Березень 1924 року

 

Бесіда друга

 

Я не пiзнав гріх iнакше, як через закон (Рим 7,7)

 

Любий друже! У першому номері нашої бесіди було сказано, що всі ми згрішили, і всі позбавлені слави Божої. По-перше, уявімо собі світ і його розмаїте життя. Одні живуть, приховуючи свої злочини, інші скоюють їх відкрито. Одні вчиняють злочини від розкоші, інші через нужду; але як би людина не робила це, все-таки надходить час, і все відкривається і стає явним. По-друге, багато людей не визнають себе винними, кажучи, що ми нічого такого поганого не робимо і тому нам не потрібно каятися. Багато хто кажуть, що ми дотримуємося всього, встановленого Церквою і законом, і тому ми чесні й справедливі і каятися нам немає необхідності. «Після того ж, як виданий був Іван, прийшов Ісус до Галилеї, проповідуючи Євангеліє Царства Божого і кажучи, що настав час і наблизилося Царство Боже: покайтеся і віруйте в Євангеліє» (Мк 1,14-15). Любий друже і брате, зверніть вашу увагу на слова Ісуса «настав час і наблизилося Царство Боже».

Я вже говорив у першому нашому номері і ще нагадаю: слова «Царство Боже» розумійте, беручи до уваги «Царство Боже всередині вас є» (Лк 17,21). Друже мій, зазирніть усередину себе і зрозумійте, який Бог, тобто який дух панує у вас, і ви дізнаєтеся, що царює у вас недобрий дух, я вже нагадував плоди його (Див.: Гал 5,19-21). Нагадаю, що за вченням Христа Ісуса, Господа нашого, ми повинні жити з чистою совістю, яку сьогодні знайти дуже і дуже важко; шукайте ж її у собі, у вашому серці, докладайте для цього всі зусилля і здібності ваші, бо Царство Боже зусиллям береться (Див.: Лк 16,16). Не дивіться на зовнішні обряди, це помилка, а робіть у себе жертви, приємні для Бога, за прикладом Ісуса Христа, бо написано: «А без віри догодити Богові неможливо, бо треба, щоб той, хто приходить до Бога, вірував, що Він є, і тим, хто шукає Його, дає винагороду» (Євр 11,6).

У теперішній же час всюди й скрізь проповідують і кажуть: «Покайтеся і вірте в Євангеліє». Я і тому радий, але духом сумую, чому ці різноманітні проповідники не переконують людей дотримуватися Заповідей Божих, та й самі не дотримуються; а улюблений учень Господа нашого Ісуса Христа, Апостол Іван каже: «Хто говорить: «Я пізнав Його», але заповідей Його не виконує, той неправдомовець і немає в ньому правди» (1 Ін 2,4). Я не засуджую, а нагадую всім, особливо проповідникам, пастирям, наставникам, учителям, священникам усіх різноманітних церков і всім, хто тільки взявся говорити Слово Боже: говори від уст Господніх, а не мрії серця свого (Див.: Єр 23,16). Але все це повинно бути; бо написано: «Небо і земля перейдуть, слова ж Мої не перейдуть» (Лк 21,33). А Господь наш Ісус Христос, люблячи нас і застерігаючи, каже: «Стережіться, щоб вас не ввели в оману: бо багато прийде у Моє ім’я, кажучи, що це Я. І час цей наблизився. Отже, не йдіть слідом за ними» (Лк 21,8). А подивіться, друже мій, читачу і слухачу, скільки тепер людей вже введено в оману тими проповідниками й благовісниками, біблійними працівниками, як вони себе називають, їздять і ходять усюди з Євангелієм в руках, кажучи: «Покайтеся і віруйте в Євангеліє», але не говорять: «Виконуйте Заповіді Божі». Але ж вірою закон стверджується (Див.: Рим 3,31). Це люди душевні, що не мають Духа, бо Закону Божому не коряться, та й не можуть. Якщо таким проповідникам нагадати четверту заповідь, то вони дуже противляться; а в Писанні сказано: «Хто дотримується всього закону і згрішить у чому-небудь одному, той стає винним у всьому. Бо Той же, Хто сказав: «Не чини перелюбу», сказав i: «Не вбий» (Як 2,10-11). Отже, друже, Законом пізнається гріх; Закон є духовним дзеркалом, через яке розглядаються гріхи роду людського в усі віки. Закону потрібно дотримуватися свято; як написано: «Тому закон святий і заповідь свята, і праведна, і добра» (Рим 7,12). Інакше Бога не можна знати: «А що ми пізнали Його, розуміємо з того, що дотримуємось Його заповідей» (1 Ін 2,3). «Хто говорить: Я пізнав Його, але заповідей Його не виконує, той неправдомовець і немає в ньому правди (істини ‒ С.Б.)» (1 Ін 2,4). В ім’я любові Господа нашого Ісуса Христа я попереджаю вас і застерігаю всіх без винятку: не ходіть за ними, бо ці люди не підкоряються істині, а прийміть у ваші серця слова Спасителя: «Якщо любите Мене, то дотримуйтесь Моїх заповідей» (Ін 14,15).

