поезія Тетяни Гарщаль

ТИША З ТВОЇМ ІМ’ЯМ

Коли ти звертаєшся серцем до Бога,

То дивним здається людини дорога.

Гонитва за грішми, за славою також..

За цим всім лукавим ми світу не бачим.

А тільки біда на поріг підкрадеться,

То враз оживає завмерлеє серце.

Допоки все добре, то Бога не треба,

Як лихо, біда, то у ньому потреба.

Зробити добро –і воно повернеться,

І сумнів у серце нехай не крадеться.

Бо небо все бачить і небо все знає..

І чує Бог всіх, хто йому довіряє..

Зневіра так губить людськії сердечка,

Бажання все мати - воно не доречне.

Лиш серденьком чистим, думками живими,

Дізнайся про істинну роль - ти Людина!

ТОЧКА ДОТИКУ

У кожного в житті своя дорога,

І в кожному вікні історія своя.

Не кожна стежка поведе тебе до Бога,

Якщо ступив не в ту - то помилка твоя.

Вдихаю спокій , видихну тривогу,

Щемить на серці, значить я жива!

Нехай ступлю я на вибоїсту дорогу -

Врятує віра істинна свята.

То щастя й радість, то невдачі і тривоги,

То біль і розпач - гіршого нема..

Як б’ється хвиля об сипкі пороги,

Приливи і відливи - все бува.

І все на світі можна пережити,

І втрати й смуток - всюди є межа…

Бо з вибором можливо все змінити..

Найгірше, коли вибору нема..

ПЕРЕРОДЖЕННЯ

Я змінюю планету і життя,

я відкриваю серце для любові.

Бо все відживши йде у забуття,

бо прожилося в тілі аж до крові.

Нікому не відомо, що пройшла,

скільки злітала і крізь силу підіймалась.

На тій планеті просто більше не могла,

тому вона для мене зруйнувалась.

Бо Бог - любов і він не терпить зла,

бо Бог життя є, а не руйнування.

Союз, де нищиться людина і права

своє повинна припинити існування.

Я є - любов, я - світло, я - життя,

і весь цей простір я беру з собою.

Бо кожному терпінню є межа,

якщо не в згоді - то вже не зі мною.

І я летітиму туди вже без страху,

беру в дорогу віру і довіру.

Не відчуваю ні провини, ні жалю,

люблю життя й ціную кожну днину.

Чи є те місце на планеті чи зірках,

де вже не судять, а лише приймають.

Якщо змінити своє бачення в думках,

де тебе люблять і ніколи не карають.

Є «я» і «ти» розщеплення й злиття,

коли прийдеш, коли підеш не знаєш.

Якщо караєш себе сам, то і життя,

тебе карає - ти це обираєш.

Я обираю рівновагу і баланс,

я обираю волю і свободу.

Для себе і для інших, задля нас,

вкажи нам Боже - просвіти дорогу!!!

ПРОЦВІТАННЯ

Творіння Боже, чудо - квітка..

зима надворі, а вона цвіте.

Красу дарує цьому світу,

бо без любові світ цей пропаде.

Спочатку пагінець, немов лоза вербова,

немає тут ніякої краси..

Коли розпуститься, яка ж вона чудова

милуюсь орхідеями. А ти?

І кожна різна, кожна неповторна,

така залюблена і нібито проста.

Краса врятує світ - здавна відомо,

любов врятує світ - коли вона жива.

ПІД КРИЛОМ СЕРЦЯ

Так хочеться порою обійняти світ -

Любити осінь з її грибними дощами.

Хоча без крил та відчувати зліт!

Радіти світові хоча й бувають злами.

Багато що ламає нас в житті,

Та тремкі миті зазвичай перемагають.

Коли цінуєш радості земні,

Того ніякі перешкоди не здолають.

Не бійся починати щось в житті,

Ніколи не буває в Бога пізно..

Не можна знати нам шляхи свої,

На все в житті ми дивимось порізно.

