Лютий 1924 року

Бесіда   Друга

День гніву день цей, день скорботи і тісноти, день спустошення і  руйнування, день пітьми і мороку, день хмари й імли, день труби і військового крику проти укріплених міст і високих веж (Соф 1,15-16)

Любий друже-читачу, звернімо нашу увагу на сказані пророком слова, заглибмося в себе і подивімося навколо себе, тоді побачимо і засвідчимо, що слова пророка істинні.

1-е, гнів. Сьогодні дуже і дуже складно зустріти хоча б одне сімейство, що жило би в мирі, згоді і любові. У кожній сімʼї панують навпаки гнів, ненависть, заздрість, сварливість, чвари, розлад і всіляке невдоволення. Разом із сімейством розгляньмо найменші общини, спільноти, партії, народності і цілі держави і побачимо той самий гнів і т.ін. 

2-е, скорбота і тіснота. Хай із ким зустрінешся, хоч із ким заговориш, почуєш одне тільки нарікання на життя, на недостачі в усіх відношеннях, хоч би то був найбільший багач, учений чи невчений, мудрий віку цього чи навіть безумний ‒ від усіх одне чути: всім тісно.

3-є, спустошення і руйнування. Подивімося навколо себе, в недавнє минуле і в теперішнє: скільки знищено народу і народної праці, і скільки її пропадає марно, крім того що в усіх непотрібних вибухових, літаючих, метальних і різних інших нікчемних приспособах, також і на різноманітні безцільні роз’їзди, з’їзди, підкомісії, комісії, конференції і т.ін., де все робиться лише на папері і язиком, а не серцем. Язиком говорять про мир, а в серці у них війна. Такі постанови не здійсняться, а загинуть. Чи не є це спустошення і руйнування? Крім того, скільки ще стихійних спустошень, а саме: землетрусів, повеней і т.ін., але ми на все дивимося без страху і жалю, як ті, хто втратив усе людське. 

4-е, День пітьми і мороку, день хмари й імли. Загляньмо у себе і навколо себе: що твориться? А говориться, що це просвітництво чи культура, і ніхто з високих башт не звертає на це уваги; по-перше, розмаїті святкування, на яких творяться всілякі нісенітниці, пияцтво, розпуста, сварки, бійки, вбивства і навчання різної брехні і т.ін. По-друге, замість навчати грамоти батьки непокояться, якої ж мови навчати дітей. Здебільшого навчають відразу кількох мов, через що деякі не розуміють ні тієї, ні іншої, а час летить, і багато хто залишається без грамоти. Ще батьки не навчають пильно дітей, щоб вони вчилися простоти, покори, смирення і послуху, а в думках у них те, щоб їхні діти були державними керівниками не знати в якій державі. Вірять брехні, дурницям і різноманітним пліткам, одним словом, істину Святу замінили обманом. Чи це не пітьма і морок і т. ін.? 

5-е, День труби і військового крику проти укріплених міст і високих башт. Друже, що ми чуємо навколо себе? А ось що. Перше. Яку трубу трублять, лають і ремствують на владу, самі вибирають і відразу ж не довіряють, бо мало не всі пожадливі до зисків, бундючні, горді і т. ін. Кожен забув, що він є ніщо ‒ порох, але може бути і сином Бога, вічним, як Бог Отець. Друге. Із книги того самого пророка: «Досліджуйте себе уважно, досліджуйте, народе неприборканий, доки не прийшло визначення — день пролетить, як полова, — доки не прийшов на вас полум’яний гнів Господній, доки не настав для вас день люті Господньої» (Соф 2,1-2). Любий друже, читачу і слухачу,чи заглиблювалися ми в себе, чи зрозуміли ми, в якому ми дусі живемо? Якщо ні, то я прошу в ім’я Любові Христової пильно вдивлятися в себе і зрозуміти, що живе в тобі? І я скажу, що живе мало доброго. Тому що ми звикли чуже бачити далеко, а свого не бачити впритул. Не подумайте, що я осуджую, бо сказано:«Не судіть, щоб і вас не судили» (Мф 7,1). У нас же часто виходить навпаки: якщо ми сходимося разом дві-три людини, то розмова починається про когось відсутнього, про себе ж ми мовчимо, нібито ми в усіх відношеннях праві. А якщо ж хто докоряє нам, то ми його ще за це не любимо і вважаємо ворогом, хоч би то був і друг наш. О, друже, велика це помилка наша, ми всі не праві, всі згрішили, всі позбавлені слави Божої, але ми всі повинні розкаятися і будемо помилувані. За посередництвом чого ми можемо дізнатися, що ми не праві, і за посередництвом чого ми можемо бути помилувані? Якщо на те буде воля Бога, і ми будемо живі, то, наскільки зможемо, розповімо про це у наступному номері.

