Епіграфом до альману брат Стефан взяв вірш від Пророка Осії (4,6): «Знищений буде народ Мій за нестачу відання: оскільки ти відкинув відання, то Я відкину тебе від священнодійства переді Мною: і як ти забув закон Бога твого, так і Я забуду дітей твоїх». Це суворе застереження суспільству. Духовна і моральна руйнація народів (і в 1929 році, і сьогодні) відбувається через те, що люди відкидають знання про Бога і забувають Його Заповіді. Стефан Бохонюк посилається на слова Апостола Якова про «Закон досконалий, Закон Свободи». Люди часто думають, що закони і правила обмежують їх. Автор альманаху доводить протилежне: Божий Закон звільняє людину. Він працює як духовний імунітет, дає тверезий («здоровий») розум і допомагає чітко розрізняти де добро, а де підступне зло. Брат Стефан пише: «Закон дав Сам Господь Бог і Спаситель наш Ісус Христос . Ісус Христос приходив не порушити, а виконати Закон. Він залишив нам приклад…». Це пряма відповідь тим тогочасним церквам (баптисти, п’ятидесятники), які стверджували, що Христос скасував Заповіді. Ісус не просто не скасував Десять Заповідей – Він Сам ідеально їх дотримувався і показав людям приклад, як саме потрібно виконувати Божу волю в любові (Мф 5,17). Ісус Христос є Начальником (Началом) нашої віри. Справжня віра не існує окремо від слухняності. Якщо ми йдемо Його слідами, то наша віра виявлятиметься у повазі та виконанні Божого Закону (Євр 12,2). Далі Стефан Бохонюк прямо пов’язує духовний стан тогочасних церков із епіграфом від Осії (4,6) – про відняття знань та пояснює нам, чому інші віруючі не помічають «ознак часу». Він запитує:: «Чому ви…, що називаєте себе віруючими, не робите того, що робив Начальник і виконавець віри Господь наш Ісус Христос ?» Він ставить перед євангельськими громадами Волині (баптисти, п’ятидесятники) дуже не зручне запитання. Якщо ви називаєте Христа своїм Господом та прикладом для наслідування, то чому ви відмовляєтеся жити так, як жив Він? Оскільки Ісус шанував і виконував Божий Закон, то й справжні віруючі мають робити те саме, а не заявляти, що Заповіді скасовано. В чому ж корінь проблеми?: - «… бо Законові Божому не підкоряються, та й не можуть» (Рим 8,7). Брат Стефан цитує Апостола Павла у Посланні до Римлян (8,7), де сказано, що плотський (духовно не перероджений) розум є ворожнечею проти Бога, бо він не хоче коритися Божому Закону. Відмова від Десяти Заповідей – це ознака того, що люди керуються людськими емоціями та людською логікою, а не Духом Святим. «І тому Господь Бог відняв від вас знання … заглядаєте високо на небо, а не бачите, що робиться близько на землі…». Духовна сліпота – це передбачений наслідок порушення Божих Законів. Якщо люди відкидають Заповіді, Бог забирає у них глибоке розуміння Свого Слова. У результаті, проповідники починають мріяти про далеке небо, але стають абсолютно безпорадними перед реальними земними подіями. Стефан Бохонюк говорить: «Не знаєте, що настав великий День гніву Божого… що настав День випробування діл людських». Він знову нагадує про тривожний історичний контекст літа 1929 року (світова економічна напруга, класова боротьба, репресії). Для нього ці події – не просто новини, а «День випробування». Брат Стефан знову критикує віру, яка відірвана від реального земного життя. Християнин має бути уважним до того, «що робиться близько – на землі». Наша місія – приносити Боже світло, чесність та мир у реальні земні обставини, особливо в часи суспільних випробувань та криз. Далі ми бачимо, як автор альманаху яскраво й майстерно використовує біблійний образ Великого Суду для аналізу сучасного йому суспільства. «…всі книги відкриті й інша Книга відкрита, котра є Книгою життя – Біблія». Слуга Божий Стефан посилається на відомий образ із Книги Одкровення (20,12), де під час Божого Суду відкриваються книги з ділами людей і Книга Життя. Цей «судний день» - не якась далека фантастика. У 1929 році Біблія вже була відкрита для людей як ніколи раніше («З’явилося різними мовами багато Біблій і Євангелій…»). Вона стала доступною і тепер кожен може порівняти свої вчинки з Божим Словом (мірилом).

