Епіграфом до цього альманаху Стефан Бохонюк обирає клятву Ангела з Книги Одкровення: «… що часу вже не буде» (Одкр 10,6). Це не кінець існування фізичної планети Земля а Богом визначений кінець часу, який Він виділив для панування несправедливих людських урядів (Соф 1,16). Світова криза початку 1931 року – це доказ того, що час для старих капіталістичних порядків вичерпано повністю. Брат Стефан говорить, що Сам Господь пробудив його для особливої місії – оголошувати, що язичницькі царства закінчують своє існування (Зах 13,9). Він з’їв Книгу (Біблію) – тобто зрозумів і прийняв Божий План Історії (Одкр 10,10). Тому тепер, він має повне право відкрито і всюди говорити, що епоха процвітання язичницьких царств закінчилася у 1914 році (Соф 1,16). Стефан Бохонюк сміливо проголошує: «Царство світу зробилося Царством Господа нашого і Христа Його …». Це означає, що Новий Божий порядок встановлюється прямо тут і зараз на землі (Мф 6,10). Слуга Божий Стефан наводить цитату: «І розлютилися язичники, і прийшов гнів Твій і час судити мертвих і дати нагороду рабам Твоїм …» (Одкр 11,18). Цю «лють язичників» кожен мешканець Волині бачив на власні очі: це агресія держав, жорстокість поліції, репресії проти українців та підготовка урядів до нової світової війни. Уряди довели народи до збідніння, але замість розв’язання проблем лише розпалюють мілітаризм та національну ворожнечу. Старі правителі, міністри та «говоруни» відчайдушно намагаються повернути старий капіталістичний світ, відновити свої імперські володіння, кордони та фінансові прибутки («хочуть відновити … але не можуть і не відновлять»). Вони не розуміють, що історія вже пішла вперед. Стефан Бохонюк описує їхню поведінку виразом «кидаються в різні боки». Вони ухвалюють закони, проводять реформи, збирають Лігу Націй, але всі людські проєкти без Христа миттєво провалюються і «горять, не встоять». Це є найкращим доказом того, що Божий суд над ними вже активно діє (Соф 1,16).
Початок 1931 року – це час, коли Велика депресія затисла весь світ у лещата. Брат Стефан наголошує, що крах старого капіталістичного світу («несправедливого ладу») – це не далека містична подія. Всі його ознаки вже перед очима людей (Мф 24,33). Велика депресія, безробіття, зубожіння селян Волині та агресивна поведінка поліції під час «пацифікації» - це живі симтоми того, що стара система утисків і пригноблення простого народу повністю вичерпала себе (Соф 1,16). Стефан Бохонюк пише, що Європа сама «зв’язала себе по руках і ногах». Про що саме йдеться? Це таємні військові союзи, Версальська система договорів, постійні перемовини в Лізі Націй, плани Юнга та пакти про ненапад, якими міжвоєнні держави намагалися зафіксувати свої сфери впливу. Слуга Божий Стефан називає це «пекельними договорами та фальшивими лицемірними союзами». Він розкриває механізм Божого суду над «мудрецями віку цього». Європейські держави загинуть не від того, що Бог кине на них фізичний вогонь з неба. Вони загинуть через свої ж власні фальшиві договори (Пс 9,16-17). Ці закони та союзи, побудовані на егоїзмі багатих націй, створюють такі заплутані суперечності, які в підсумку штовхають Європу у безодню нової світової війни та економічного самознищення Соф 1,16). Хто здатний побачити цю приховану пастку? Стефан Бохонюк говорить: це бачить лише той, хто читає і розуміє пророцтва в Біблії (Пс 110, 10). Простий волинський хлібороб, озброєний знанням Книги Життя, виявляється набагато далекогляднішим за дипломатів у Варшаві чи Женеві, бо він знає план Творця (1Кор 1,19; Мф 24,33). Поки світ сліпо вірить пропаганді «вождів», одновірці Стефана Бохонюка через дослідження пророцтв чітко бачать реальний хід історії, зберігаючи душевний спокій (Пс 110,10; Зах 13,9).
