше не буде багатих панів, князів чи чиновників «правлячого кола», які вважають себе вищими за бідний народ. Усі люди стануть абсолютно рівними. Що таке «моря»? Слуга Божий Стефан Бохонюк пояснює, що це масові лживі ідеології, політичні партії та конфесійні союзи, які обманюють і заплутують простий народ. В Божому Царстві Христа не буде війн, а буде мир, радість і спокій (Пс 110,10). Саме Бог створив цю планету, тому земля є Божа, а не якогось землевласника чи держави (Пс 113,24). Відповідно, жоден багатій, який сидить у Варшаві чи Луцьку, не має права забирати плоди праці у бідного селянина. Капіталісти, лихварі, які живуть за рахунок відсотків, та «наймані агенти» релігійних організацій, що паразитують на вірі, втратять свої прибутки. Хто працює на землі Божій, той і буде споживати плоди від неї. Стефан Бохонюк описує тогочасний стан речей, який бачив кожен селянин на Волині…: «сьогодні ж усе навпаки» - пише він далі. Ті, хто взагалі нічого не робить своїми руками – великі землевласники, лихварі та чиновники («правляче коло») – живуть у розкошах, смачно їдять і п’ють. А прості бідні селяни та робітники, які з ранку до ночі важко «гарують на землі», ледь не гинуть від голоду, бо в них забирають останні плоди їхньої праці через податки і борги. Брат Стефан посилається на Книгу притч: «Коли країна відступить від закону, тоді багато в ній начальників; а при розумному і знаючому мужі вона довговічна (Притчи 28,2). Якщо суспільство відкидає Десять Заповідей, у ньому з’являється велика кількість корумпованих чиновників, панів та управителів. Кожен із них вигадує свої закони, щоб грабувати бідноту. Також величезна кількість начальників і ледарів при владі – це живий доказ духовного рабства і беззаконня в країні. Притчи 28,5: «Злі люди не розуміють справедливости, а ті, що шукають Господа, розуміють усе». Ті люди, які звикли жити за рахунок чужої праці, духовно «сліпі». Вони дійсно не розуміють, що таке чесність і праведний суд. Вони вважають розкіш своїм правом і привілеєм. Натомість, ті, що «шукають Господа» і досліджують Біблію, чітко розуміють все: вони бачать – «паразитам» прийшов кінець, і Бог уже запустив процес очищення землі від них (Зах 13,9; 2Кор 6,16). Новий Божий Порядок на землі повністю виправить цю несправедливість (Мф 6,10). Усі хто не хоче працювати, але хоче розкошувати, будуть усунені від управління планетою. Земля очиститься від «паразитів», щоб стати домівкою для чесних трудівників, які поважають і виконують Закон Божий (Пс 113,24).
Продовжуючи, брат Стефан наочно описує, як розрісся державний апарат після Першої світової війни та під час режиму Санації: Подивіться, що коїться на землі! Раніше в країнах був один правитель, а сьогодні їх уже п’ятдесят (нових начальників, чиновників та управителів) (Прит 28,2) і кожен з цих нових панів хоче смачно їсти, пити, гарно одягатися та жити в розкоші. Весь цей величезний апарат паразитів і ледарів утримує на своїх плечах бідний робітник та хлібороб-трудівник. Саме звичайний селянин Волині оплачує цю чужу розкіш своїм потом, здоров’ям та недоїданням. Стефан Бохонюк каже: хто чесно вникне в цю картину, той одразу зрозуміє, що таке справедливіть. Щоб протиставити людські закони Божій правді, він цитує відповідь Ісуса Христа книжникові. Ісус чітко назвав дві найголовніші заповіді: «слухай, Ізраїлю: Господь Бог наш є Господь єдиний…» і друга: «… полюби ближнього твого, як самого себе…» (Мк 12,29-31). Величезна кількость сторінок законів, які пишуть чиновники Ліги Націй чи польського Сейму нічого не варті, якщо вони порушують ці головні заповіді Христа. Слуга Божий Стефан робить приголомшливий висновок про характер простих робітників Волині, захищаючи їх від зневаги багатіїв. Так, бідні хлібороби та робітники не мають вищих дипломів, вони не виховані у панських салонах, вважаються неосвіченими і часто навіть не знають, як за церковними обрядами правильно «шанувати Бога». Але за своєю природою та звичкою вони виконують Божий Закон на ділі в своєму повсякденному житті. Чому? Бо вони вміють ділитися останнім, допомагають сусідам, не грабують інших і люблять ближнього як самих себе, ба навіть більше (Мф 5,42-44). Ті, хто вважає себе «культурною елітою», насправді є релігійними та політичними ошуканцями, бо живуть за рахунок утиску бідних. Оскільки Нове Царство Боже – це простір праці та любові, земля буде повністю очищена від нероб і лицемірів. Влада перейде до рук тих, хто тримається Десяти Заповідей і вміє любити ближнього (Пс 110,10; Дан 7,27).
