Березень і квітень 1937 р.

Нова правдива дорога життя

Хто має правдивий розум, той зрозуміє! А розум правдивий має той, хто заповіді Божі виконує і Святе Письмо зі страхом і вірою читає!

Великий шум на горах, ніби від багатолюдного народу, бунтівний шум царств і народів, які зібралися разом […] (Іс 13,4). […] Це день труби і військового крику проти укріплених міст і високих веж. І Я стисну людей, і вони будуть ходити, як сліпі, тому що вони згрішили проти Господа (Соф 1,16-17)

Оце сьогодні хто Святе Письмо з вірою читає, розум справедливий має і дивиться, що діється в цьому світі поміж народами, той бачить і свідчить, що Бог Єгова у Своєму слові Вірний, бо все виконує у свій визначений час. А коли бачить, знає і вірить, то всюди і всім людям голосить, як тільки може, бо всіх любить: як приятелів, так і ворогів, відповідно до заповіді Христа Ісуса, любого Вчителя свого. Ото і я це роблю: свідчу, бо Бога в серці маю і Його розпорядок знаю. А хто Його розпорядку не знає, той і Бога в своєму серці не має. І цей день Божий відкриє все, і вже відкриває. Бог говорить устами служителя Свого ‒ пророка Ісаї: «Гучний крик по горах (по царствах), зворушення царів (правителів) та народів, зібраних разом» (Див.: Іс 13,4). Погляньмо трохи назад: що було, скажімо, в 1917 і 1918 роках. Деякі народи кричали: «Геть зброю, не будемо більше воювати, зробимо вічний мир (спокій), нехай буде братерство і рівність!», для того заклали Лігу націй, Союз народів, щоб усі конфлікти, що зʼявляються, вирішувати через суд. Тепер уже 1937 рік. Чи справдилось те, що говорили, закладали і робили? Де ті договори Доусів, Юнгів та інших балакунів? Пропали! І назвиськ їхніх не чути! Де ті щасливі міста, у яких збиралися боги народів і підписували різноманітні несправедливі договори і закони? Мало про них уже в пресі згадується! І люди не зрозуміють і не встидаються. Які ж то люди? Це боги народів, що правлять цим лихим світом! Чому ж це так сталося? Бо вони покинули Бога (Його слово) і поробилися вищими від Бога: «Називаючи себе мудрими, збожеволiли» (Рим 1,22). Ото в цей день буде великим, високим і славним Один Бог Ісус Христос, бо Його Одного слова вірні і незмінні.

Народи говорили, кричали: «Геть війну!» А Господь ось як сказав: «Проголосіть про це між народами, приготуйтеся до війни, збудіть хоробрих; нехай виступлять, піднімуться всі ратоборці. Перекуйте орала ваші на мечі і серпи ваші на списи; слабкий нехай говорить: «Я сильний». Поспішайте і сходьтесь, усі народи навколишні, і зберіться (проти Бога ‒ С.Б.). Туди, Господи, веди Твоїх героїв. Нехай встануть народи і спустяться у долину Йосафата; бо там Я сяду, щоб судити всі народи звідусюди. Пустіть у діло серпи, бо жниво дозріло; йдіть, спустіться, бо точило повне і підточилля переливаються, тому що злість їхня велика. Натовпи, натовпи у долині суду! бо близько день Господній до долини суду! Сонце і місяць потьмаряться і зірки втратять блиск свій. І прогримить Господь із Сіону, і дасть глас Свій із Єрусалима; здригнуться небо і земля; але Господь буде захистом для народу Свого й обороною для синів Ізраїлевих. Тоді пізнаєте, що Я Господь Бог ваш, Який живе на Сіоні, на святій горі Моїй; і буде Єрусалим святинею, і не будуть вже іноплемінники проходити через нього» (Іоїл 3,9-17).

О любі брати! Зрозумійте хоч ції слова пророчі! Тоді вам буде легко йти в небесне місто Єрусалим. Хоч нас зараз цей світ не визнає, має нас за ніщо, бо ми не від цього світу, але коли це здійсниться (та й уже збувається), тоді нас мусять визнати, і не так, як якусь секту, а як народ, і то народ Божий. Тоді справдиться слово пророка Ісаї: «І буде в останні дні, гора дому Господнього буде поставлена у главу гір і підніметься над пагорбами, і потечуть до неї усі народи» (Іс 2,2). Це наша певна надія і потіха, це наша будучність, вічність і слава, бо ми є свідками Вічного Бога Єгови і знаємо Його розпорядок, бо Він нам Його об’явив, не зробив Він того іншому народові, і судів (визначень Його) вони не знають (Див.: Пс 147,9). «Але хто хвалиться, хвалися тим, що розумієш і знаєш Мене (розпорядок Його ‒ С.Б.), що Я — Господь, Який творить милість, суд і правду на землі; бо тільки це благоугодно Мені, — говорить Господь» (Єр 9,24).