Продовжуючи, Стефан Бохонюк пише: «Всяка партія чи об’єднання людей мають свої діла, тобто проекти, закони… але все, що у них не узгоджується з ученням і життям Ісуса Христа буде знищено…». У той час на Волині та у світі діяло безліч політичних партій (польських, українських, більшовицьких тощо). Кожна з них писала свої статути, програми та «геніальні проекти» порятунку людства. Слуга Божий Стефан виносить їм усім чіткий вирок: якщо ідеологія, закон чи постанова будь-якої партії суперечить життю і вченню Христа (Його любові, миру та заповідям), цей проект приречений. Він не витримає перевірки часом і Божим авторитетом. Брат Стефан цитує Апостола Павла (1Кор 3,13-14) про будівництво з різних матеріалів (золото, срібло, дерево чи соломи), які перевіряються вогнем. Як ми вже знаємо, «вогонь» - це Боже слово та важкі життєві випробування. Ідеології, побудовані на гордості, жадібності чи класовій ненависті згорять, як солома, під час суспільних потрясінь. Устоїть лише те, що людина чи суспільство будували на справжньому духовному фундаменті – на виконанні Божого Закону. Справжні християни («сини світла») не захоплюються гучними світськими проектами. Вони мають духовне Боже бачення і спокійно спостерігають, як старий («звірячий») світ проходить через Боже випробування.

Далі Стефан Бохонюк пояснює нам, чому Бог дозволив республіканському устрою поширитися, і яка доля чекає на людські політичні проекти. Він нагадує нам недавню історію: за часів російських царів-самодержців будь-які вільні релігійні чи політичні товариства та партії були суворо заборонені й перебували в підпіллі (були нелегальними). В 1917 році самодержавство впало. На уламках імперії відновилась Польська республіка до складу якої, згідно з Рижським договором, в 1921 році відійшла Волинь. Стефан Бохонюк пророчо зазначає, що республіканський устрій буде і надалі розширюватися, тому що в ньому декларується свобода слова та політична конкуренція. Ті думки, проекти й закони, які раніше ховалися в підпіллі, тепер уряди та партії «можуть пустити в хід» (впроваджувати в життя). То ж навіщо Бог дав людству можливість випробувати всі ці політичні та соціальні теорії (капіталізм, соціалізм, комунізм, демократію)? Брат Стефан говорить нам, що з часом всі ці людські проекти виявляться «порожніми, нікчемними, до життя загальнолюдського непридатними». Бог допускає людям спробувати побудувати щастя без Нього, без Його Закону, щоб вони самі переконалися: жодна людська партія чи устрій не здатні дати миру суспільству. В час написання цього альманаху, світ переживав жахи Великої депресії, а в СРСР починався жорсткий терор. Демократичні республіки Європи тріщали по швах доводячи точність слів Стефана Бохонюка: людське мудрування веде лише до криз. Він повторює важливу тезу: весь цей хаос політичних експериментів потрібен для майбутнього покоління. Усі помилки політиків і партій мають бути чітко «вписані в історію для пам’яті». Коли на землі утвердиться праведне Царство Христове, люди читатимуть історію ХХ століття як застереження, щоб ніколи знову не бути «безумними», як тогочасне (на жаль і теперішнє) суспільство. Лідери та «генії», які вигадували ці фальшиві закони, нацьковували народи один на одного й обіцяли рай на землі через насильство, «брудну» політику та війни, залишаться в пам’яті людства не як герої, а як символи «осоромлення і прокляття навік». Далі слуга Божий Стефан пояснює нам, чому світові уряди у 1929 році виявилися безсилими зупинити наближення нових глобальних катастроф. Він пише: «Ми, християни, жаліємо тих осіб, котрі даремно трудяться, роз’їжджають іншими країнами й укладають нечувані союзи і договори…». Наприкінці 1920-х років світові лідери постійно проводили міжнародні конференції в Женеві, Парижі, Лондоні. Підписувалися гучні документи – наприклад, знаменитий Пакт Бріана-Келлога (1928-1929рр), у якому провідні держави світу (включаючи Польщу, СРСР, США, Німеччину) офіційно пообіцяли відмовитися від війни як інструменту національної політики. Стефан Бохонюк називає всі ці пакти «порожніми словами» та «мильними бульбашками». Чому? Тому що ці договори підписували лідери держав, які всередині власних країн гнітили людей, розпалювали націоналізм, утримували корумповані суди та гарячково накопичували зброю. Папірець про мир не має жодної сили, якщо серця людей і урядів залишаються повними егоїзму та злості і в них немає місця Богові. Щоб зробити свою думку зрозумілою кожному волинському селянину, брат Стефан наводить ідеальний побутовий приклад: Яка користь людині з того, що вона показово дружить, вітається та ходить у гості до сусідів, якщо в цей самий час у власній хаті вона щодня свариться з дружиною, проклинає дітей та живе у ворожнечі, в розбраті й незгоді? Таке життя – це пекло і лицемірство. Те саме робиться і між держави. Їх керівники їздять укладати союзи, але всередині своїх країн ведуть війну проти власного бідного народу, «здираючи з нього шкіру» податками, утискаючи релігійні меншини (як-от спільноту самого Стефана Бохонюка, яку не легалізували 7 років) та нацьковуючи націю на націю.