Далі Стефан Бохонюк пише: Поглянь уважно на тих, хто величає себе «вченими», «пастирями», «священниками» чи навіть «намісниками Христа». Вони носять пишні титули, але задай собі одне питання: чи любить цей пан чи релігійний вождь тебе, бідного робітника (хлібороба), так само, як самого себе? Чи готовий він поділитися своїми багатствами, чи готовий захистити тебе в суді без хабаря? Коли ти чесно подивишся на їхнє житття, то одразу побачиш, що за красивими титулами ховається звичайна «пітьма і обман». У часи, коли польська влада через «пацифікацію» та суди тиснула на українське населення, брат Стефан показує, що цей хаос є доказом Божої правди. Коли ти бачиш тотальне лицемірство лідерів, то ти розумієш, що Біблія – це Істина Божа. Бог чітко передбачив цю деградацію людської честі в останні дні (Соф 1,16; Мф 24,12). Творець залишається єдиним надійним Суддею, Який прямо зараз, у дні нашого життя, виконує Свій План із знищення цього несправедливого ладу. Замість того, щоб слухати лукавство розмаїтих посадовців, чесна людина совісті починає з великим інтересом сама читати Біблію і досліджувати пророцтва. Ці знання повністю міняють її характер, оновлюють розум. Вона перестає копіювати гниле суспільство та стає новим творінням у Христі Ісусі (2Кор 5,17; 2Кор 6,16).
Стефан Бохонюк, посилаючись на 1Ін 5,19, говорить, що весь цей світ лежить у злі. Оскільки світ навколо повністю потонув у злі, брехні та утисках, він від щирого серця звертається до всіх людей, не зважаючи на їх стать, націю, багатство чи бідність. Особливо Стефан Бохонюк закликає прокинутися тих, хто вважає себе «освіченим світлом» (релігійну та світську еліту). Його заклик чіткий: повірте, Великий День Суду Божого вже настав (Соф 1,15-16). Якщо сумніваєтеся і не вірите мені, то зробіть дві речі: відкрийте Святе Письмо і подивіться на події, які кояться в усьому світі (Мф 24,33). Накладіть біблійні тексти на реальність вересня 1930 року – на світову економічну кризу, мільйони безробітних, безпорадність Ліги Націй, насилля влади, арешти та утиски бідних селян (Соф 1,15-16). Тоді ви самі, на власні очі переконаєтеся, що пророцтва здійснюються з незаперечною точністю. Люди звикли думати, ніби Бог створив окремо Європу, Азію, Америку чи Африку, поділивши народи на вищих і нижчих, щоб вони воювали за кордони й судилися за землю (Пс 113,24). Але це не так. Це бог віку цього, «бог культ-глупоти» хоче, щоб люди так думали. Вічний Істинний Бог сотворив усю планету і все, що на ній є, як один спільний дім для однієї великої людської родини (Зах 13,9). Це той Бог, Якого відкрив нам Собою Ісус Христос (Ін 14,9).