Тепер, любі читачі, розсудіть! Чи так робиться в народах, як сказав Господь устами слуги Свого Йоіла? Народи від себе говорили: «Покиньмо війну, зробімо спокій поміж собою на землі». Говорили, бо не знали, не вірили і не вірять, що є Бог, який милує і карає. Нині по суду Його пізнають, бо Він один у Своєму слові Вірний. Написано: «Пізнається Господь за судом Його, який Він звершує: нечестивець заплутався у ділах рук своїх» (Пс 9,17).

Говорили і говорять язиком про мир (про спокій), а на ділі готуються до війни, і до війни нечуваної. Майже всі скрізь кричать: «Усе віддаймо на оборону царства (держави)!», і готують такі штуки воєнні, що їх не можна буде ні вдягнути, ні взути, ні вкусити, ні до якого життя не застосувати. І хто те все найбільше вигадує? Вигадують це все вчені люди цього лихого світу! Яка ж це наука? Це наука смерті! Це наука злого духа, що панує в синах противних і підказує їм: «Оце ти прославишся на війні, оце тебе будуть вічно памʼятати і славити», а виходить навпаки: не будуть довго памʼятати, а будуть проклинати, та й уже проклинають. Хто читає, нехай розуміє!

Підписують із сусідніми народами розмаїті спільні договори, щоб у війні допомагати один одному, а до Господа прийти не хочуть. Хто тобі допоможе, якщо тепер не хоче допомогти батько синові, а син ‒ батькові? Бо злоба їхня велика.

Не дивляться вожді народні назад. Які були великі й сильні царства (держави)! Де вони? Пропали безповоротно! Великі царства покололися на малі, і граються, як малі діти, тішаться і кричать: «Я сильний». Сміятися не можна, але й плач нічого не зарадить! А сказати треба: «Отямтеся, нерозумні люди, доки ви блудитимете, виходьте на дорогу життя; а дорога життя ‒ це Ісус Христос і Його вічна наука в Біблії. Невже ж ви ще не пізнали балакунів-брехунів? Пора б уже пізнати; Господь хоче, щоб усі люди жили». Написано: «I не буде вчити кожен ближнього свого i кожен брата свого, кажучи: «Пiзнай Господа»; тому що всi вiд малого до великого будуть знати Мене» (Євр 8,11).

Господь скасовує Свій присуд, якщо люди до Нього навертаються, для того треба спуститися в долину Йосафата, бо долина Йосафата до сьогодні називається долиною благословення. Щоб нам зрозуміти долину Йосафата, не вертаймося до свого дому, а здіймімося на небо, спитаймо старця ‒ пророка Ісаї, і Він дасть зрозуміти долину: «Голос волаючого в пустелі: «Приготуйте путь Господу, прямими зробіть у степу стежки Богу нашому; всякий діл нехай наповниться, і усяка гора і пагорб нехай понизяться, кривизни випрямляться і нерівні путі зробляться гладенькими»; і явиться слава Господня, і побачить усяка плоть [спасіння Боже]; бо вуста Господні вирекли це. Голос говорить: «Звіщай!» А я сказав: «Що мені звіщати? Усяка плоть — трава, й уся краса її — як цвіт польовий. Засихає трава, в’яне цвіт, коли дуне на нього подув Господа: так і народ — трава» (Іс 40,3-7).

Чуєте, читачі, що ви – трава? Нащо ж вам мучити один одного? Нащо вам боятись один одного, якщо ви – трава. Засихає трава, вʼяне квітка. Слово ж Бога нашого триває по всі віки. Вас поділили. Вас облудно навчили! Хто? Нам небо скаже: «Гнобителі народу Мого — діти, і жінки панують над ним. Народе Мій! Вожді твої вводять тебе в оману і путь стежок твоїх зіпсували. Повстав Господь на суд — і стоїть, щоб судити народи. Господь вступає у суд зі старійшинами народу Свого і з князями його: «Ви спустошили виноградник; награбоване у бідного — у ваших домах; навіщо (яким правом ‒ С.Б.) ви утискуєте народ Мій і гнітите бідних?» ‒ говорить Господь, Господь Саваоф» (Іс 3,12-15).

Численні народи назвали себе християнами від імені Христа. І Євангеліє в них лежить на столах у церквах, у костелах, у кірхах, у молитовних домах, і в кожного так званого народного духовного проводиря в руках Євангеліє! Де ж там те право написано, що ви тиснете, визискуєте народ Божий, народ убогий? У Євангелії написано зовсім інакше право: провідник повинен бути прикладом для того, кого веде. А де ж так є? Нема! Бог наш ‒ Вельми милостивий, і тепер ще до вас говорить: «[…] наверніться до Мене, — говорить Господь Саваоф, — і Я навернуся до вас […]» (Зах 1,3).

