Жовтень і листопад 1933 р.

Нова правдива дорога до життя

Мудрі зрозуміють це!

Відшукайте у книзі Господній і прочитайте; жодне з цих не промине прийти, і одне іншим не заміниться. Бо самі вуста Його повеліли, і сам дух Його збере їх (Іс 34,16)

«З клятвою говорить Господь Саваоф: як Я задумав, так і буде; як Я визначив, так і відбудеться» (Іс 14,24). А пророк Давид каже: «Бог наш на небесах і на землі творить усе, що хоче» (Пс 113,11). А вустами раба Свого Івана Бог мовить: «Веселися з цього, небо, і святі апостоли та пророки; бо звершив Бог суд ваш над ним (Вавилоном, світом цим ‒ С.Б.)» (Одкр 18,20). «Бо Отець не судить нікого, а весь суд віддав Синові, щоб усі шанували Сина, як шанують Отця; а хто не шанує Сина, той не шанує і Отця, Який послав Його» (Ін 5,22-23). «Тоді Петро, відповідаючи, сказав Йому: «Ось ми залишили все і пішли слідом за Тобою, що ж нам буде?» Ісус же сказав їм: «Істинно говорю вам, що ви, які пішли за Мною, при відновленні світу, коли Син Людський сяде на престолі слави Своєї, сядете і ви на дванадцяти престолах судити дванадцять колін Ізраїлевих» (Мф 19,27-28). Апостол Павло запитує: «Хiба не знаєте, що святi судитимуть свiт? Якщо ж свiт буде судимий вами, то невже недостойнi ви судити незначнi справи? Хiба не знаєте, що ми будемо судити ангелiв, чи не тим більше справи житейськi?» (1 Кор 6,2-3). «[…] бо коли суди Твої звершуються на землі, тоді жителі світу навчаються правди» (Іс 26,9).

Істинно, сьогодні звершується суд Божий на землі. Хто це бачить? Бачать це вибранці Божі. «Бог обрав немудре світу, щоб посоромити мудрих, і немічне світу вибрав Бог, аби присоромити сильне, i незнатне свiту i принижене, i нiчого не значуще обрав Бог, щоб скасувати значуще, — щоб нiяка плоть не хвалилася перед Богом» (1 Кор 1,27-29). Сьогодні багато званих (покликаних), але мало вибраних. Бог Своїм вибранцям відкриває те, що хоче робити на землі. Оскільки написано: «Бо Господь Бог нічого не робить, не відкривши Своєї таємниці рабам Своїм, пророкам» (Ам 3,7). «Бо Отець любить Сина і показує Йому все, що Сам творить; і покаже Йому діла більші від цих так, що ви здивуєтеся» (Ін 5,20). Завершуючи, Бог наказує: «I тому вийдiть iз середовища їхнього i вiдлучіться, — говорить Господь, — i не доторкайтесь до нечистого, i Я прийму вас. I буду вам Отцем, i ви будете Моїми синами i дочками», — говорить Господь Вседержитель» (2 Кор 6,17-18). «Знати Тебе (Бога ‒ С.Б.) є повна праведність, і визнавати владу Твою — корінь безсмертя» (Прем 15,3). «Так говорить Господь: «Нехай не хвалиться мудрий мудрістю своєю, нехай не хвалиться сильний силою своєю, нехай не хвалиться багатий багатством своїм. Але хто хвалиться, хвалися тим, що розумієш і знаєш Мене, що Я — Господь, Який творить милість, суд і правду на землі; бо тільки це благоугодно Мені, — говорить Господь» (Єр 9,23-24).

Оскільки Бог ‒ вічний і незмінний, Він і сьогодні Той самий, то й мені як найменшому рабові Своєму відкрив таємницю Свою, що робить у світі велику переміну, яка записана у вічній Його книзі, а це може знати лише той, хто повірить і вічну Книгу життя перевірить, як я вже писав у попередніх номерах.

Бог Господь вікрив мені за Своїм благоволінням, що робить велику переміну на землі, але я не знав, яку саме, а не знав тому, що не читав, а не читав тому, що мав мало часу, тому що зв’язаний подружнім життям, і необхідно було більше турбуватися про тіло, ніж про душу. Але через те, що Бог Всезнаючий і Всемогутній, Він зробив так, що мене звільнили від жінки, дітей і господарства і заслали до Сибіру, де я мав час читати, затим, що був свобідний, бо позбавили мене всіх (диявольських) прав.

Після проголошення революції і повалення царів я думав, що швидко відновиться Царство Боже на землі, а думав так тому, що хоч і читав Біблію, але слів пророчих не розумів так, як потрібно розуміти. Я про це багато молився і просив (думав, мислив), і в міру віри отримав і отримую розуміння пророцтв. Але просив із вірою без сумнівів (Див.: Як 1,2-9).