Не треба визнання, не треба слави..

Не треба гнатися за успіхом чужим.

І там, де заздрість, там завжди облави,

В тебе свій шлях, живи життям своїм.

ОБІТНИЦЯ ЖИВОЇ

Ми несли страх під виглядом спасіння,

Ховали ніжність у броні добра.

Рятуєм інших, щоб не стати тінню,

Того хто любить, той не чинить зла.

Я не прийшла, щоб тебе рятувати,

Я хочу бути поряд без щита.

Там, де рятують хочуть приховати,

Свій страх, що я залишуся сама.

Вже не беру на себе болю інших,

Як хрест, що робить мене вищою за всіх.

Любов не міряється жертвами колишніх,

Вона лиш досвід серед пройдених доріг.

Агресор жде, щоб дати тобі впасти,

Забрати сенс опори не знайти.

Я не дозволю це у себе вкрасти,

Я лише хочу себе віднайти.

Любов не тягне, не тримає, не лікує

Вона лиш є без дозволу і ран.

Вона не вимагає й не марнує

Навіть тоді, коли не бачиш сам.

Навчи мене не рятувать з любові

Любити це не бути повсякчас.

І не афішувати це як подвиг

І визнати що це не світло, а лиш страх.

Прошу прийми від мене цю потребу

Нема довіри то й опори тут нема.

У спільному шляху нема шаблону

А я залишусь хоч не сильна, а жива.

Якщо ти лишиш, то лиши лиш тишу

Нема потреби когось в ній нести.

Любов не те, що я ніколи не залишу

Й не страх когось згубити у собі.

Чи дай знов згоду, а чи вислови протест

Чи жити вільно, чи загнати знову в стрес.

Це твій екзамен, а для когось буде тест

Для когось таємниця, а іншим маніфест.

Чи ти вцілів ти вже нікого не питаєш

Кормити інших тим, що вигідно для нас.

Бо там, де сумнів знову ти зникаєш

Одному це у профіль, а іншому в анфас.

Віднині вже змінилась точка зборки

Одного світла вже не вистача на двох.

Де ліками є долі інших це пороки

Нести свій хрест на зламі цих епох.

ПРИЙНЯТТЯ

А сонце не питає « Як світити?» -

не обирає кого гріти, кого ні..

Це лиш людина здатна розділяти,

кого вознести, а кого спалить в вогні.

Суд вже не той, не ти уже на троні -

не знайдеш місця ні на небі й на землі.

Була можливість, коли був у лоні,

а вийшов звідси, тут ти вже у грі.

Немає виправдань «чи знав ти чи не знав» -

настане час за все відповідати.

Життя рулетка, завжди вибір мав,

ти мав можливість все це пригадати.

Не буде виправдань «чи чув ти, чи не чув» -

а де змовчав, хоча нещирість бачив.

Коли стерпів, коли про все забув,

коли прийняв, коли не все пробачив.

Ти просто так туди не попадеш, -

якщо злукавиш, знов сюди вернешся.

Якщо в дорозі обезсилений впадеш,

від свого вибору зі страху не зречешся.

Немає легко тут, немає важко, -

немає світла і немає тут пітьми.

Було до крайності не тихо і не страшно,

було до безкінечності в кінці..

Бо ти є все і без тебе нічого, -

шукала я те місце і знайшла.

То йшла сама, не бачачи нікого,

то були інші і невидима рука.

Моя дорога комусь не під силу, -

і я твою дорогу не пройду.

Де засвітила я в комусь провину,

там в відображенні побачила свою.

Шукала крайніх, грішних, винуватих, -

вдивлялась в очі, в лиця, у тіла.

Жахнулася, коли в душах знуватих

у світлі інших тінь моя була.

І я ділюся, хто шукає, той знайде, -

не під землею, не над небом - у джерельці.

Якщо довіриться любові - то пройдеш,

До того місця, бо воно - у серці..