Березень 1927 р.

 Нова правдива дорога життя

 

Подивіться між народами й уважно

Хто має розум, нехай розуміє!вглядіться, і ви дуже здивуєтеся; бо Я зроблю у дні ваші таке діло, якому ви не повірили б, якби вам розповідали (Авв 1,5)

Ми зараз саме і живемо у такий час, що всі передбачення святих Пророків виконуються на наших очах. Якби нам років 15 тому назад хтонебудь сказав, що так буде, як є тепер – ми б йому ніколи не повірили; ми б сказали, що він несповна розуму. Подивися, читачу, яка ж була велика і сильна Росія! Де вона? Вона впала і більше не встане ніколи. Проте, хіба земля впала, чи ті люди, що обробляють землю? – Ні. А впали ті, що керували народами не за Законом Божим, за правду притісняли, судили, гнали, висилали і багато інших несправедливостей робили, тому і порозбігалися по цілому світові. Якщо вони не розкаються, то помруть у муках своїх, а їхні імена служитимуть для прокляття. Ось це і є Суд Божий, це і є Великий День гніву Божого. Це є Страшний суд, Бог відплачує за вчинки кожному: не тим, хто з ранку до вечора в поті чола здобуває чесно собі для прожиття шматок насущного хліба; а тим, що розкошують, нічого не роблячи, або, хоча і роблять – то не за правдою, а лицемірно. Бог через раба Свого, Пророка Єзекиїля, каже: «Я приведу найлютіших з народів, і заволодіють домами їхніми. І покладу кінець пихатості сильних, і будуть осквернені святині їхні. Йде пагуба; будуть шукати миру, і не знайдуть. Біда піде за бідою, і звістка за звісткою; і будуть просити у пророка видіння, і не стане вчення у священника і поради у старців. Цар буде ремствувати, і князь одягнеться у жах, і в народу землі будуть тремтіти руки. Вчиню з ними за шляхами їхніми, і за судами їхніми буду судити їх; і пізнають, що Я Господь» (Єз 7,24-27).

Я – людина з відкритими очима: що бачу, те й говорю і пишу; не звинувачую і не виправдовую; бо Один є Законодавець і Суддя ‒ Вічний Бог Господь і Спаситель Ісус Христос, якому я служу. А оскільки я Йому служу, то я бачу, що на цю землю, на якій ми живемо, йде погибель, тому борг мій, тобто обов’язок – про це застерігати. Якщо ж я не робитиму цього, то Господь і з мене стягне це. Чи послухають мене, чи ні – не моя справа, але я зобов’язаний говорити те, що знаю і бачу задля того, щоб це було почуто на верхах.

Бог знає від початку, що буде вкінці. «Бог є Дух, і тим, що поклоняються Йому, належить поклонятися духом та істиною» (Ін 4,24). Інколи Бог говорить особисто (Мф 3,17, Мк 1,11). «Дух дише, де хоче, і голос його чуєш, але не знаєш, звідки він приходить і куди йде: так буває з кожною людиною, народженою від Духа» (Ін 3,8), а також (Див.: Діян 9,3-5; 2 Цар 3,1-21) і багато інших місць. Багато Бог говорив устами Своїх Пророків. Вони говорили, писали і досліджували, на який час вказував їм Дух Христовий, виявлений в Ісусі Христі. Ця таємниця відкрита нам, слугам Його, що досягли останніх днів, але «…у Господа один день, як тисяча років, і тисяча років, як один день» (2 Пет 3,8). Ми, сини Пророків, дякуємо Богу, Отцю нашому Небесному за те, що Він за Своїм благоволінням відкрив нам Свою таємницю, яка зберігається у книгах Святого Письма, тобто в Біблії. Бог говорить: «… виллю Я від Духа Мого на всяку плоть…» (Діян 2,17, див. також: Іоїл 2,28-32). Хто має Духа Божого, тому і дано знати, тобто розуміти слово, сказане вустами святих Пророків; а той, хто служить Богові і мамоні – слів Пророків знати не може. Мамона – це багатства омани світу цього, які не приносять для спасіння душі жодної користі. Сюди також відносимо ідолопоклоніння, іконопоклоніння, гордість, марнославство, різні звичаї та обряди. Це все вже віджило свій вік і почало поступово падати та знищуватися – і впаде до кінця безповоротно. Багато тих, хто служить мамоні, хочуть відновити те, що вже падає, але це все марна праця, я говорю, Правду в Господі.

