Червень і липень 1933 р.

Нова  правдива  дорога   до  життя

Мудрі зрозуміють це!

Батько буде проти сина, і син проти батька; мати проти дочки, дочка проти матері; свекруха проти невістки своєї, і невістка проти свекрухи своєї […] Чому ж ви і самі по собі не судите, що має бути? (Див.: Лк 12,53.57)

Не треба глибоко задумуватися, щоб бачити і знати, що добіг кінця світ цей (порядок, устрій, системи управління). На превеликий жаль, страшно і жахливо: батьки бояться своїх дітей, а діти бояться батьків своїх. Чому це так? Тому, що немає істинного законного справедливого суду і покарання. Я пам’ятаю, як 45 років тому існувало тілесне покарання, тоді рідко проявлялися людиновбивства; тепер же не минає жодного дня, щоб не було батьковбивства, братовбивства і т. ін. Чому це так? Тому, що тоді хоч трохи притримувалися закону Божого, бо в кожній судовій установі в кутку стояв трикутник, і на ньому написано було великими буквами з закону Божого. Я пам’ятаю, як у нашому селі за впертий непослух батькові сина карали різками, карали так, аби всі бачили, і тоді був страх у всякій душі, і набагато менше було злочинів, хоча народ був темний і некультурний. Зараз же кожен себе вважає просвіченим, цивілізованим, ученим, мудрим, і дійшли до того, що далі йти нікуди, ‒ скінчилась дорога, кінець світу, необхідно почати новий світ відповідно до вчення Ісуса Христа: правого виправдати, а винного покарати, але непокараним не залишати, і все те потрібно робити не за своїми вигаданими уставами й артикулами, оскільки є вічна постанова й артикули, їх треба дотримуватися, ‒ це вічна Божа книга Біблія. І за царів справедливість утрачала свою силу, але все-таки, коли я був у в’язниці, я пам’ятаю такий випадок: син погрожував батькові, що вб’є його з рушниці, і сину за погрозу дали 6 років каторжної тюрми, а після закінчення терміну ‒ заслання до Сибіру.

А тепер, якщо один одному хто погрожує, то нічого їм немає за те, а ще говорять: «Але ж, ще не вбив». Це я пишу з моїх особистих спостережень і переживань, і я ‒ найменший в світі громадський діяч, і я маю дітей, як тілесних, так і духовних, навчаю, прищеплюю духовність і моральність, за погані вчинки роблю догани і, навіть, виключення з общини, але нічого не допомагає, встановлений церковний духовний суд зовсім небагатьом запомагає; необхідно невідкладно впровадити законне урядове покарання.

Нас, християн, саме цієї маленької спільноти, якою я керую, деякі представники адміністративної і духовної влади вважають супротивниками і ворогами. Це є велика помилка тих посадовців, які нас, християн, уважають державними противниками. Якщо такі чиновники не притримуються справедливості, вірності і суду, то ми, християни особисто їм противимося, а не державі, і противимося не для того, щоб винищити, а щоб викрити і навчити, знаючи Святе Письмо і намагаючись його виконати, позаяк написано: «І турбуйтеся про добробут міста (необхідно розуміти: краю, країни, землі, панства, республіки, царства ‒ С.Б.), в яке Я переселив вас, і моліться за нього Господу; бо при добробуті його і вам буде мир» (Єр 29,7). Вірячи всьому написаному у Святому Письмі і знаючи: що Бог визначив, те і виконає, то як ми можемо боротися проти закону Божого. Противиться лише той, хто не знає постанов Божих, або ж, хоч і знає, але не вірить Богові, що сильний Він у своєму слові і ділі. Дуже помиляється той, хто нам, християнам, заважає поширювати Слово Боже і проповідувати Царство Боже на землі. А перешкоджають нам найбільше ті, хто проповідує Царство на небі високо, і хто проповідує, що Христос Ісус прийде і їх забере на небо, а все і всі решта згорять, чого насправді ніколи не буде.

Політика говорить відділити церкву від держави, а Бог мовить устами раба Свого Павла: «Вiдкривши нам таїну волi Своєї, за Своїм благоволiнням, яке Вiн ранiше поклав у Hьому, в установлення повноти часiв, щоб усе небесне i земне з’єднати пiд главою Христом» (Еф 1,9-10 і далі до 14-го вірша). А Ісая провіщає Духом Святим: «І знову буду поставляти тобі суддів, як раніше, і радників, як спочатку […]» (Іс 1,26). Хто розважає і знає минуле, той знає і розуміє теперішнє і майбутнє; той є Царем, Священником, пророком, суддею, вождем і в повноті служителем Божим відповідно до вчення Христа.