Брат Стефан висуває ультиматум усім світовим урядам і релігійним лідерам. Політики Ліги Націй можуть писати тисячі мирних договорів, заключати пакти, але вони ніколи не зможуть самотужки відновити мир і спокій на землі. Справжній загальний мир на землі настане тільки тоді, коли люди почнуть читати Біблію, вивчати і досліджувати пророцтва і об’єднаються навколо Книги Життя, так як це зробила громада Стефана Бохонюка (Зах 13,9).
Продовжуючи, брат Стефан Бохонюк пише, що в польській тогочасній газеті «За свободу» його було звинувачено в «упередженні і демагогії» (тобто, що вчення його хибне і незрозуміле). Стефан Бохонюк рішуче відкидає ці звинувачення. Він говорить: мої слова – це не вигадка, а жива дійсність, яка виконується за Божим пророцтвом прямо зараз на їхніх очах. Жодні газетні наклепи чи поліцейські утиски не зупинять хід Божої Історії. Слуга Божий Стефан говорить, що він бере свої знання не з людських політичних журналів, а з найчистішого джерела – з Пророцтв Божих, з Біблії. Бог Сам жив у Пророках, їхніми руками записав у Книгу Життя, а сьогодні, в ці останні дні, Його Святий Дух дарував нам розум, щоб усе збагнути (Пс 110,10). Проста людина, яка має Духа Божого, бачить майбутнє краще за всіх освічених журналістів та міністрів (1Кор 1,19). Знання Бога звільняє людину від страху перед критикою в газетах, судами чи бідністю (Прем 15,3). Хто об’єднується навколо Біблії, той стає новим творінням і отримує право на вічне життя в Царстві Христа прямо тут на землі (Мф 6,10). Стефан Бохонюк говорить: нехай про нас пишуть і говорять усе, що заманеться (як у тій газеті «За свободу»). Ми не збираємося витрачати сили на суперечки чи виправдання. Справжній християнин діє за прикладом Ісуса Христа - він вище за людські образи. Правда сама захистить себе в День Господній (Соф 1,15-16). Брат Стефан називає православних попів та служителів, які пишуть про нього дурниці, «бідолашними». Він не злиться на них, а жаліє їх. Чому? Бо ці офіційні лідери «нічого з пророцтв не знають». Вони абсолютно сліпі щодо Божого плану. Вони не вчилися досліджувати Книгу Знань самі й не здатні навчити бідний народ справжній Божій любові та справедливості. Стефан Бохонюк з нищівною іронією описує, як саме готували тогочасних священників у семінаріях. Чому ж їх там навчали, якщо не Біблії? Брат Стефан каже прямо: їх учили гарно одягатися в пишні ризи, вмиватися, артистично виходити перед публікою, красиво махати кадилом та майстерно кланятися. Уся їхня віра – це просто театральне шоу та зовнішні мертві обряди. А з Біблії вони зазубрювали напам’ять лише окремі уривки, де написано, що прості селяни мають їх беззастережно слухати, приносити їм гроші та поважати їхні «святі» титули. Цим уривком із альманаху Стефан Бохонюк доводить, що об’єднання навколо Біблії зробило простих, «неосвічених» хліборобів його громади духовно вищими за будь-яких єпископів та попів. Семінарські дипломи не дають правильного розуму (1Кор 1,19). Поки офіційна церква зайнята артистичними поклонами та церковними зборами пожертв, бідні «неосвічені» віряни («мале стадо») вже сьогодні будують «нове небо і нову землю» (Одкр 21,1), впроваджуючи Десять Заповідей у своє щоденне життя (Пс 110,10; Мф 6,10).