Я повернуся до того слова, де говориться: «Я приведу найлютіших з народів…» (Єз 7,24). Яскравий приклад для нас – це нинішній Радянський Союз Республік. Багато хто говорить, а тим більше пише у різних газетах та книгах, що там існує звірство, насильство, несправедливість та інші злодіяння, які виконуються ²Чека, Дзержинськими та іншими особами. Найчастіше згадується про гоніння на церкви, що є правдою, яку ніхто не заперечує. Якщо там так є, то і я говорю, що такий устрій, режим і союз є сатанинський! Проте я спитаю: «Яка нам буде біда, якщо в Радянських Республіках твориться такий безлад?» Відповідаю, що ніяка. Якщо ж у Німеччині буде добрий устрій та порядок, а у нас такого не буде, то чи буде нам від цього користь? Ні, не буде. Отже, в тій країні, де ми живемо, там і потрібно робити добро. Якщо ми, які йдемо попереду, прагнемо до правопорядку і справедливості, до любові без насилля, застосовуємо права і закон до всіх однаково: невинних виправдовуємо, а винних не залишаємо без покарань – тоді буде нам велика і добра користь; і будуть добрі люди прагнути до добра, правопорядку та благоустрою їхньої землі або краю, республіки, царства чи королівства – як бажаєте, так і називайте; не в назві суть, а в доброму ділі, яке показав нам Своїм життям тут, на землі, Господь наш Ісус Христос.

Далі говориться: «…І покладу кінець пихатості сильних, і будуть осквернені святині їхні» (Єз 7,24). Подумай, друже, яка ж була пишність і пихатість можновладців і всіх сильних колишньої Росії! Де ж вона поділася? Її немає, вона загинула із великим шумом; і хоча встає інша, але впаде і та.

«…осквернені святині їхні» (Єз 7,24): перша святиня – це Цар зі своїм домом; друга святиня – це так званий, Священний синод зі всіма вищими архієпископами та облаштованими для них будівлями. А де ж вони всі? Перший – вбитий, друга святиня розкинута по закордонах, а в будівлях святині влаштовують театри, танці, різні клуби та музеї.

«Іде пагуба; будуть шукати миру, і не знайдуть» (Єз 7,25). Подивіться сюди: а чи не йде згуба на всі країни від Росії, від комунізму? Так, іде. Зазирніть усередину нижчого класу, працьовитого люду, поговоріть із ними – тоді ви зрозумієте, чого вони прагнуть. Вони всі хочуть до Чермного (Червоного) моря, яке хвилюється, бушує, і незабаром вийде із берегів; і буде велике горе, якого не бувало з тих пір, відколи існують люди на землі; та й не буде більше ніколи. Шукають миру і не знаходять, тому що шукають миру в класових, національних, релігійних, і в багатьох інших розділеннях; об’єднаннях, союзах, лігах, антантах. Шукають щасливих місць: Версалів, Локарнів і тому подібних. Там немає миру, і вони не знайдуть його.

«Біда піде за бідою і звістка за звісткою…» (Єз 7,26). Подивіться сюди: не встигнуть загасити пожежу або який-небудь конфлікт в одному місці, як уже в іншому місці починається якась біда, і таким нещастям немає назв і кінця. Не встигнеш добре дізнатися про якусь одну звістку – як уже друга є; і так їм кінця не видно; і що далі, то вони частіші й гірші. «…і будуть просити у пророка видіння, і не стане вчення у священника і поради у старців» (Єз 7,26). Друже, візьмемо для прикладу Росію. Ким був Григорій Распутін при царському дворі? Хіба ж мало є таких распутіних в інших державах і парламентах? Є багато, але користі від них мало, і вони вже потрохи прикушують свої неправдиві язики, бо всі їхні передбачення не збуваються.

«…і не стане вчення у священника…» (Єз 7,26). Подивіться уважно: священникам уже мало хто вірить, хіба ж тільки ті, що ні про що не розмірковують, а також члени союзу російського народу і послідовники ⁵Віталія, ⁶Антонія та інших говорунів, яких я наслухався донесхочу, будучи у Петербурзі у 1913 році на 300-річному ювілеї дому Романових.

«Цар буде ремствувати, і князь одягнеться у жах, і в народу землі будуть тремтіти руки» (Єз 7,27). Усякий цар (повелитель, правитель) задоволений і радіє тоді, коли його закон, тобто розпорядження, накази і веління добросовісно виконуються якщо не всіма, то хоча би більшістю. Чи так воно тепер є? Ні. При складанні бюджетів виникає суперечка, при їх затвердженні – суперечка і розбрат, а при виконанні буває і бійка. Всі народи тремтять від різних тривожних чуток, від крадіжок, злодійства, вбивства, бо це невпинно розповсюджується. Злочинці ні перед чим не мають страху, бо фальшивим виявилося все те, що народи називали святинею.