«У нагороду мені Бог дав язик, і ним я буду хвалити Його. Наблизьтеся до мене, ненавчені, й оселіться у домі навчання, бо ви маєте потребу у цьому, і душі ваші сильно жадають. Я відкриваю вуста мої і говорю: придбайте її собі без срібла; нахиліть шию вашу під ярмо її, і нехай душа ваша приймає вчення; його можна знайти близько. Бачите на власні очі: я трохи потрудився — і знайшов собі велике заспокоєння. Придбайте вчення і за велику кількість срібла, — і ви придбаєте багато золота. Нехай радіє душа ваша за милість Його, і не соромтеся хвалити Його; робіть свою справу завчасно, і Він у свій час віддасть вашу нагороду» (Сир 51,30-38).

Просив я у Бога мудрості й отримав, і знаю, що все те, що є, те повинно бути, тільки дав би нам Бог силу все те перенести до кінця, тому що День Суду Божого великий. «І хто витримає його?» ‒ запитує пророк. От хто витримає: «Той, хто ходить непорочно, і чинить правду, і говорить істину у серці своєму. Той, хто не улещує язиком своїм, не чинить ближньому своєму зла і не слухає наклепів на ближніх своїх. Той, в очах якого лукава людина є нікчемною, а в пошані ті, що бояться Господа, той, хто дає клятву ближньому і не відмовляється від неї. Хто не дає срібла свого на нечесний прибуток і не приймає підкупу на невинного. Хто так чинить, той не захитається повіки» (Пс 14,2-5).

Чимало тих, хто назвав себе вірним: баптисти, адвентисти, п’ятдесятники різних напрямів та інші гніваються на мене за те, що я їх викриваю їх: не вірують у Бога і не знають Бога. Це я маю робити, бо це ‒ правда. Багато людей хваляться, що мають Духа Святого, тоді мусять робити те, що Духові Святому доручено, а що Йому доручено, те записане в Євангелії від Івана 16,1-33. Підкреслити треба вірші 8, 9, 10 і 11, де сказано: «І коли Він прийде, викриє світ за гріх, і за правду, і за суд» (Ін 16,8). Діло Духа Святого ‒ викрити світ, найперше, за гріх, що не вірують в Ісуса Христа. Гріх ‒ це всяка неправда. Бог запевняє: «Кого Я люблю, тих викриваю і караю». Устами Давида Бог говорить: «Нехай навчає мене праведник милістю, нехай і викриває мене; єлей же слів грішника нехай не намастить голови моєї» (Пс 140,5).

Як видно з усіх місць Святого Письма, викриття ‒ це Милосердя Боже до нас. А праведник – той, хто знає Бога. А знає Бога той, кому відкриті Його визначення, як я вище описав. Соломон навчає: «Хто любить настанови, той любить знання; а хто ненавидить викриття, той невіглас» (Притч 12,1). Хто знає Бога, той прагне виконувати Його закон, як сказав пророк Ісая: «Звертайтеся до закону й одкровення. Якщо вони не говорять, як це слово, то немає у них світла» (Іс 8,20). «Слово Боже – світильник ногам нашим. Господь — світло моє і спасіння моє» (Див.: Пс 26,1). Святий Іван підтвердив: «Хто говорить: «Я пізнав Його», але заповідей Його не виконує, той неправдомовець i немає в ньому істини» (1 Ін 2,4). А Дух ‒ це істина.

Виходить: оскільки Бог дарував мені мудрість, завдяки якій я можу розуміти Його Слово і Його суди, то я з любові до всіх викриваю їх, а насамперед тих, що себе назвали вірянами, ‒ різних сектантів. Звертаюся привселюдно до всіх узагалі баптистів, адвентистів, п’ятдесятників та інших: досліджуйте Писання і досліджуйте самих себе ‒ чи у Христі ви, тоді виявите, що ви не віруєте ні в Бога, ні в Його Христа. Коли ви самі зрозумієте, що винні, тоді Господь вас виправдає, бо Він для того і приходить, аби зробити розділення і показати «різницю між праведником і нечестивим, між служителем Бога і тим, хто не служить Йому» (Мал 3,18). Тепер настав час взяти право правим, відповідно до закону і суду, брати ж право своє необхідно правдою, розумом і судом, а не погрозою і розбоєм, як це багато хто робить і думає робити.

Читаючи Святе Письмо і роздумуючи над ним, отримуємо від Бога, Отця нашого Небесного, через Ісуса Христа одкровення про суди Божі, що повинно бути. До цього потрібно додати рух народів і досягнення у виготовленні різних авто-електро-магнітних виробів, і знати вичислення пророчих часів, тоді можна дійти висновку, що часу для язичників немає і що настала пора для встановлення Царства Божого на землі, але воно надходить непримітно. Одне зігниле руйнується, і на тому місці нове справедливе Христове відновлюється, для цього необхідні і ті, що руйнують, і ті, що відновлюють. Значить і зла треба. Якби не було зла, то не знали б і добра. А тому зло породжує добро, а добро породжує зло. Хоч тяжко нести, але ми знаємо: що гірше, то швидше буде краще. А завершуючи скажу, що все, що є, те повинно бути, бо написано: «Я утворюю світло і творю пітьму, роблю мир і роблю біди; Я, Господь, роблю усе це» (Іс 45,7). Інший свідок Божий мовить: «Хто це говорить: «І те буває, чому Господь не повелів бути»? Чи не від уст Всевишнього приходить біда і благополуччя?» (Плач 3,37-38). Наочна для нас жива картина ‒ Росія з більшовиками: як майже всі держави нехтували нею, а тепер усі ведуть дружбу з нею. Видно, все те, що є, те повинно бути. Чому ж це все сталося? Тому що всі народи відступили від вічного Бога і Його Закону. Всі винні перед Богом.

