Січень 1934 р.

Нова правдива дорога до життя

Мудрі зрозуміють

З небес Ти сповістив суд; земля вжахнулась і замовкла, коли встав Бог на суд, щоб спасти всіх пригноблених на землі (Пс 75,9-10)

Всі мешканці землі хочуть, аби було добре жити, ба більше в теперішню добу, а саме від 1918 року. Повставали і повстають численні вожді народів, партій, готують різні проєкти для поліпшення життя і т. ін., але життя не покращується, а погіршується. Чому? Тому що немає милості, суду і правди на землі, а оскільки цього немає, то немає істинного Бога Єгови у людей, а володіє ними диявол ‒ бог віку цього зогнилого. Ми живемо в епоху Великого світового перевороту, про який знають лише святі Божі люди, а саме: «[…] царство світу стало царством Господа нашого і Христа Його […]» (Одкр 11,15). Чому знають визначення Божі лишень святі Божі чоловіки? Тому що Бог нас пробудив і ми ретельно досліджуємо Небесну книгу. Це залежить не від того, хто хоче, і не від того, хто намагається, а від Бога, який милує і спасає (Див.: Рим 9,16).

Чимало народних лідерів були проти правителів (царів) і проти їхніх законів і постанов, вели з царями боротьбу, безліч загинуло від рук катів, а багато хто живий досі, і деякі з них тримають владу у своїх руках. Що ж з усього цього вийшло? Одне слово ‒ нічого. На тій самій основі зводять ту саму будову. Це переливання з пустого в порожнє. Тепер настав час будувати нове відповідно до вчення Христа Царя Ісуса. А для того, щоб зводити нове, то необхідно зруйнувати старе з його основою. Багато є різних основ на землі, зокрема різні людські несправедливі закони про землю та інші. Бог говорить: «Тому що Моя вся земля» (Вих 19,5). А людина немудра стверджує: «Моя власна земля». Батько до сина кричить: «Моя земля!», а син до батька волає: «А моя де земля?» Далі сварка, бійка і смерть. Ще Бог мовить устами раба свого Давида: «Вони думають, що доми їхні вічні й оселі їхні з роду в рід, землі свої вони називають своїми іменами» (Пс 48,12). До прикладу, Божі землі назвали: Польська, Німецька, Французька, Російська і т. д. Колонії, села і міста, і вулиці називали своїми іменами, щоб увіковічнити пам’ять свою, але те було все до сьогодні. У цей великий День Господній усе нечисте, мерзенне, несправедливе зникне, знищиться, ніби згорить, перестане існувати так, ніби і не бувало його, а деяке ім’я, власник якого спричинився до великого пролиття невинної людської крові, – залишиться для прокляття. Наприклад: прокляття іменам царів сильних – Сигона, царя Аморрейського, й Ога, царя Васанського (Пс 135,19-20).

Вічно живий Бог постачав царів неохоче, бо написано: «І Я дав тобі царя у гніві Моєму, і відібрав в обуренні Моєму» (Ос 13,11). Якщо Господь відбирає царів в обуренні Своєму, то чому не можна змінити царські закони? Цим потрібно зайнятися кому слід і найперше змінити земельну реформу: від усіх відібрати землю і всім, охочим на ній трудитися, віддати. Це найважче і найважливіше, а водночас найболючіше питання. Цим варто зайнятися тим, хто вів боротьбу з царями за краще майбутнє для людства, тоді всім видно буде любов до людей того чоловіка, який боровся для спільного блага. Я тут говорю без ненависті і злоби до влади, як деякі думають, але говорю це від мого чистого і щирого серця, турбуючись про благополуччя цієї місцевості, де живу (Польща), оскільки так написано (Див.: Єр 29,7).

Я тут промовляю в ім’я Вічної Правди-Бога: коли хтось щось будує на цих непридатних до життя, зігнилих підвалинах (основах), то воно не встоїть, все провалиться і то швидко, позаяк зараз настала нова ера, і треба творити все нове на основі Христа Ісуса ‒ Царя царів. Натомість знаю, що ви не повірите, вважатимете мене безумцем, але мені байдуже, як ви мене назвете чи за кого матимете. Я те все зобов’язаний робити в ім’я мого Господа, якому служу від щирого мого серця, щоб це залишилося на майбутнє для свідоцтва, що Бог був, є і буде. Я ‒ Його живий свідок. Я знаю, чому ви не вірите, тому що ви не засвідчені, тому що так написано: «[…] Якщо ви не вірите, то тому, що ви не засвідчені» (Іс 7,9). Для цього я постійно нагадую, щоб ви були пильними над словом Божим і молилися (мислили), тоді Він дарує вам знання Своїх визначень, це найдосконаліший і найцінніший за все дар Божий (знати визначення, суди Божі).