«…Вчиню з ними за шляхами їхніми, і за судами їхніми буду судити їх; і пізнають, що Я Господь» (Єз 7,27). Якщо ми уважно розміркуємо над цими словами Пророка, то засвідчимо, що вони виконуються зараз, на наших очах. Я працюю, пишу це і прошу всіх без винятку: візьміться за читання Біблії, особливо ті, хто керує общинами, різноманітними партіями та царствами: там ви знайдете все потрібне для життя правильного на землі.

Я ще раз згадую слова Пророка: «…осквернені святині їхні» (Єз 7,24). У газетах пишуть: «У Радянській Росії із православних церков більшовики зробили театри» – тут немає нічого дивного, бо православне так зване духовенство показало такі приклади, та ще й досі показує театральні постановки.

Один із православних священників написав мені відповідь на №9 альманаху «Нова правдива дорога життя» зі звинуваченням та докором, нагадуючи мені: «Дорога життя вічного вказана нам Господом нашим, Ісусом Христом, приблизно дві тисячі років тому», «…Я є путь, істина і життя» (Ін 14:6). Це є істинно. Проте, Господь наш, Ісус Христос, показав нам життя на прикладі особистого життя, тобто Своєю працею та ділами, а не театрально-артистично, так, як показують православні священники. Він показав нам Своє Святе лице і серце: чисте, лагідне, смиренне, доброчесне і повне милосерця та любові. Без хитрості, лицемірства і без маски, в усіх місцях і перед усіма відкрито, у жодний інший одяг Він не одягався, в жодні окремі кімнати не ховався; тоді, коли Він учив народ – усе робив відкрито, переконливо і зрозуміло, питав, чи розуміють. Ісус Христос «…вигнав із храму всіх, овець і волів; і розсипав гроші ⁸міняльників, а столи їхні поперекидав» і т.д. (Ін 2,14-16). «І не дозволяв, щоб хтось переніс через храм будь-яку річ» (Мк 11,16). Чи так робите ви, священники православної церкви, та інші? Якщо можете заперечити, то відповідайте, а якщо не можете цього заперечити, то я прошу вас Іменем Ісуса Христа, Спасителя нашого: відкиньте древньоюдейські священичі форми та обряди, та всі церемоніальні звичаї, і театрально-артистичні виступи. Натомість прийміть новозавітне, чистохристиянське вчення без форм, різних фарб, масок, обрядів та різних інших язичницько-лицемірних вигадок. Візьміть учення Його так, як Він Сам вказав послідовникам Своїм – Апостолам і учням. Господь наш, Ісус Христос, Сам відкинув древньо-юдейський Єрусалимський храм і сказав: «Ось лишається вам дім ваш пустий» (Мф 23,38).

Святі Апостоли, послідовники Ісуса Христа, вчили народ всюди і скрізь: під відкритим небом, у домах, біля молитовних домів, в училищах, у синагогах, у єрусалимському храмі; вчили з великою ревністю та любов’ю до народу, без примусу і не по годинах, в міру своїх сил і у будь-який час дня та ночі. Найбільше бачимо святого Апостола Павла, який вчив у всі дні суботні (Див.: Діян 13,14.27.42.44; 16,13; 17,2; 18,4). Коли Апостол Павло оглядав афінські святині, то він сказав: «Саме Цього [незнаного Бога], Якого ви, не знаючи, шануєте, я і проповідую вам. Бог, що створив світ і все, що в ньому, Він, будучи Господом неба і землі, не в рукотворних храмах живе і не вимагає служіння людських рук…» (Діян 17,22-26) . Він же, Павло, в посланні Своєму говорить: «Хіба ж не знаєте, що ви – храм