Продовжуючи, слуга Божий Стефан пише, що останнім часом, прикриваючись Іменем Ісуса Христа з’явилася величезна кількість релігійних обманників, які проповідують Царство Боже десь далеко на небі, у повітряному просторі, і водночас відкидають і скасовують Десять Заповідей Божих (1 Ін 2,4). На підтверження слів брата Стефана, наведемо невелику історичну довідку:
На початку 1931 року великі протестантські спільноти Волині переживали бурхливий підйом. Баптисти (Союз слов’янських баптистів у Польщі) та адвентисти сьомого дня мали свої потужні центри у Луцьку, Рівному, Кременці та Ковелі. Вони отримували солідну фінансову допомогу з США та Німеччини, будували великі молитовні будинки, друкували тисячні тиражі журналів і книг. Для слуги Божого Стефана, який писав свої праці в простій сільській хаті під загрозою поліцейських конфіскацій, ці пастори виглядали як «наймані агенти» великих закордонних релігійних союзів. Саме в цей час, після жахів польської «пацифікації» (погромів українських сіл восени 1930 року) та серед страшного безробіття і бідності, офіційні баптистські й адвентистські (та й п’ятидесятницькі) проповідники закликали народ до «духовного спокою». Вони вчили, що християни не повинні втручатися в земні проблеми, суди чи політику, бо наше «громадянство на небі», а земля скоро згорить. Релігійні лідери використовували кризу 1930-1931 років, щоб залякувати людей містичним «кінцем світу» та збирати з бідних хліборобів десятини й пожертви, обіцяючи їм швидку «небесну евакуацію». Саме тому Стефан Бохонюк вибухає гнівом до цих лжепророків і лжехристів. Він бачить, що пастори заробляють на страху бідноти, відкидаючи обов’язок жити за Десятьма Заповідями тут і зараз на землі (Пс 110,10; Мф 6,10).
Далі брат Стефан цитує Пророка Ісаю про часи, коли сліпі нарешті прозрять, а нерозумні почнуть розуміти правду (Іс 32,3-5). «… Невігласа уже не будуть називати шановним, і про підступного не скажуть, що він чесний». Тобто в День Господній уся міжвоєнна еліта – пани, банкіри та пишні священники, які грабували селян – втратять свій авторитет. Всі побачать, що їхні передбачення про «спалення планети» та «небесну евакуацію» – це брехня і обман, а вони будуть засоромлені і покарані. Стефан Бохонюк посилається на пророцтво Захарії: «… Я знищу імена ідолів з цієї землі, і вони не будуть більше згадуватися, так само як лжепророків і нечистого духа вижену з землі (Зах 13,2). Це означає очищення землі від великих релігійних союзів, що торгують вірою, і які перекрутили Святе Письмо на свій лад. Всі ці союзи, які перетворили віру на бізнес, будуть знищені Богом, щоб звільнити простір для істинних Божих служителів («третя частина»).
Далі слуга Божий Стефан цитує суворе пророцтво Михея, адресоване тогочасній еліті. У цій цитаті Бог каже фальшивим пророкам та правителям: «Тому ніч буде вам замість видіння, і пітьма – замість пророкувань; зайде сонце над пророками і потьмариться день над ними …» (Мих 3,6-7). Брат Стефан застосовує цей вирок до польських чиновників, урядовців та офіційного духовенства Волині початку 1931 року. За те, що вони закривали очі на несправедливіть, Бог повністю позбавив їх ясного (пророчого) розуму. Стефан Бохонюк безстрашно звертається до всієї правлячої верхівки – від міністрів Санації до православних попів, лідерів різних політичних партій та релігійних об»єднань. Він говорить: ви називаєте себе «освіченим світлом», сидите в урядах та в релігійних комітетах, ухвалюєте закони й керуєте мільйонами людей. То хіба не ви, за своїм статусом мали б найпершими знати, що таке біблійна правда (Істина), справедливість та чесність? Але ви чините навпаки: ненавидите добро і любите зло, обкрадаючи і пригноблюючи бідного селянина та робітника. Урядовцям країн, які входять в Лігу Націй та їнім корумпованим суддям, Бог допустив повну оману (темряву) замість знання. Вони дивляться на світову кризу і не розуміють, що робити. Усі їхні економічні плани, фінансові реформи та політичні союзи – це хаотичні рухи сліпців у темряві, які лише погіршують ситуацію (1 Кор 1,19). Невдовзі всі ці «ватажки», партійні лідери та проповідники великих церков будуть засоромлені й зганьблені через свої знання (відання) , тому що не буде їм відповіді від Господа (Михея 3,607). Не буде бачення (розуміння) доби що прийшла, за те що вони відкинули Книгу Житя (Пс 110,10). Їхні передбачення про «небесні польоти» чи «відновлення капіталістичних імперій» виявляться звичайною оманою та брехнею.