У жовтні 1930 року обстановка у тогочасній Польщі та на Волині була дуже напруженою. Ув’язнені, у серпні-вересні 1930 року, лідери опозиції та захисники прав селян все ще перебували у Берестейській фортеці без суду і слідства. Держава остаточно перетворилася на диктатуру, де закони переписувалися під «правляче коло» (Рим 3,20). Суспільство жило в атмосфері хронічного страху й тотальної недовіри до влади (Соф 1,16). Збір урожаю 1930 року не приніс хліборобам порятунку. Через світову кризу ціни на зерно впали настільки, що селяни не могли окупити навіть власну працю, але податки з них вибивали примусово. Посеред цієї темряви та залякування Стефан Бохонюк пише цей альманах. Він не панікує, а навпаки – пише про неймовірну радість і спокій, які дає знання Біблії (Пс 110,10; Зах 13,9).
Далі слуга Божий Стефан цитує Пророка Ісаю: «Я звіщаю від початку те, що буде у кінці, від давніх часів те, що ще не сталося, говорю: Моя рада відбудеться, й усе, що Мені вгодно, я зроблю (Іс 46,10). Цей вірш є доказом того, що, усе що зараз коїться навколо – арешти, криза, бідність – це не випадковість. Бог спланував хід історії за тисячі років наперед (Соф 1,15). Для маленької громади Стефана Бохонюка світова криза 1930 року стала не горем, а підтвердженням їхньої правоти. Можливість бачити, як точно збуваються пророцтва з Біблії – це найвища, неоціненна нагорода від Творця. Брат Стефан наголошує, що такий душевний спокій, та розуміння майбутнього – неможливо купити ні за які мільйони (Пс 110,10). Попри те, що поліція вилучала його праці, слуга Божий Стефан всерівно звертається до усіх правителів, начальників, священників та вчителів зупинити своє політичне (релігійне) безумство («культ-глупоту») (1Кор 1,19). Він пропонує їм єдиний вихід для порятунку («хто хоче жити») – відкинути гордість, відкрити Біблію і з глибокою вірою прочитати її. Тільки тоді вони зможуть очиститися і жити довгі дні на землі та в роді праведних (Мф 6,10; 2 Кор 6,16).
«З клятвою говорить Господь Саваоф: «Як Я задумав, так і буде; як Я визначив, так і відбудеться» (Іс 14,24). Коли Сам Бог складає клятву, це означає, що Його рішення остаточне й оскарженню не підлягає. Увесь цей великий План будівництва Нового справедливого Світу Пророки, Ісус Христос та Апостоли чітко записали в Біблію – Книгу Життя. Одновірці Стефана Бохонюка своїми очима бачили, що в ці останні дні Боже приречення історії виконується з точністю до останньої літери, і жоден поліцейський , чиновник чи президент не зможе його зупинити. У часи, коли польські суди Санації та поліція ламали власні закони й арештовували невинних, брат Стефан говорить: тільки один єдиний Бог Єгова є правим і вірним Своєму слову (Повт.Зак. 7,9; Іс. Нав 21,45; 2Тим 2,13). «Маленьке стадо» надіється і вірить лише Йому, бо Він ніколи не обманює і все робить вчасно (Числа 23,19).
Далі Стефан Бохонюк дає дуже сміливу і нищівну характеристику тогочасній світовій еліті. Він перераховує всіх земних лідерів – царів, королів, президентів та правителів з їхнім духовенством – і називає їх одним влучним народним словом «говоруни». Усі їхні пишні обіцянки врятувати людей від голоду, безробіття та воєн ніколи не виконаються (Рим 3,20). Політики Ліги Націй лише красиво говорять із трибун, але їхні паперові угоди без Ісуса Христа і Його Заповідей безсилі перед глобальною кризою суспільства. Брат Стефан цитує пророка Давида: «Не надійтеся на князів, на синів людських, у них нема спасіння» (Пс 145,3-4). Коли такий «говорун» (президент чи міністр) помирає, його дух виходить, а він («говорун») повертається у землю, і в той самий день усі його великі політичні плани та проєкти зникають разом із ним (Пс 145,4). Надія на людську владу – це ілюзія, яка веде лише до розчарування.