Багато людей через свою духовну темноту і нерозум розповідають, що наука йде вище і вище, ми ж, свідки Божі, бачимо і відзначаємо: наука що далі йде нижче і нижче, і далі нікуди. Сьогодні батьки з дітьми бояться в одній хаті спати, щоб не вбили одне одного. Подивіться: чи було коли-небудь стільки батьковбивства, матеревбивства, братовбивства, дітовбивства і людиновбивства, як нині? Ні, не було. Чому все це підле робиться? Тому що немає правильного суду і покарання. Ось що Бог зауважує: «Руки їхні повернені до того, щоб уміти робити зло; начальник вимагає подарунків, і суддя судить за хабарі, а вельможі висловлюють злі бажання душі своєї і перекручують справу» (Мих 7,3 і далі див. до 4-го вірша). «Князі твої — законопорушники і спільники злодіїв; усі вони люблять подарунки і ганяються за мздою; не захищають сироту, і справа вдови не доходить до них» (Іс 1,23). «[…] чиніть суд справедливий і виявляйте милість і співчуття кожен братові своєму; вдови́ і сироти́, прибульця і бідного не пригноблюйте і зла одне проти одного не замишляйте у серці вашому» (Зах 7,9-10). «Хто виправдовує нечестивого і хто звинувачує праведного — обоє мерзота перед Господом» (Прит 17,15). «Горе тим, […] які за подарунки виправдовують винного і правих позбавляють законного! (Іс 5,22-23).

Тепер погляньте, читачі, чи не так сьогодні робиться по всій землі, як Бог провістив через своїх слуг? Істинно, саме так відбувається. Скількох винних виправдовують за подарунки! Це жахливо... К і н е ц ь с в і т у (устрою) ц ь о м у.

Іде праведний суд Божий. Бог віддає кожному за ділами, найбільше начальникам, бо написано: начальників чекає суворе випробування (Див.: Прем 6,5-6).

«Горе світові від спокус, бо потрібно, щоб прийшли спокуси; але горе такій людині, через яку спокуса приходить» (Мф 18,7). Дійсно, велике горе цьому перелюбному світові (устрою) від різних спокусників, що своїми чарівними словами ловлять людські душі в пастку. Надто небезпечні ті, що прагнуть летіти небо, що приваблюють і зваблюють простодушних різним незрозумілим бурмотінням. Цей важкий час необхідно пережити, оскільки все повинно збутися. Господь говорить: «Не побачиш більше народу лютого, народу з глухою, нерозбірливою мовою, з мовою дивною, незрозумілою» (Іс 33,19).

Я не раз нагадую, що всяке зло, будь-яка несправедливість і різні безчинства мають перейти в цьому віці, що гине, і все мусить бути записане в світову історію для пам’яті, щоб у наступному справедливому віці не знайшовся який-небудь вітрогін і не сказав: «А ось так ще не робили», ‒ йому відмовлять: «Тобі не треба жити, позаяк ти брехню поширюєш в ім’я Господа». Господь устами раба свого Захарії обіцяє: «У той день […] Я знищу імена ідолів з цієї землі (імена тих провідників, що не керуються Книгою Книг, тому що вони втратили глузд ‒ С.Б.), і вони не будуть більше згадуватися, так само як лжепророків і нечистого духа вижену з землі» (Зах 13,1-2 і далі див. до 5-го вірша).

Ідоли ‒ це ті, що написали багато книг, безліч своїх вигадок, чимало законів партійних, національно-патріотичних; різних військових і економічних книг; численні віри і тому подібне. Через тих ідолів нароблено різних діл, суперечок, бійок і винищень. У цей великий день Господній імена всіх таких ідолів, на яких багато людей надіються, пропадуть навіки. Буде так, як сказав Бог устами пророка: «Поникнуть горді погляди людини, і високе людське принизиться; і один Господь буде високий у той день. Бо гряде день Господа Саваофа на все горде й зарозуміле і на все звеличене, — і воно буде принижене, — і на всі кедри ливанські, високі і піднесені, і на всі дуби васанські, і на всі високі гори, і на всі підвищені пагорби, і на усяку високу вежу, і на всяку міцну стіну, і на всі кораблі фарсиські, і на всі жадані прикраси їх. І впаде велич людська, і високе людське принизиться; і один Господь буде високий у той день, й ідоли зовсім зникнуть […] Перестаньте ви надіятися на людину, дихання якої у ніздрях її, бо що вона значить?» (Іс 2,11-18.22).