Слуга Божий Стефан відкриває фундаментальний закон побудови миру: «По-перше, необхідно влаштувати порядок, мир, згоду в своєму сімейству, в своєму домі, а тоді і з сусідом…». Справжній, тривалий мир на землі не спускається зверху через укази міністрів. Він проростає знизу догори. Спочатку людина має знайти мир з Богом у власних думках. Потім вона впроваджує цей мир у своїй родині (перестає сваритися, обманювати, вчить дітей любові Божої). Далі цей мир поширюється на сусідів по селу, і лише тоді, коли суспільство очиститься зсередини, між державами настане реальний, вічний «союз народів» без потреби в арміях чи поліції.

Продовжуючи брат Стефан надає нам приголомшливе та глибоке розшифрування 16-ї глави Одкровення, перекладаючи складні містичні образи (жаб, духів та землетрусів) на мову реальної геополітики та класового протистояння 1929 року (Одкр16,13-14). Іоан бачив трьох нечистих духів, схожих на жаб, які виходили із уст змія, звіра і лжепророка (Одкр 16,13). Стефан Бохонюк дає їм чіткі соціальні імена: Капіталісти – великі гроші, олігархи, які експлуатують працю людей. Політики різні – державні лідери та вожді партій, що будують системи примусу й пишуть фальшиві закони. Паспортне духівництво – дуже сильний вираз Стефана Бохонюка! «Паспортним» він називає офіційне, державне духовенство, яке злилося з політичною системою, отримувало від держави зарплати за ведення метричних книг (паспортизацію), і використовувало релігію, як інструмент ідеологічного контролю. Слуга Божий Стефан зазначає, що ці три нечисті духи діють не лише серед верхівки; вони заразили обидва класи суспільства (Одкр 16,14). Клас багатих – які самі фізично не працюють, а «задарма переводять працю» простих людей, живучи в нечуваній розкоші. Клас бідних – які важко трудяться, але через несправедливий устрій «невповні користуються своєю працею», страждаючи від злиднів. Нечисті духи егоїзму та націоналізму засліплюють і тих, і інших. Замість того, щоб шукати Бога-Любов, обидва класи гарячково озброюються і дозволяють лідерам «збирати себе на війну, на битву, в цей День великий гніву Божого» (Одкр 16,14). Людство саме погоджується йти на глобальну бійню. Коли з небесного храму лунає слово: «Здійснилося!», стається невидимий в історії людства землетрус. Стефан Бохонюк прямо розшифровує цей образ: «землетрус» - це всесвітня соціальна революція та катаклізми (Одкр 16,18). У 1929 році світ дійсно трясло. Крах капіталістичного ринку (Велика депресія), жорсткі більшовицькі перетворення в СРСР, підйом фашизму – все це руйнувало старі засади цивілізації. Слуга Божий Стефан бачить у цьому не випадковість, а початок фінального Божого Суду над «звірячим устроєм». «Велике місто» (Вавилон) – це заплутана, корумпована світова система релігії, політики та капіталу. «Три частини» - цей розпад перегукується із попереднім розбором пророцтва Захарії (13,8-9). Місто розпадається на капіталістів та духовенство, які тримаються за старе. Та на повсталий бідний народ (атеїстів-революціонерів), які нищать перших, та на «третю частину» - істинних християн, які виходять із цієї боротьби, не беруть до рук зброї, а тихо будують Царство Боже на землі через виконання Божого Закону (Зах 13,8-9).