Невже ж ви не бачите, як стають реальністю Слова Божі. Пророк Божий бачив здалека цей день, він промовляє: «Це день труби і військового крику проти укріплених міст і високих веж». Хто тепер може правити?! Хто може заспокоїти ту розбурхану безробітну велич людську? Ніхто не може і ніхто не в змозі. Один Господь може втихомирити бурхливе море.

Проти кого ж той натовп вирує? Проти тих, що чуються утвердженими, оточеними різними охоронцями! Чи ж те що допоможе?! Ні, не допоможе! Бо написано: «Не захистить царя велике військо його, і велетня не спасе велика сила його» (Пс 32,16). «Ні срібло їхнє, ні золото їхнє не зможе врятувати їх у день гніву Господнього, і вогнем ревности Його пожерта буде вся ця земля, бо знищення, і притому раптове, звершить Він над усіма жителями землі» (Соф 1,18.)

Нині мало не всі люди хотіли би ще правити, стояти при владі, але недалекий той час, і вже він прийшов, що люди будуть відмовлятися від влади, від правління, так бо написано: «І дам їм юнаків у начальники, і діти будуть панувати над ними. Й у народі один буде пригнічуваний іншим, і кожен — ближнім своїм; юнак буде нахабно підноситися над старцем, і простолюдин над вельможею. Тоді вхопиться людина за брата свого, у сімействі батька свого, і скаже: «У тебе є одяг, будь нашим вождем, і нехай будуть ці руїни під рукою твоєю». А він із клятвою скаже: «Не можу зцілити ран суспільства; і в моєму домі немає ні хліба, ні одягу; не робіть мене вождем народу» (Іс 3,4-7). Коли те станеться, то тоді краще почнеться. А тепер і осла вибирай на посла, то не відмовиться, піде. Оце треба мати добрих пастухів, тоді й череда (стадо) буде добра. От коли засоромляться негідні пастухи, що не пасуть овечок, а пасуть тільки себе, а розігнані по горах овечки зберуться в одну череду, тоді буде пасти один пастир ‒ наш Господь Ісус Христос.

Сьогодні наука і техніка, і мистецтво досягли високого рівня, що далі вже, здається, немає куди. Не буду різну дрібницю іменувати, а скажу загалом: завоювали землю, всі її скарби, завоювали моря і ріки, завоювали повітря, можуть зміряти і зважити різноманітні тіла, зʼясувати, що і які відсотки містить. Залишається ще зміряти і зважити людину (чоловіка чи жінку). Вага і міра, і розмаїті відсотки цього лихого світу ‒ не справедливі для чоловіка, бо важать, міряють і цінують людину за зовнішніми характеристиками: чи хороший, вродливий, міцний, узутий і вдягнений у дорогий одяг, уміє добре, улесливо говорити, хоч і не правду, а різну брехню; то такого важать і цінують дорого і ставлять високо, вище від Бога, а він і росте догори, і сліпне.

Нині ж настав час поважати і шанувати людину не за зовнішністю, а за розумом і серцем, відповідно до міри і ваги Божої. «Початок премудрости — страх Господній, і розум добрий мають ті, що додержуються заповідей Його» (Пс 110,10). «Бо немилостивий суд тому, хто не творив милости; милiсть же пiдноситься над судом» (Як 2,13). Вага людей цього лихого світу виявилася легшою за порожнечу. Господь говорить так: «Я покараю світ за зло, і нечестивих — за беззаконня їхні, і покладу кінець зарозумілости гордих, і принижу пихатість гнобителів; зроблю те, що люди будуть дорожчі за чисте золото, і мужі — дорожчі за золото офірське» (Іс 13,11-12).

Протягом усієї історії були різноманітні нападки на жидів*. Хто історію читає, той знає. Але вони все-таки залишаються народом, не викорінилися. Сьогодні ми живемо в такий час, коли більшість людей говорить, що через жидів уся біда, що жиди обманюють! Я не захищаю і не звинувачую, може, воно і так, вони за непослух отримали кару Божу, позбулися свого царства і розсипані по всій землі, можливо, життя їх заставило й обманювати. Але що змусило християн обдурювати? Вони мають свої царства, маєтки, землі і все! А загляньте в суди і в тюрми. Кого ви там побачите?! Християн, так званих хрещених. Жид ‒ нехрист, жид ‒ невіра, йому й дивуватися не треба. Християнин ‒ хрещений, має віру, його варто засуджувати. Схаменіться, люди: всі згрішили, всі винні, а найбільше ті, хто сіє той хаос, неспокій, безчинство, а сіє той бунт розмаїте попівство і політиканство, щоб люди гризлися, а вони з того користь мають. Але настає всьому кінець. Знайте всі: кого Бог любить, того й карає, бʼє кожного сина, якого приймає; а кого Він не карає, той ‒ не Його син, непокараний – це син диявола. Про це потрібно говорити ширше, лише рамки вузькі. Як буде Богу вгодно, і будемо живі, то поговоримо більше.

Видавець і редактор Стефан Бохонюк

 На жидів ‒ читай: євреїв.