Брат Стефан прямо каже: на небо, у якусь далеку фізичну височінь чи космос, ніхто з живих людей без допомоги літальних апаратів ніколи не літав і не піднімався. Жоден пастор чи єпископ не повернувся звідти і не розповів нам, як саме і що Бог робить у тих далеких небесах. Шукати Бога десь у порожнечі неба – це духовна сліпота, вигадана лжепророками та лжевчителями, щоб відвернути бідний народ від реальних земних проблем. Слуга Божий Стефан дає чітку біблійну відповідь на питання про місцезнаходження Бога. Бог живе не в золочених храмах і не за хмарами. Він живе в конкретних людях, які на ділі щоденно виконують Його Закон (Десять Заповідей) (Пс 110,10; 2 Кор 6,16). Заповіді – це не просто релігійні правила. Коли людина відкрила двері свого серця і попросила Творця бути її Господом, коли вона святить суботу, не бере хабарів, відмовляється від зброї і не обманює – вона стає храмом Бога Живого і серце її – домівка для Нього (2 Кор 6,16-18). Бог завжди діяв виключно через людину. Він використовував вуста і дії Пророків та Апостолів і явився нам (в Свій час) через Сина Свого Ісуса Христа (Євр 1,1-2). Бог говорить, що Його улюблене місце перебування – це дух упокореної, чистої та чесної людини, яка виконує Його Заповіді (Іс 57,15). Справжній престол Божий - це чисте серце людини. Ісус Христос засвідчив Филипу: «Хто бачив Мене, бачив Отця» (Ін 14,9). Ісус не літав по небу перед учнями. Він ходив ногами по землі, допомагав нужденним і виконував Закон Божий. Отже, істинне християнське знання полягає в тому, що Бог повністю відображається в людині, в її характері і її житті (2Кор6,16).
Стефан Бохонюк ще раз нагадує, що Бог нічого зайвого і непередбачено не робить. Те, що Він бажав, те і написав руками Своїх вірних служителів – Пророків і Апостолів, бо Бог у них живе, їніми вустами промовляє і їніми руками пише. Тому і написано: «Бог наш на небесах творить усе що хоче». Бог Один – Вірний і Вічний у своєму слові і ділі на всі часи. Християни повинні тільки наслідувати Його.
Далі брат Стефан запитує: «Чому я говорив і пишу, що ніхто і ніяким способом не зробить на землі миру?». Він сміливо і упевнено говорить, що жоден уряд чи політик ніколи не зможе встановити справжній мир на землі. Звідки це йому відомо ? Тому що, це знання Стефан Бохонюк узяв не з людських книг чи газет. Він посилається на Пророка Амоса: «Бо Господь Бог нічого не робить, не відкривши Своєї таємниці рабам Своїм, Пророкам» (Ам 3,7). Через Духа Святого Бог дав брату Стефану розуміння і знання Божих таємниць ( пророцтв) (Зах 13,9).