Божий і Дух Божий живе у вас?» (1 Кор 3,16). «Хіба не знаєте, що тіла ваші є храм Святого Духа, Який живе у вас?...» (1 Кор 6,19). «Бо ви – храм Бога живого, як сказав Бог…»(2 Кор 6,16). «[…] і буду ходити серед вас і буду Вашим Богом, а ви будете Моїм народом» (Лев 26,12). Святий Апостол Петро вчив у посланні своєму: «…і самі, мов живе каміння, будуйте з себе дім духовний, святе священство…» (1 Пет 2,5). Святий первомученик християнський, Стефан, говорить: «Але Всевишній живе не в рукотворних храмах…» (Діян 7,48). Вищезгаданий священник у своєму звинуваченні пише мені, що я ніким не обраний і ні від кого не уповноважений, самохвально звертаюся із закликом до нинішнього порядку, до усякої влади: як громадянської, так і духовної, чим виявляю непристойну самовпевненість і фарисейську гординю. Із цього ясно видно, що той священник зовсім не розуміє Святого Письма, як і не розуміє порядку вибору святих Апостолів та їх послідовників. По-перше, Господь Бог обирає слуг Своїх особисто. Святих Своїх Апостолів Він обирав Сам. Ким же були Його Апостоли? Звичайні рибалки, і люди не книжні. Святого Апостола Павла обрав Сам Господь, Ісус Христос, бо: «У пророків написано: і будуть усі навчені Богом. Кожен, хто чув [від] Отця і навчився, приходить до Мене» (Ін 6,45). Святі Апостоли мали при собі учнів, до прикладу, Павло мав учня Тимофія, якого обрізав, і Тимофій став єпископом, не проходячи навчання у духовній семінарії. Всі Пророки обиралися Самим Господом. Всі вони говорили правду, що вони обрані Богом, і не відрікались; і це не було самохвальство. Святий Павло говорив: «Павло апостол, обраний не людьми і не через людину, але Ісусом Христом і Богом Отцем […]» (Гал 1,1). Спаситель дав нам обіцянку, що в останні дні виллє від Духа Свого Святого на всяку плоть. Він і виливає від Духа Свого. Він сказав: «Виженуть Вас, тобто, відлучать від синагог, будуть видавати вас і гнатимуть за ім’я Моє» (Див.: Ін 19,2). Так вчинили і зі мною.

На завершення скажу: дійсно, незабаром буде дві тисячі років від того часу, як Ісус Христос ученням Своїм відкрив ЕНову правдиву дорогу в Царство Боже, але цього Царства Його не було видно. Відповідно, потрібно було, щоб пройшов певний період існування язичницьких царств, який завершився 1914 року. В тому ж році почався суд з дому Божого (див. 1 Пет 4,17). Дім же Божий – ми (див. 1 Кор 3,16). Пророк Давид говорить: «Стривожилися народи, захиталися царства: [Всевишній] подав голос Свій, і похитнулася земля» (Пс 45,7). Я даю зрозуміти, що з 1914 року почали поступово падати язичницькі царства, тобто несправедливі устрої та системи управління. Вони ще падатимуть довгий період часу, доки зовсім не впадуть, не зникнуть, або не згорять у вогні (Слова Божого), але не буквально. У той, або ж у цей час на всій земній кулі, із усіх народів, людей і племен створюється Царство Боже, або царство Христа Ісуса. (Див. Даниїла 2,44, Одкровення 11,15, 12:10; Захарії 13,1-4, Ісаї 2,2-6; Псалтир 2,1-2, 2,11-12). Кожен із нас, істинно вірних, має право сміливо сказати в Ім’я Господа: «…Царство світу зробилося царством Господа нашого, і Христа Його і буде царювати по вік…» (Одкр. 11,15).

Тому ж я і прошу всіх: ідіть в Царство Бога і Його Христа, бо прийшов час; ідіть усі: і багаті, і бідні, знатні і прості, місце для всіх є. Тільки робіть суд і правду на землі, бо тільки це благоугодно Богові. Сьогодні Бог кличе всіх, у Нього ще є милосердя, але заклик Його скоро припиниться і Бог виливатиме гнів Свій на всіх непокірних. Просіть же всі Бога: нехай прийде Царство Твоє. Амінь.

Видавець і редактор Стефан Бохонюк Друкарня Ф. Ріхтера

²Чека – скорочена назва Надзвичайної комісії для боротьби з контрреволюцією, саботажем і спекуляцією, яка існувала в перші роки Радянської влади.

³Версаль – місто та муніципалітет у Франції, у регіоні Іль-де-Франс.

⁴Локарн – муніципалітет у Франції, у регіоні Бретань.

⁵Віталій (Максименко) – архієпископ, діяч дореволюційної Російської православної цервки (далі – РПЦ), архієрей РПЦ за кордоном.

⁶Антоній (Храповицький) – митрополит РПЦ, відомий гострими виступами проти українського національного руху, активно боровся з прихильниками української автокефалії.

⁷Смета (кошторис) – план передбачуваних витрат і надходжень матеріальних і грошових ресурсів, потрібних для нормальної діяльності підприємства, установи, організації.

⁸Міняльник (міняйло) – той, хто займається розміном грошей.

⁹Не книжний – неосвічений; який не має освіти.