Із книги премудрості Соломона 6,1-8.

Отже, слухайте, царі, і зрозумійте, навчіться, судді кінців землі, слухайте, володарі багатства і ті, які пишаються перед народами. Від Господа дана вам держава і сила від Вишнього, який досліджує ваші діла і випробовує наміри. Бо ви, будучи служителями Його Царства, не судили справедливо, не дотримувалися закону і не чинили згідно з волею Божою. Страшно і скоро Він з’явиться вам, і суворий суд над начальниками, бо менший заслуговує помилування, а сильні будуть покарані. Господь усіх не забоїться якоїсь особи і не застрашиться перед чиєюсь величчю, бо Він створив малого і великого й однаково думає про всіх, але начальників очікує суворе випробування.

Друже мій читачу і слухачу! Я, як той, хто любить будь-яку людину, як і себе самого, згідно із заповітом Христа Ісуса, Спасителя нашого, це нагадував колишньому царю Миколі ІІ-му 10-го травня 1915 року і тогочасному міністрові юстиції того ж 15 травня з селища Тулун Нижньоудинського повіту Іркутської губернії рекомендованим листом. Чи звернув хто увагу на те, чи ні, не знаю. Вочевидь, ні. Але я зробив те, що лежало на моїй совісті і змушувало мене зробити. Сталося їхнє падіння, але я відчуваю, що чистий від їхньої крові, бо попереджав. Розміркуйте самі, друже-читачу. Якщо той, хто йшов попереду, на шляху провалився, то кожен знає, що на тій дорозі небезпека, і як добросовісний остерігає інших. Нині ж, бачачи таку невлаштованість і ворожнечу, я не можу змовчати, моя совість мене змушує говорити. Якщо ж не дають говорити чи не слухають, то я пишу, щоб живі бадьорилися, а мертві і ті, що сплять, почувши, проснулися. За мовчання я дам звіт перед Всемогутнім Богом, Якому служу. Тому я переконливо прошу всіх, хто читаєе і слухає, малих, великих, бідних, багатих, грамотних, неграмотних, можновладців і тих, які влади не мають: «Зупиніться на шляхах ваших, подумайте добре, загляньте у ваші серця, пробудіть вашу совість, відшукайте, чи є у вас любов до ближнього, спитайте у древніх родів через Біблію, де Путь добра, і Нею йдіть. Зрозумійте, що ваше життя нічим не захищене. Подумайте про Того, Хто нам відкрив шлях Новий і Живий; Хто нам явив ділом істинну і нелицемірну любов, Який Він був. Він залишив нам приклад і Святу дорогу, Якою ми повинні йти. Для цього я раджу прочитати книгу пророка Ісаї 53 главу. Нагадую, що часи язичницьких царств добігають кінця.