Продовжуючи, Стефан Бохонюк говорить: якщо ви не вірите Біблії, подивіться на нещодавню історію – на колишню Росію. Мільйони людей сліпо надіялися на царя, князів та генералів, думаючи, що їхня влада вічна. І де тепер цей царизм? Він повністю згнив і загинув із величезним шумом та тріском під час революції. Це живий наочний урок для всіх теперішніх королів та президентів (зокрема й для польської влади Санації): жодні армії та тюрми не врятують несправедливу систему («звірячий устрій»), коли прийде час розплати (Соф 1,15-16). Слуга Божий Стефан дає вражаюче соціальне пояснення пророцтва Іоїля про День Суду Божого, День відплати за діла, День Помсти. «Темрява і морок» з пророцтва – це не містика на небі. Це гнівний трудящий люд – селяни та робітники (Іоїль 2,2). Замучені бідністю й обманом, вони починають масово групуватися в усіх державах проти своїх гнобителів: володарів (влади), багатіїв (капіталісти) та духовенства (попів). Цей голодний народний океан піднімається з метою повністю, докорінно винищити стару еліту, яка паразитувала на їхній праці (2Сол 3,10). Для старої системи це дійсно «страшний день предсмертних судом». Стефан Бохонюк звертається до Книги Одкровення про сім чаш Божого гніву. Коли Апостол Іоан пише про «останній великий землетрус», від якого падають міста народів і зникають гори – брат Стефан чітко пояснює: це велика переміна політичного та соціального устрою на землі. Це повний крах капіталізму, імперій та релігійних союзів. Ніякі «жаби» (брехливі ідеології та пропаганда влади) не зможуть утримати народи в рабстві. Старий світ руйнується руками самих же, доведених до розпачу людей, очищаючи планету для єдиного справедливого Царства Христа (Мф 6,10; Зах 13,8).
Далі Стефан Бохонюк аналізує поведінку втікачів після падіння Російської імперії. Коли царизм «із шумом» розвалився, майже вся керівна еліта (князі, міністри, генерали) розбіглася по сусідніх країнах, зокрема й по території Польщі та Волині. Замість того, щоб чесно визнати свої помилки, розкаятися за гніт бідноти й навчити теперішніх правителів Санації «так більше не керувати», вони чинять навпаки. Вони збирають уламки минулого ладу, плекають гордість та підбурюють людей до нової війни заради якогось вигаданого «переможного кінця». Вони готові знову проливати кров простих селян, аби повернути свої палаци й капітали. «Євангелист Іоан бачив це на власні очі, тому що йому було це показано Господом» - пише далі брат Стефан і приводить вірш із Писання: «Тоді віддало море мертвих, що були в ньому, і смерть і пекло віддали мертвих, які були в них; і судимий був кожен за ділами своїми» (Одкр 20,13). Апостолу Іоану в пророчому видінні було чітко показано, що жоден гнобитель чи корумпований суддя не сховається від відповідальності. Великий Суд витягне на світло всі приховані гріхи та злочини як живої, так і поваленої еліти (Соф 1,15-16). Ні еміграція, ні гроші не врятують їх від Божого правосуддя. Слуга Божий Стефан цитує страшні для світових «вождів» слова Пророка Єремії 25,35: «І не буде притулку пастирям і спасіння вождям стада». «Пастирі» та «вожді стада» - це корумпована політична еліта, багатії та театральне духовенство. Коли Великий День Господній увійде у свою фінальну стадію, ці гнобителів будуть заведені як в духовний так і фізичний глухий кут. Жодна країна під небом не сховає їх, а їхні «високі вежі» безпеки зникнуть назавжди (Рим 3,20). І усі таємні змови та несправедливі вироки будуть розкриті, і повалена еліта постане перед чистим Законом Творця, де діє повна рівність для всіх – від міністра до хлібороба.