«Не вмовкну заради Сіону, і заради Єрусалима не заспокоюся, доки не зійде, як світло, правда його, і спасіння його — як запалений світильник» (Іс 62,1). «Судіть сироту і вбогого по правді, смиренного і бідного виправдайте. Визволіть бідного й убогого, від руки грішника звільніть його. Не пізнали і не зрозуміли, бо в темряві ходять. Нехай захитаються всі основи землі» (Пс 81,3-5). «Пізнається Господь за судом Його, який Він звершує: нечестивець заплутався у ділах рук своїх» (Пс 9,17). «Ти чуєш бажання смиренних, підкріпи серце їхнє, відкрий вухо Твоє, щоб учинити праведний суд сироті й пригнобленому, щоб не лякала їх людина на землі» (Пс 9,38-39). «Повстав Господь на суд — і стоїть, щоб судити народи. Господь вступає у суд зі старійшинами народу Свого і з князями його: «Ви спустошили виноградник; награбоване у бідного — у ваших домах; навіщо ви утискуєте народ Мій і гнітите бідних? ‒ говорить Господь, Господь Саваоф» (Іс 3,13-15).

Нині настав день суду Божого, у цей великий день суду Господь винищить усіх гнобителів землі і звільнить бідних і знедолених із рук нечестивих. У всі часи являлися і з’являються численні оманливі визволителі, що задумують повстання і бунти, гадаючи тим урятувати людей, але замість спасіння виходило і виходить знищення, тому що погрозою і зброєю не переможемо, зла злом не подолаєш. Пророк Божий повчає: «[…] не воїнством і не силою, але Духом Моїм, — говорить Господь Саваоф» (Зах 4,6). Із усього видно, що можна здобути перемогу тільки судом праведним. А праведний суд лише в Ісусі Христі Господі ‒ Цареві нашому. Кожна країна вводить суд в ім’я свого провідника, правителя, як було за царів, до прикладу: «Згідно з указом його імператорської величності такий-то суд постановив те і те, і т. д.». А сьогодні так: «В ім’я Речі Посполитої Польської такий-то суд постановив те, те і т. д.»

А ми, християни, зобов’язані судити іменем Ісуса Христа, керуючися лише Його Законом. Але Християн за ім’ям багато є, язиком шанують Ісуса Христа, літочислення ведуть від Його Різдва, зберігають і особливо шанують те знаряддя, на якому розіп’яли Господа Ісуса Христа, встановили чимало днів святкувати з нагоди різних згадок Його, наробили безліч ікон для поклоніння і всього іншого. Багато хто назвався намісником Його, послідовником Його, учнем Його і т. п. Але, дорогі читачі, подивіться і подумайте: хто з таких намісників і послідовників Його поводиться так, як Він поводився, і хто навчає так, як Він учив і навчає до сьогодні? Скажу вам правду у Христі, що ніхто і ніде. Чому? Тому що це була така доба, коли повинне здійснитися все написане у Книзі Книг.

Нині ж настав час пробудження, і Бог наш не є гнобителем чи винищувачем, тому що Він Милосердний і хоче, щоб усі люди спаслися і звільнилися від влади сатани. Це Його суд звіщається всім вам із небес, якщо ж не пробудитеся і не навернетеся, то йдуть на вас засоби гніву Його з усіх кінців землі, зокрема і з півночі, і впадуть на голову нечестивих. Уже судді сіли і всі книги розкриті, й інша книга розкрита (Біблія), але всі ваші діла і ваші книги не узгоджуються з Книгою життя. Хто з вас устоїть перед Його судом? Ніхто. Отже, я підвищую голос і говорю: «Досліджуйте себе уважно, досліджуйте, народе неприборканий, доки не прийшло визначення — день пролетить, як полова, — доки не прийшов на вас полум’яний гнів Господній, доки не настав для вас день люті Господньої. Шукайте Господа, всі смиренні землі, які виконують закони Його; шукайте правду, шукайте смиренномудрість; можливо, ви сховаєтеся у день гніву Господнього» (Соф 2,1-3).

Видавець-редактор Стефан Бохонюк