Здійснюється все написане в Священному Писанні. Господь діє, Закон Його сплюндрували. Браття мої улюблені, я нагадую вам: коли б вам хто сказав 1913 року, що до цього часу буде те, що ми бачили, переживали і бачимо, то я думаю, з вас ніхто б не повірив. Людина так захоплена суєтою, що не помічає нічого. Але хто любить Бога, тому дано знання від Нього. А нам Бог це відкрив Духом Святим, бо Дух проникає і в глибини Божі. Розважте самі, якщо сильні впали, то навіщо ж іти тією дорогою слабким? Остерігаю вас, нагадую й указую Нову, Живу і вічну Христову путь. Але знайте, друже, що шлях цей вузький, тяжкий, скорботний і тернистий, і небагато Ним іде, але зате Він правильний і вічний. Наведу вам приклад: якщо ми в цьому короткому нашому житті бажаємо що-небудь надбати чи заслужити славу в народах, то часто згодом це обертається ганьбою і прокляттям, бо кожен старається заслужити славу пролиттям людської крові (а Христос Свою пролив!). І ще скільки треба докласти зусиль для цього! Хоча не знаємо, чи скористаємося ми тим, чи ні, бо не відомо, що буде з нами через хвилину. Але пропонована вам дорога є правильною і вічною, бо вірний Той, Хто обіцяв. Він сказав: «Живу Я, і ви будете жити». І хоча ми не вірні, але Він пробуває вірним навіки. Отож, друже, забудьмо наші попередні і теперішні суперечки, розбіжності і напади один на одного, а почнімо входити в Нього, і Він увійде в нас, і тоді прийде Царство Боже, і ми будемо виконувати волю Його на землі. Пізнайте ж, друже, що Царство Боже складається з усіх народів, народностей і племен без різниці на стать, клас і національність. Тому переконливо прошу всіх: відкиньте все штучне, театральне, артистичне, спокусливе і звабливе, а візьміть чисте, просте, покірне, смиренне, повне любові, натуральне, явне для всіх, хто боїться Господа Христа Ісуса. Він ‒ виправдання наше. Ідімо, друже, за ним, несучи Його наругу, Він із нами, в усі дні життя нашого і на віки. Амінь. Знайте: Царство Боже ‒ всередині вас. «Хіба ж не знаєте, що ви ‒ Храм Божий, і Дух Божий живе у вас» (1 Кор 3,16). І ще: «[…] Бо ви — храм Бога Живого, як сказав Бог: «Оселюся в них‚ і ходитиму в них‚ i буду їхнiм Богом, i вони будуть Моїм народом» (2 Кор 6,16). Друже мій, це говориться до нас усіх, а подумаймо гарненько, чи ми є цим? Якщо ми те, то чи є в нас плоди Духа Божого, тобто любов, радість, мир, довготерпіння, великодушність, милосердя, віра, покірність і стримання. О, друже, таких дуже і дуже мало в світі, а навпаки ‒ в багатьох царює в серцях злий дух, плоди його (діла плотські): «[…] перелюб, блуд, нечистота, безсоромність, ідолослужіння, чародійство, ворожнеча, чвари, заздрість, гнів, розбрат, незгоди, спокуси, єресі, ненависть, убивство, пияцтво, безчинство і таке інше. Попереджаю вас, як і раніше попереджав, що ті, хто так роблять, Царства Божого не успадкують» (Гал 5,19-21). Тільки розумійте, що Бог живе в нас, тобто в серцях наших, і ми в Ньому. Але прошу вас, не уявляйте собі видимого Бога, а робіть із себе видимого Бога. Пізнайте ж, друже: хто ви є? І якому ви Богові служите? Наверніться і служіть Богу істинному, живому, Богові Духові Святому, Якого бачити неможливо, а тільки вірою відчувати. Бог є Любов. А Любов ‒ це виконання закону Божого. «Хто говорить: «Я пізнав Його», але заповідей Його не виконує, той неправдомовець i немає в ньому правди» (1 Ін 2,4). Будьте ж виконавцями слова, а не слухачами лишень.

С. Б.

(Продовження буде)