Улюблений наш брат у Господі й апостол Ісуса Христа, Спасителя нашого, Павло в першому своєму посланні до вірного свого учня Тимофія каже: «Я просив тебе залишитися в Ефесi й умовлятидеяких, щоб вони не навчалиiншого i не займалися байками та нескiнченнимиродоводами, якiбiльшевикликаютьсуперечки, нiж Боже утвердження у вiрi. Метою ж умовляння є любоввiдщирогосерця i доброїсовiсти та нелицемiрноївiри, вiдчоговiдступивши, деякi вдалися до марнослiв’я, бажаючи бути законовчителями, але не розумiютьнi того, про щоговорять, нi того, щостверджують. А ми знаємо, що закон добрий, якщохто законно вживаєйого, знаючи, що закон призначений не для праведника, а для беззаконних i непокiрних, нечестивих i грiшникiв, неправедних i нечистих, для кривдників батька і матері, для людиновбивць, для блудникiв, мужоложцiв, розбійників‚ наклепникiв, скотоложцiв, неправдомовцiв, клятвопорушникiв та для всіх, щопротивляться здоровому вченню,за славнимблаговiстям блаженного Бога, яке менiдовiрене. Дякую Христу Iсусу, Господеві нашому, Який дав менi силу, що Вiн визнав мене вiрним, поставивши на служiння, мене, колишнього хулителя i гонителя, i кривдника, але помилуваного тому, що так чинив за невiданням‚ у невiрствi; благодать же Господа нашого Iсуса Христа вiдкрилася в менi щедро з вiрою i любов’ю у ХристiIсусi. Вiрне i всякого прийняття гiдне слово, що Христос Iсус прийшов у свiт спасти грiшникiв, серед яких я перший» (1 Тим 1,3-15)

В іншому місці той самий апостол повторює слова пророка Давида: «Не стало тих, хто чинив би добро. Господь поглянув з неба на синів людських, щоб побачити: чи є розумний, що шукає Бога? Всі заблукали, всі нікчемні стали: нема тих, хто чинив би добро, нема жодного» (Пс 13,1-3; Рим 3,10-12). Я ще раз повторю: всі ми не праві, всі згрішили і всі позбавлені слави Божої, і це ми пізнаємо за допомогою закону Божого. Але передусім нам потрібно визнати свою провину і покаятися, тоді будемо помилувані за допомогою Ісуса Христа. Я наведу приклад гідного плоду покаяння. «I ось чоловік ефіопський, євнух, вельможа Кандакії, цариці ефіопської, хранитель усіх її скарбів, який приїжджав до Єрусалима на поклоніння, повертався i, сидячи на своїй колісниці, читав пророка Ісаю. Дух сказав Филипові: «Підійди і пристань до цієї колісниці». Филип підійшов i, почувши, що він читає пророка Ісаю, сказав: «Чи розумієш, що читаєш?» Він сказав: «Як можу розуміти, коли ніхто не настановить мене?» I попросив Филипа піднятися і сісти з ним» (Діян 8,27-31). Любий друже, читачу і слухачу, з наведеного вище прикладу ясно видно, що згаданий муж був міністром фінансів і, напевно, був з університетською освітою, і, повертаючись із поклоніння, не читав який-небудь непотрібний твір, щоб забивати собі голову порожнечею, а читав книгу пророка Ісаї, читав і не розумів.