Чому зближуються поступово різні партії одна з одною? Тому що кожна партія побачила свою помилку. «Нехай встануть народи і спустяться у долину Йосафата; бо там Я воссяду, щоб судити всі народи звідусюди» (Іоїл 3,12). Я вже писав, що означає долина Йосафата. Цей день – це день випробування (проби). З правильного шляху збилися всі народи, як релігійні, так і політичні. Всі голови партійні черпають частину з Біблії, оскільки чотири книги царств і деякі інші ‒ всі вони політичні, там описано, як повставали правителі один проти одного і т. д., тепер не потрібно це повторювати, хто таке повторює, той нерозумний. І релігійні, що називають себе вірянами, також не розуміють написаного у Книзі життя, позаяк усі заглядають на небо і десь високо наміряються царювати, чого ніколи не буде. До сьогодні між релігією і політикою існувала жахлива ворожнеча, тепер же робиться поступове примирення. Чому? Тому що й одні, й інші усвідомлюють свої помилки. Значить, час робить своє, і має звершитися Писання, бо написано: «В установлення повноти часiв, щоб усе небесне i земне з’єднати пiд главою Христом» (Еф 1,10). І ще: «бо благоугодно було Отцю, щоб у Hьому була вся повнота, i щоб через Hього примирити з Собою все, умиротворивши через Hього, Кров’ю хреста Його, i земне, i небесне» (Кол 1,19-20).

Хоч народи і не бажають усвідомити своєї провини, та час примусить їх. Блаженні ті, що усвідомили свою провину і самі себе засудили, вони будуть судити народи іменем Господа Ісуса Христа. Бог осуджує вустами раба Свого Ісаї: «Князі твої — законопорушники і спільники злодіїв; усі вони люблять подарунки і ганяються за мздою; не захищають сироту, і справа вдови не доходить до них. Тому говорить Господь, Господь Саваоф, Сильний Ізраїлів: «О, задовольню Я Себе над супротивниками Моїми й помщуся ворогам Моїм! І зверну на тебе руку Мою і, як у лузі, очищу з тебе домішки, і відокремлю від тебе все свинцеве; і знову буду поставляти тобі суддів, як раніше, і радників, як спочатку; тоді будуть говорити про тебе: «Місто правди, столиця вірна». Сіон спасеться правосуддям, і сини його, які навернулися, – правдою; усім же відступникам і грішникам — погибель, і ті, що залишили Господа, знищаться» (Іс 1,23-28).

День цей ‒ день великий. Пророк Захарія сказав, що кожен провісник посоромиться свого знання. Ми, свідки Божі, ясно бачимо, що численні віщуни у всіх державах уже засоромилися своїх знань, оскільки так не сталося, як вони проєктували. Тому що часу для фальшивих пророків уже немає, так сказав Святий свідок Ісуса Христа Іван: «І ангел, що стоїть на морі і на землі, якого я бачив, підняв руку свою до неба і клявся Тим, Хто живе у віки віків, Який створив небо і все, що на ньому, землю і все, що на ній, і море і все, що у ньому, що часу вже не буде; але в ті дні, коли проголосить сьомий ангел, коли він затрубить (він уже трубить ‒ С.Б.), звершиться тайна Божа, як Він благовістив рабам Своїм пророкам» (Одкр 10,5-7).

Тому я попереджаю всіх узагалі, навіть більше різних проповідників: досліджуйте себе уважно ‒ якому ви богу служите? Богові віку цього ‒ дияволу ‒ чи Вічному Богові Єгові? То я вам нині відкрито повідомляю, що ви, всі проповідники, служите богові віку цього ‒ дияволу. Ознака цього: хто служить Вічному Істинному Богові Єгові, той отримує від Нього знання, як написано на першій сторінці цього видання.

Закінчуючи, прошу вас, проповідники, зверніть вашу увагу на пророцтва, багато з вас говорять, що вам достатньо Нового Заповіту і того, що написав апостол Павло. Читайте хоча б 2 Послання коринтянам 6,14-18. Тут апостол Павло посилається на пророків, а саме: Лев 26,12; Іс 52,11; Єр 3,19; Ос 1,10. Як же ви, проповідники, не визнаєте пророцтв? О, подумайте про це і покайтеся, доки є час. Господь Ісус Христос лишень і хоче, щоб усі визнали себе винними, і Він простить вам усе.

Прийдіть і розсудимо, тоді разом усі з Ним будемо.

Видавець-редактор Стефан Бохонюк