Заключна частина альманаху є шедевром публіцистики. Написана у 1929 році, вона містить унікальний історичний момент – згадку про Льва Троцького, що робить цей текст безцінним для дослідження спадщини Стефана Бохонюка. Він пише: «Дійсно, горе велике, якщо людина переховується, і її ніхто не хоче прийняти, як, наприклад, Троцького і подібних до нього». З історії ми знаємо, що у січні-лютому 1929 року Йосип Сталін остаточно переміг свого головного суперника – Лева Троцького, одного з ключових фігур більшовицького перевороту. Троцького було офіційно вислано з СРСР. Жодна велика європейська держава (ні Німеччина, ні Франція, ні Велика Британія) довгий час не хотіли давати йому візу чи притулок, боячись дипломатичних скандалів. Зрештою, він опинився на маленькому турецькому острові Принкіпо. Стефан Бохонюк бере цю світову новину 1929 року і перетворює її на біблійну притчу. Троцький завжди виступав за насильство, проголошував класову ненависть та безбожництво. Він думав, що будує могутню систему, але ж ця система його й виплюнула. Брат Стефан каже: ось як працює Божий суд! Людина, яка сіяла зло, опиняється в повному вакуумі – вона нікому не потрібна і земля буквально вивергає її.
Слуга Божий Стефан цитує Книгу Одкровення: «…і море (народи) віддасть мертвих, які були в ньому». (Одкр 20,13). Хто такі «мертві»? – це не ті, хто лежать в могилах, чи на дні морському, а це духовно мертві люди, які живуть в егоїзмі, брехні, корупції, але називають себе вождями, лідерами та віруючими. (Одкр 8,6). «Море» - це людське суспільство, народи. (Одкр 17,15). У Христовому Царстві, що наближається, відбудеться духовне очищення суспільства. Люди, які відмовилися «навчитися християнського життя» (любові, чесності, справедливості… та виконання Божого Закону), втратять будь-який авторитет чи притулок. Громади та народи просто перестануть їх приймати й слухати. Їхня епоха закінчується. Далі Стефан Бохонюк попереджає всіх: «Дивися, друже, живий ти чи мертвий. Саме тепер настав День воскресіння…» (Еф 5,14). «Воскресіння» - це процес повного очищення суспільства від гріха. Це момент, коли людина відкриває Біблію, усвідомлює свою гріховність, жахається від бруду «звірячого світу», розкаюється і свідомо починає жити за Божими Законами і Заповідями.

Свій альманах брат Стефан завершує молитвою: «Молимо Бога, Отця нашого Небесного, щоби Він дарував мудрість правителю землі цієї… дав повне право… проповідувати Євангеліє..». «Правитель землі цієї», який у 1929 році відвідував Волинь – це президент Польщі Ігнацій Мосцицький. Стефан Бохонюк не ганьбить польську владу, яка 7 років відмовляла в реєстрації його спільноти. Він діє за біблійним принципом і молиться за них (Мф 5,44; Лк 6,27) – «любіть ворогів своїх». Він просить лише одного – щоб Бог дав «правителю» мудрість гарантувати повну свободу проповіді Євангеліє про Царство Боже. Тоді земля «наповниться знанням Живого Вічного Бога, тоді буде мир на землі і слава у вишніх Богу, і в людях благовоління». Амінь!

Серпень 2026 року Сестра Олена