Теперішні правителі, вожді і різні інші радники і дипломати не зроблять миру у світі, бо вони не мають миру в своїх серцях. Мир у світі зроб л я т ь   д і т и     Б о ж і, які знають визначення Божі тоді, коли мудрість мудреців світу цього вичерпається. Дотеперішні мудреці і різноманітні пророки, та вожді всі посоромляться своїх знань, оскільки так не буде, як вони говорять і роблять. Бог устами раба свого Захарії застерігає: «У той день, — говорить Господь, — Я уражу всякого коня сказом і вершника його божевіллям, а на дім Іудин відкрию очі Мої; всякого ж коня у народів уражу сліпотою» (Зах 12,4). Подумай, читачу! Невже коні що-небудь зробили злочинного перед Богом? Чи коням даний закон? Ні. Це говориться до людей. І Давид повчає: «Не будьте як кінь і мул, що розуму не мають; віжками та вуздечкою стягни щелепи їх, якщо не наближаються до тебе» (Пс 31,9). А Ісая докоряє: «Віл знає володаря свого, і осел — ясла господаря свого; а Ізраїль не знає [Мене], народ Мій не розуміє» (Іс 1,3). Народ став нижчим від тварин четвероногих, й істинно всі вражені сказом, безумством і сліпотою ‒ від малого до великого. Подивися, кожен, в дзеркало духовне, яке є Закон Божий (Десятослів’я), і кожен сам себе побачиш, що твій розум неправильний, позаяк ти не дотримуєшся заповідей Божих.

Поперед усіх втратили глузд так звані вірні, як зокрема Мурашко, який робить надрізи на тілі і тією кров’ю всілякі недуги лікує, а себе від безумства вилікувати не може. Взагалі всі інші баптисти, п’ятдесятники різних сортів і адвентисти збираються на небо летіти, чого ніколи не буде, теж збожеволіли, тому що не хочуть послухати того, хто народжений згори і розуміє слово Боже. «Бо створiння з надiєю чекає з’явлення синiв Божих» (Рим 8,19). Хіба коні і корови мають надію й очікують одкровення синів Божих? Подумайте над цим гаразд. Чи не чекають бідні люди одкровення синів Божих? Так, це люди ждуть синів Божих, синів людських, які врятували б їх від загибелі, бо так далі жити неможливо. Не батьки керують дітьми, а діти ‒ батьками; не пастухи правлять стадом, а стада ‒ пастухами, і ніхто тим не переймається, ніхто не підвищує голосу за істину, немає суворості, немає закону і суду.

Сьогодні, завтра і во віки Бог один і той самий, Він говорив і тепер говорить: «Волай голосно, не стримуйся; піднеси голос твій, подібно до труби, і вкажи народу Моєму на беззаконня його, і дому Якова — на гріхи його» (Іс 58,1). Я піднімаю голос за правду і промовляю це, щоб було чутно на висоті, нехай почують боги народів і дадуть суд справедливий і правду, оскільки жити не можна: батьки з дітьми остерігаються в одній хаті ночувати, чоловік із жінкою в одній постелі спати, бояться одне одного, не довіряють одне одному, не кажучи вже про що інше, довіри немає ні в кому, ніде послуху немає. Що буде з молодим поколінням, якщо не буде строгості? Не можна буде вийти надвір. Подивіться на те, кому слід, ми ж і податки платимо на те, щоб були правда і суд. Мало того, що ви укладаєте неймовірні міжнародні угоди про ненапад, погляньте: всередині країни повна розруха, а головне ‒ немає поваги до батьків і старших.

Батьки від дітей плачуть через різні розділення, через розмаїті моди. Якби навіть десять колосків на одному стеблі росло, і то буде недостача, чи не страждає через це країна? Зверніть увагу, кому слід, установіть суворі суди і покарання, особливо за нешанобливе ставлення до батьків, а також і за неналежне виховання дітей, адже батьки повинні бути зразком; прикладом мають бути і всі начальники, позаяк молодші дивляться на старших.

Колись страх мали і перед сільським старостою. Чому? Тому що вибирали літнього досвідченого чоловіка, якому обов’язок заставляв віддати честь і коритися, а тепер постачають солтисів мало не почергово, навіть холостяків, які не мають досвіду в житті, тому таких ніхто не поважає, а це найважливіше в селі. Не завадило б задуматися над цим кому слід, поки є ще час.