Продовжуючи, Слуга Божий Стефан повертається до головної пророчої дати - 1914 року. Дні, які Бог допустив для процвітання жорстоких, людських «звірячих устроїв» («язичницьких царств»), завершилися у 1914 році, коли розпочалась Перша світова війна. Після того стара епоха імперіалізму та гніту бідних селян та робітників розпочала своє завершення. Стефан Бохонюк показує, що людські зусилля щодо встановлення миру зайшли в глухий кут. Увесь старий світ з його корумпованими судами, податками та арміями б’ється у «передсмертних судомах» Великої депресії. Цю хворобу цивілізації вже не здатна вилікувати жодна людина- навіть такі відомі на той час люди як Сталін (символ радянського войовничого комунізму та безбожництва) та Бріан (Арістід Бріан, міністр закордонних справ Франції, автор пактів про «мир без війни») . Брат Стефан стверджує, що ні жорстокий терор більшовиків, ні хитрі дипломатичні угоди капіталістів не врятують стару, прогнившу систему від загибелі. Вона приречена, і «ніхто, ніхто інший» не зможе її реанімувати (спасти). Поки великі «вожді» світу марно намагаються врятувати свої системи «звірячого устрою», простий волинський чоловік (Стефан Бохонюк) з пророчим даром від Духа Божого чітко знає, що тілбки на очищеній землі буде встановлено справедливе Царство Христа (Пс 110,10; Мф 6,10). Слуга Божий Стефан зазначає далі, що руйнація старого несправедливого устрою – це не привід для паніки і страху, а навпаки – час для активних дій. Поки весь світ тремтить від Великої депресії та військових погромів Санації, Стефан Бохонюк спокійно оголошує: настала пора творити інший світ – новий, праведний і святий. Цей Новий Порядок не потрібно вигадувати в кабінетах. Його ідеальний зразок вже показав Сам Ісус Христос Своїм власним земним життям. У Новому Світі повністю міняються ролі. Ті, хто вважав себе «великими» (урядовці, міністри, великі землевласники та єпископи), мають стати «меншими». А всі начальники мають перетворитися на звичайних слуг для простого народу (Мф 20,26-27). Саме такий приклад безкорисливого служіння бідним людям залишив нам Ісус Христос , Який є «Першоначальником» цього нового справедливого ладу. Слуга Божий Стефан цитує головне правило християнського братерства: «Не про себе лише турбуйся, але й про інших» (Фил 2,4). В реальному житті, один від надлишку грошей та розкоші уже просто не знає, що робити, а прості чесні трудящі люди поруч з ним гинуть від злиднів, страшного голоду й нужди. Цей капіталістичний егоїзм старого світу повністю суперечить волі Творця. Весь цей жах і голод на землі відбуваються лише тому, що люди та їхні «вожді» абсолютно не знають справжнього Істинного Бога. Стефан Бохонюк дає Йому дивовижне і справжнє Ім’я – Бог-Любов-Правда-Милість-Справедливість (Пс 110,10). Бог – це не дідусь там, десь далеко за хмарами. Бог – це конкретні добрі справи, це чесні суди, це захист бідного селянина і робітника, справедливий лад, де не буде поділу на вельмож та рабів (Мф 6,10).
Далі брат Стефан показує ницість нової керівної еліти, яка прийшла до влади після Першої світової війни. Він використовує дуже гостру, образну мову та народні прислів»я, щоб описати повний моральний крах тогочасного керівництва – як радянського комуністичного режиму Сталіна, так і польської диктатури Санації. Стефан Бохонюк цитує біблійний вірш: «Навкруги нечестиві ходять, коли підносяться нікчемні з синів людських» (Пс 11,9). В 1931 році, для брата Стефана це була жива реальність. Він прямо говорить: на всій землі настало страшне горе через те, що «хто був нічим, той став усім». Це прямий натяк на більшовиків у Радянському Союзі (де це гасло було офіційним) та на різноманітних вискочнів і кар’єристів у міжвоєнній Польщі, які без совісті та страху Божого дорвалися до влади, міністерських крісел та судів. Коли при владі залишалися старі аристократи, це ще не була така велика біда, бо вони принаймі знали якісь межі. Але як із «хама» (тобто з грубої, неосвіченої, безбожної людини) робиться «пан» - це вже настає велика катастрофа для бідного народу. Така людина, отримавши посаду, портфель чи нагайку поліцейського, стає неймовірно жорстокою. Стефан Бохонюк підсумовує це цілим ланцюжком життєвих аналогій: яке дерево –такі й плоди; який господар – такий і лад; які сліпі пастухи (політики та попи) – така й залякана, голодна череда (суспільство). Він пояснює, чому нове керівництво світу виявилося таким гнилим. Усі ці нові чиновники та пастирі церков знають безліч «своїх богів» - ідолів грошей, партій, націй. Але Єдиного Істинного Бога-Любов вони знати не хочуть. Слуга Божий Стефан нагадує, що знати Бога – це означає жити у праведності, не воювати, не брати хабарів і чесно працювати. Він проголошує велику перемогу простих чесних людей через пророцтва Єремії та Апостола Павла: «І не буде вчити кожен ближнього свого і кожен брата свого, кажучи: «Пізнай Господа»; тому що всі від малого до великого будуть знати Мене» (Євр 8,11). У Царстві Христа на землі більше не буде потреби у професійних священниках, які «артистично кланяються», чи у хвалених пасторах – «крикунах-говорунах». Завдяки Книзі Життя (Біблії), знання Творця наповнить світ, як вода наповнює море. Кожен селянин чи робітник особисто, напряму, задарма, знатиме Бога у своєму чистому серці й керуватиме собою сам за Десятьма Заповідями, без жодного панського чи релігійного гніту (Пс 110,10; Дан 7,27; Зах 13,9).
