Епіграфом до цього альманаху Стефан Бохонюк взяв вірш із книги пророка (Осіїї.10,12) : «Сійте собі у правду, і пожнете милість . Розорюйте у себе новину, бо час знайти Господа, щоб Він, коли прийде, дощем пролив на вас правду».

Так, хто любить Правду, той і зараз бачить, як і раніше бачили божі правдолюбці, що пророчі слова ці здійснюються, бо цьому належить бути. Ті, хто не любить Божу Правду, нехтують Нею, сіють неправду навколо себе - ті вже пожинають плоди свого гріха..

Кожен вчинок людини є її духовним насінням. Воно може бути як добрим, так і злим. Тобто, коли ми в своєму житті приймаємо правильні, добрі рішення, які засновані на Правді, Істині, на Слові Божому, на чесності і любові, то звісно й ми пожнемо добрі плоди – плоди Духа Святого. Проявлення плодів Духа Святого в повсякденному житті людини – це любов, радість і мир. А що робити тим, що так не чинять? І Стефан Бохонюк в своїй статті дає відповідь-настанову, яка є зверненням до всіх, а особливо до: «правителів, законників, начальників, наставників, пастирів, учителів, радників і можновладців усіх релігій, віросповідань, переконань і національностей, будь-якого класу і статі, незалежно від того, членом якого товариства чи спільноти ви є». Чому саме до них? Та тому що вони є лідерами, які ведуть за собою народ і від кого залежить життя цього народу. І тому брат Стефан закликає їх: «Зупиніться на ваших дорогах, подумайте гаразд, чи можна проходити вашим шляхом іншим народам. Можливо, ви йдете гарної днини ситі, веселі і радісні, нічого важкого не несете. Розважте, чи можна проходити вашим шляхом голодному, скорботному і засмученому, що несе непосильний тягар і за будь якої погоди? Я впевнений , якщо ви зупинитесь на ваших дорогах та поміркуєте - то далі вашими путями не підете, бо це шляхи погибелі.» . Ми бачимо, що в цьому зверненні відчувається біль, як за свій народ, так і за інші народи . І зараз, як ніколи , відчувається актуальність цього заклику. Тому що, в умовах глобальних криз та війн, лідерство сприймається не як привілей (« йти ситими і веселими»), а як служіння . Політичне і духовне лідерство, яке ігнорує біль і тягар звичайних людей, неминуче веде до втрати легітимності і всенародних вибухів. І той шлях, який веде до особистого успіху правителя, але є несправедливо важким для народу, є «шляхом погибелі».

Вихід є. У Бога завжди є вихід. А починати потрібно з себе. Розорювати новину, тобто обновлювати дух наш і серце. Це значить, що людське серце, яке являє собою в духовному світі цілину ( новину), і яке стало черствим і байдужим до Бога, необхідно розорювати через щире покаяння, визнання своїх гріхів та готовність змінюватися. Оновлювати дух і серце потрібно тільки згідно з вченням Господа нашого Ісуса Христа , тобто Спасителя Помазанця, бо іншого імені для спасіння, для обновлення під небом - немає. Це – єдина правдива і вічна путь життя, але небагато нею йде.

Всім нам потрібно шукати Господа і йти дорогою Господньою. Велике значення для нас має покликання. Відчувши покликання, залишаймося в нашому званні, бо обрізання і не обрізання – ніщо, але все у дотриманні Заповідей Божих. І, хто в якому званні покликаний, у такому і залишаймося. Для віри потрібно діло, бо віра без діл – мертва. Діла ж необхідні Його, тобто Божі, а « Діла рук Його – істина й правосуддя; всі Заповіді Його Вірні» ( Пс.110,7). Цей вірш закликає нас довіри Богові та до спокою. Якщо все, що робить Бог, є справедливим, то навіть у важкі часи ми маємо бути впевнені у Божому захисті і Його провидінні. І хто може нас засудити за це? Тільки ті люди, що противляться Богові і не можуть виконувати Закон Божий.