Писання свідчить, що від Сіону вийде закон, і слово Господнє – з Єрусалима. Іван теж бачив новий Єрусалим, що сходив від Бога з неба: голос мовив: «[…] ось, скинія Бога з людьми, і Він буде жити з ними; вони будуть Його народом, і Сам Бог з ними буде Богом їхнім. І витре Бог усяку сльозу з очей їхніх, і смерти не буде вже, ні плачу, ні крику, ні недуги вже не буде, бо колишнє минуло» (Одкр 21,3-4).

Численні політичні діячі в усьому цьому світі кричали і кричать, що необхідно відділити церкву від держави. Такі думки, міркування і крики народних діячів нерозумні, дурні. Чому? Та тому, що не знають вічної історії Біблії, в якій записано, що було і що буде. З цієї Вічної історії ми бачимо, що колись світ керувався пророками і суддями, коли ж народ через свій нерозум відкинув пророків, а просив для себе царя, Бог дав їм його, але у гніві (Див.: 1 Цар 6,1-22). Царі були богобоязливими, були і небогобоязливі. І за царів були пророки і радники; чимало царів слухалося пророків, і було добре, і був порядок у народі, мир у країні і любов одне до одного. Для всього ж, що відбувалося і відбувається на землі, Бог установив час через Своїх рабів пророків і апостолів, і знають те лише вибрані діти Божі, що привселюдно і звіщаємо перед усім світом для свідоцтва.

Ми, свідки Божі, бачимо, що Бог у точності виконує наміри серця Свого, які записані у вічній Його книзі. Ба більше бачимо зараз, цього останнього дня, тому що це день Господній. Але День цей великий і страшний, і що далі, то буде гірше для світу, але що гірше буде для світу, то краще буде для дітей Божих. У Вічній історії записано так: «Зірки небесні і світила не дають від себе світла; сонце меркне при сході своєму, і місяць не сяє світлом своїм» (Іс 13,10). «Сонце» означає: цар (світло)… Царі згасали, згасали, поки і зовсім погасли, на їхнє місце вибрані народом президенти стали. І що ж ми бачимо? Бачимо, що під час сходження свого меркнуть. Коли вони не були правителями, тоді вони думали: «О, якби я керував! Було би добре і справедливо». А коли стали урядувати, то кожен із них захотів бути вищим від інших царем, і нічого не змінилося на краще, а лишень усюди і кругом до гіршого. Коли такий правитель не був ще правителем, тоді він боровся за бідний і трудящий народ, виступав перед колишніми можновладцями за нові реформи, за покращення народного побуту і за все те, на що йшло багато народної праці марно. Хоча колись набагато менше витрачалося на всілякі маніфестації, ювілеї, спорт і т. ін. Тут доречний вислів премудрості: «Людина яка в честі і нерозумна, подібна до тварини, яка гине» (Див.: Пс48,21).

Це так робиться у всьому цьому світі (устрої), що гине, щоб ніхто не хвалився своєю мудрістю. Якби читали Божу Книгу, то цього не робили би, тому що бачили би, що Цар Христос відмінив це. Він собою показав нам зразок, аби ми йшли слідом за Ним. Хоча все це мусить бути до часу, але горе тому чоловікові, через якого спокуса приходить, краще було б йому не народжуватися.

Тому до вас, правителі, передові вожді, пророки, судді, священники і проповідники, моє прохання: подивіться на час, на дух народу і в Книгу життя і зрозумійте, чому належить бути. Для цього Вічний Бог устами Павла сказав: «В установлення повноти часiв, щоб усе небесне i земне з’єднати пiд главою Христом» (Еф 1,10). Говорю правду в Господі: ви без нас нічого не зробите, і ми без вас нічого не зробимо, для цього Бог так установив, аби ніхто не хвалився. «Тому зберіться і розсудимо», ‒ сказав Господь. При правителях повинні бути істинні пророки, так було і так буде.

Згідно з Євангельським законом, члени, які не відповідають своєму призначенню, виключаються з Євангельських общин; а тому церковна рада Євангельських християн у Богушівці постановила: члена церкви Матвія Петрука виключити з общини за непримирення з братами і наклеп; що доводиться до відома тих, хто знає чи може знати М. Петрука.

Завершуючи, прошу всіх: читайте Святе Письмо, читайте і зрозумійте, бо час близький.

Видавець-редактор Стефан Бохонюк