Продовжуючи, Стефан Бохонюк робить суворий пророчий вирок усьому тогочасному суспільству Волині, яке через сліпу віру в політичних та релігійних лідерів опинилося у повному духовному й економічному глухому кутові. Замість того, щоб слухати Бога, люди повністю понадіялися на своїх земних «вождів», політиків та «духовних батьків». Вони сліпо повірили їхнім красивим обіцянкам. Результат виявився жахливим: суспільство зайшло у «цілковиту непроглядну пітьму» (Соф 1,15-16) і потрапило в пастку брехні.
Слуга Божий Стефан використовує найстрашніші біблійні образи (плач, скрегіт зубів, невмируща черва та вогонь), але переносить їх у площину реальності. «Вічне пекло» - це не підземне містичне місце з чортами, де грішники горять після смерті. Пекло – це таке жахливе життя, яке люди самі створили на землі через порушення і невиконання Закону Божого (Десяти Заповідей) (Соф 1,16). Хронічний страх перед завтрашнім днем, «передсмертні судоми» Великої депресії, злидні, голод, утиски поліції, війни та постійна душевна мука – ось що таке справжнє вогняне пекло. І в цих муках людство буде борсатися «день і ніч во віки віків», поки стара «звіряча» система імперіалізму-капіталізму-комунізму та релігійного бізнесу остаточно не знищить сама себе. Брат Стефан говорить, що з цієї заплутаної пастки страждань і горя є лише один вихід – повне навернення до Христа Ісуса Господа і Спасителя (2 Кор 6,16). Людина має перестати слухати «говорунів», вийти з фальшивих релігійних союзів, очистити своє серце й почати на ділі виконувати Десять Заповідей (Пс 110,10). Тільки через повернення до Божого Закону людина отримує спокій, бадьорість і право на життя в Новому Справедливому Царстві Христа.
Далі Стефан Бохонюк пише, що «сьогодні настала доба, коли можна досягнути того, щоб знати Бога». Тобто настала та пора, коли істинне пізнання Бога або правильне поняття про Нього нарешті стали абсолютно досяжними. Пророк Даниїл писав: «… багато хто прочитає її (Біблію), і збільшиться відання (знання)» (Дан 12,4) – це значить, що закриті раніше таємниці та духовні істини стануть відкритими, а людське духовне знання Творця стрімко зросте. Бог говорить устами Пророка Ісаї: «Тоді вовк буде жити разом із ягням, і барс буде лежати разом із козеням; і теля, і молодий лев, і віл будуть разом, і мале дитя буде водити їх» (Іс 11,6-10). Це картина «Мирного Царства», де Пророк Ісая підсумовує: «… бо все наповнилося пізнанням Господа, як велика вода, що покриває моря» (Іс 11,9). Це головний доказ – примирення і пізнання Бога йдуть пліч-о-пліч. Брат Стефан дає нам змогу побачити, що Пророк Ісая не мав на увазі реальну лісову фауну. «Звірі, що живуть у великих містах» - це люди із жорстоким, хижим, егоїстичним або неприборканим характером, які згруповані у великих цивілізованих центрах (містах чи мегаполісах). Примирення цих «звірів» означає, що під впливом «відання (знання) Бога» в теперішню добу навіть найбільш агресивні, «дикі» людські серця у міському суспільстві здатні перемінитися, приборкати свою природу і жити в мирі з іншими людьми. Брат Стефан звертається до 7-ого розділу Книги Даниїла: «На четвертого звіра він не знайшов назви…». Перші три царства Пророк порівнює з реальними тваринами (лев, ведмідь, барс), але четвертий звір описується як «страшний, і грізний, і надмірно міцний», із залізними зубами. Він не схожий на жодне земне створіння. Стефан Бохонюк іронічно запитує: «Хіба Апостол Павло був артистом-борцем?». Апостол Павло, коли «змагався зі звірами» - він протистояв жорстоким, агресивним і духовно сліпим людям (як, наприклад, під час заколоту срібників в Ефесі). Брат Стефан підкреслює, що в Новому Завіті використовується та сама мова метафор: «звірі» - це люди без відання (знання) Бога. Він ставить риторичне запитання від імені християнина (через власний досвід): для чого терпіти наругу, страждання і тавро «злодія» від цього «звірячого світу», якщо немає вищої мети («воскресіння»)? Слуга Божий Стефан пише: «Істинно, воскресають, у Христі Ісусі» - це не просто подія далекого майбутнього, а істинне духовне переродження («нове творіння») людини, яке починається вже зараз. «Хто воскресає у Христі, над тим друга смерть уже немає права» (Одкр 20,6). Ті, хто пізнав Бога і «воскрес» для духовного життя в теперішню добу, виходять з-під влади гріховного світу. Це перехід «від смерті до життя». Оскільки їхній дух з’єднаний з Ісусом Христом, то вічна загибель («друга смерть») більше не мають над ними сили.