Стефан Бохонюк прямо відповідає на звинувачення в його адресу, які знову публікувались у місцевій пресі. Він рішуче відкидає брехню, яку про нього та на його громаду надрукувала газета «За свободу» у номері 315. Журналісти намагалися виставити членів Богушівсько-Вічинської общини євангельських християн дикими фанатиками, які ненавидять освічених людей та багатіїв. Брат Стефан каже: це наклеп. Ми ні до кого не ставимося вороже. Навпаки, саме з любові до цих багатих панів та міністрів ми благаємо їх зупинити своє політичне безумство, доки стара система остаточно не завалилася під ударами кризи та хаосу. У жовтні 1930 року, коли польська влада проводила криваву «пацифікацію» (упокорення) та цькувала українців, поляків, німців та євреїв одне на одного, Стефан Бохонюк безстрашно закликає урядовців: перестаньте нацьковувати народи! (Мф 5,44). Замість розпалювання міжнаціональної ворожнечі та мілітаризму, почніть проповідувати й будувати загальнолюдський мир прямо на тій землі, де ми живемо – в Польщі (Мих 4,3; Зах 13,8).
Завершуючи альманах, брат Стефан торкається дуже глибокої особистої та загальнолюдської теми – зневаги суспільства до простої людини праці. Він абсолютно тверезо, без жодних ілюзій констатує: великі міністри, корумповані польські судді, багаті пани та православні єпископи ніколи не повірять його словам тут і зараз (1Кор 1,19). У їхніх очах він – лише неосвічений волинський селянин, який не має семінарських дипломів. Його головним «університетом» було особисте, системне та надзвичайно прискіплеве дослідження Святого Письма. Він називав себе «простою людиною», яка не вміє «артистично кланятися, як семінарське духовенство, протиставляючи свій статус дипломованим «мудрецям віку цього», світським учителям та православним священникам, які закінчували духовні семінарії (1Кор 1,19). Тут наочно повторюється вічна біблійна трагічна закономірність, про яку попереджав Сам Спаситель, сказавши: «Істинно кажу вам: ніякого пророка не приймають на батьківщині своїй» (Лк 4,24). Панська система Санацій звикла слухати лише своїх вихвалених «мудреців» та «говорунів». Проте брат Стефан Стефан виявляє дивовижну пророчу незламність. Його абсолютно не зачіпає це презирство еліти. Він знає, що хвалена людська культура та капіталістичний лад уже доживають свої останні дні й неминуче розпадуться під ударами світової кризи та народних бунтів (Соф 1,16). Слуга Божий Стефан упевнено заявляє: коли цей старий світ диктатури й утиску бідноти остаточно завалиться (що наочно доводив жахливий фінансовий відчай осені 1930 року), тоді всі ці горді можновладці «протверезіють». Опинившись біля розбитого корита своєї історії, вони згадають кожне його попередження і будуть змушені визнати: « Так, цей простий чоловік з Волині говорив чисту правду». Ця його впевненість трималася не на людській гордості Стефана Бохонюка, а на авторитеті Бога, якому він служить. Творець через Духа Святого відкрив простій людині таємниці Божі, Його План ходу Історії, записаний у Біблії руками Пророків та Апостолів (Пс 110,10). Тексти альманахів брата Стефана доводять, що пророча грамотність і чисте щире серце простого хлібороба із Волині стоять незрівняно вище за будь-які панські титули, гроші чи дипломи, які згорять у Великий День Господній (Соф 1,16; Мф 24,33).
P. S. Попри відсутність офіційних академічних дипломів, Стефан Бохонюк мав блискучий аналітичний розум. Його праці доводять, що він не лише досконало володів біблійним текстом, а й активно вивчав тогочасну світську пресу (як-от газету «За свободу»), глибоко орієнтувався у міжнародній політиці (знав деталі Версальського договору, планів Юнга, пакту Бріана) та соціології. Слуга Божий Стефан підкреслював, що його мудрість має не людське джерело (семінарії чи університети), а духовне – правильне розуміння пророцтв (яке відкривається через Духа Святого), проникливе й розважливе читання Біблії (Пс 110,10). Амінь.
Сестра Олена Жовтень 2026 року