Далі в статті Стефан Бохонюк ділиться з нами своїми почуттями, вірою та порадами. Так, ми живемо в дуже складні часи. Таких важких часів світ ще не знав. Життя наше дуже коротке, але кожен із нас хотів би жити довгі дні і для цього є порада Божа: « Ухиляйся від всього злого і роби добро, будь мирний і пильнуй того» (Пс.33,15). А улюблений наш Апостол Павло говорить: «… і не беріть участи в неплідних ділах темряви, але й докоряйте» ( Еф.5,11). А Господь наш Ісус Христос говорить: «…і коли Він (Дух Святий) прийде, то викриє світ за гріх, і за правду, і за суд» (Ін.16,8). Так, для нашого праведного життя ми свідомо повинні відмовитись від того, щоб нікому не чинити шкоди, уникати гріха та негативних вчинків. І недостатньо просто не робити зла; віра вимагає від нас активних дій, спрямованих на допомогу та благо іншим. І не тільки відмовлятися і не брати участі в неплідних ділах темряви, а також і викривати ці діла, не залишатися байдужими. А Дух Святий, наш Утішитель прийде і покаже світові його головну провину – невір’я в Христа і засвідчить праведність Ісуса та Його перемогу через воскресіння й повернення до Отця. І буде засуджено « князя цього світу»( диявола) та утверджено остаточну перемогу добра над злом.

І мріяти нам потрібно не про відновлення тієї чи іншої країни (бо вся земля Господня і Свята), а про те, щоб відновити справедливість, милість, суд і всезагальний мир на землі. Бо всі ті правителі, так звані боги народів, які правили, розділяли, завойовували і владарювали беззаконно над народами, що їм пам’ятники зводять і портрети їхні прикрашають, в сучасності загинуть. І що ті правителі зробили за весь час своєї каденції? А ось що: озлоблення, ненависть і ворожнечу. Миротворці, так звані, розпалюють війни. Постійно сперечались й сперечаються досі, про мови, про школи, про розділення, про національності і т. інш. . І якщо все це скласти до купи, то виявиться, що все то буде легше за порожнечу, мильну бульбашку, яка не має ваги. Ось що дають незгода і суперечки.
Немає в них Бога-Правди, Бога-Миру, Бога-Любові. І це має так бути, для того щоб в майбутньому світі навчилися жили мирно.

Також Стефан Бохонюк звертається до тих, хто називає себе новим творінням, начальствує в церквах, харчується й одягається за рахунок цього, щоб вони подумали, чи все так вони чинять. Бог говорить: « Я Бог у перших, і в останніх – Я той самий. Якщо любите Мене, дотримуйтеся Моїх заповідей; і хто говорить: « Я пізнав Бога, а заповідей не дотримується, той неправдомовець і немає в ньому істини, тобто Духу Божого». І тут ми бачимо - щоб бути справжнім новим творінням Божим, потрібно і діяти за Словом Божим. Це не просто почуття, а свідома дія і послух Його Слову. Справжнє пізнання Бога веде завжди до зміни життя.

Бог не хоче смерті грішника, а, навпаки, бажає, щоб грішник відвернувся від своїх злих діл і жив. А ми знаємо, що заповіді Божі і є життя, тому що через них пізнається гріх.

Час такий, що всі діла людей відкриваються. А тих людей, що керували і керують беззаконно, що видають закони - пізнаємо їх по їхніх ділах.

На завершення своєї альманаху Стефан Бохонюк просить всіх: « Робіть добро, перемагайте в собі зло і викривайте тих, хто робить зло, не бійтеся тих, хто вбиває тіло, але душі не можуть убити, за правду і смерть легка, за правду смерть набуває життя» (Мф.10,28). Так, нам не треба боятися тілесних мук, болю, смерті, бо все це земне. Нам потрібно боятися втратити зв’язок з Богом, оскільки тільки Він має владу над вічністю. Бог бажає, щоб ми всі жили і жили вічно. Тому давайте творити добро в ім’я Ісуса Христа . Шукаймо Його лиця і не будемо йти тою хибною дорогою, якою йшли наші попередники. Ми вже бачимо, що вони попадали, а ті, що ще в гріху - то скоро впадуть, бо так має бути по закону Божому.

Амінь !

Сестра Олена