Продовжуючи, Стефан Бохонюк пояснює, чому попередні покоління, особливо прості люди, не мали істинного «відання Бога» - («… не розуміли, бо вона була закрита»). Наразі настала нова епоха. Показником того, що Книга «відкрилася» є сама реальність, «оскільки виконуються Суди (визначення)» Божі на землі. Світові події – (великі потрясіння, кризи,війни) є наочним розгортанням біблійних пророцтв. Сама історія стала ключем для розуміння Святого Письма і пророцтв. Звернення брата Стефана вражає своєю масштабністю і безкомпромістністю. Він перераховує єрархію тогочасного суспільства: Політична та військова еліта – королі, президенти, міністри, воєводи; Місцева влада та чиновники – старости, комісари, начальники, урядники; Духовні та інтелектуальні лідери – наставники, учителі, проповідники, благовісники. Стефан Бохонюк свідомо наголошує на скасуванні будь-яких бар’єрів: «без огляду на стать, релігію і національність». Це підкреслює універсальний, надконфесійний характер його звернення. Перед Богом і Його Законом усі люди рівні. Він пише: «І знайдете путь миру без Женеви». Женева в міжвоєнний період була штаб-квартирою Ліги Націй. Вона була створена після Першої світової війни як головний міжнародний інструмент для підтримання миру та запобігання новим глобальним конфліктам. Слуга Божий Стефан висловлює глибоку недовіру щодо світської дипломатії (у нього є пророчі знання Божі). Жодні людські союзи, кабінетні домовленості урядовців чи мирні конференції у Женеві не здатні принести людству справжній спокій і мир. Істинний «путь миру» лежить не через політичні компроміси, а через особисту та колективну переміну людських сердець («послухайте і читайте Біблію, то повірите і ствердите: «Так, правильно»).
Далі Стефан Бохонюк згадує про своїх одновірців з Богушівсько-Вічинської общини євангельських християн, які зазнавали переслідувань і підозр з боку традиційної церкви та тогочасної польської влади. Він пише: «Нас пов’язують із комуністами, атеїстами…» , тому що критику офіційної церкви чи чинної соціальної нерівності, влада часто розцінює як «більшовизм» або «комуністична пропаганда». Брат Стефан рішуче відкидає цей зв’язок, тому що комунізм заперечує Бога, тоді як віровизнання його громади повністю засноване на Святому Письмові. Звинувачення в тому «… що сповідують юдаїзм» виникло через прискіпливе вивчення Старого Завіту (Пророків) та шанування суботи. «Вигадують, що ми хочемо винищити вчених, вороже ставимося до заможних…» - Стефана Бохонюка та його громаду намагалися зобразити релігійними фанатиками, відірваними від реального життя та руйнівниками культури. Натомість, замість агресії у відповідь на наклепи Брат Стефан демонструє християнську позицію - любов до ворогів. Він пише: «Але ми за всіх Бога… молимо». Стефан Бохонюк підкреслює що, він, його одновірці та громада в цілому, не несуть суспільству ніякої загрози. Їхня єдина «зброя» - це заступницька молитва за все людство. «Ба, більше, щоб пізнали правителі, і мудро та розумно керували країною, де ми живемо» (1Тим 2,1-2). Він показує, що вони зацікавлені у стабільності, порядку та добробуті тієї держави, де вони проживають і нагадує, що «мудре та розумне» керування країною неможливе без головного фундаменту – пізнання Бога і виконання Його Закону. Амінь.
Сестра Олена Жовтень 2026 року.