І коли Филип запитав: «Чи розумієш, що читаєш?», вельможа без гордості та без докору відповів: «Як же можу розуміти, коли ніхто не настановить мене?» І просить Филипа як друга! Який чудовий і добрий приклад. Який чистий, святий і гідний плід покаяння нам залишив чоловік високого роду, людина-володар. Чи не для нас це? Так, для нас усіх. Тому я переконливо прошу всіх без винятку і кажу: «Настав час, і наблизилось Царство Боже» (Мк 1,15). Покайтеся і вірте в Євангеліє, прошу вас усіх: читайте Святе Письмо, тобто Біблію, ба більше священники всіх церков, бо мені було особливо сумно спостерігати, що священники православної церкви зовсім не знають Священного Писання, це я бачив під час Луцьких курсів. І той, хто викладав ці курси, багато влив отрути в народ, він навчав ворожнечі один проти одного і ненависті один до одного, це вчення антихриста. А Ісус Христос навчав миру і любові один до одного. Нагадую вам усім, начальникам і наставникам, і вчителям, на вас, улюблені, народ дивиться, не на ваші слова, а на діла, за вашими справами і буде вам. Поки є час, виправте шляхи ваші і діяння ваші. Ісус Христос за всіх нас страждав і пробачить нам гріхи, як простив розбійникові на хресті і як простив жінці, яку зловили на перелюбі. Це для нас приклад. Отже, покайтеся.

 

Із книги послання до Ефесян 6,1-4

Дiти, слухайтесясвоїхбатькiв у Господi, боцьоговимагаєсправедливiсть. «Шануй батька твого i матiр»— це перша заповiдь з обiтницею: «щобтобiбуло добре i щоббувтидовголiтнiм на землi» (Див.: Вих 20,12). I ви, батьки, не роздратовуйтедiтей ваших, а виховуйтеїх у вченнi i наставляннiГосподньому.

Улюблені мої друзі, діти! Чи коритеся ви своїм батькам? О, дорогі, скажу вам правду, що ні. Прошу: коріться, бо ви в свій час будете батьками й матерями, і буде вам гірко, коли ваші діти не слухатимуться вас. До вас моє прохання, улюблені батьки і матері: виховуйте ваших дітей у вченні та наставленні Господньому. Але я знаю, багато з вас цього не робили, бо не розуміли, а якщо хто з вас навчав, то в багатьох випадках неправильно, тому що вчив тільки словом, а не ділом, тобто прикладом, бо і я таким самим був. Батьки й матері, зверніть вашу увагу на таке: ми старші віком, більше прожили на землі, більше маємо досвіду, і якщо ми любимо наших дітей, то повинні перед ними бути стримані, а виходить іноді навпаки, а то мало не постійно, ‒ ми, батьки та матері, робимо справи ганебні, безчесні, а від дітей наших вимагаємо, щоб вони були чесними й справедливими. Це стосується не тільки батьків і матерів, але всіх старших, і навіть більше керівників, бо молодші дивляться на старших, бо написано: «Отже, все, чого бажаєте, щоб вам робили люди, так і ви робіть їм, бо в цьому є Закон і Пророки» (Мф 7,12).

 

Із книги послання до Ефесян 5,22-23

Жінки, коріться своїм чоловікам, як Господеві, бо чоловік є голова жінки, як і Христос глава Церкви, і Він же Спаситель тіла. Але як Церква підкоряється Христу, так і жінки своїм чоловікам у всьому.

Улюблені жінки, у Христі сестри! Чи коритеся ви своїм чоловікам, як Господу? О, дуже рідко це можна зустріти, а навпаки ‒ часта непокора, через яку багато різного лиха є у сім’ях, а саме: пияцтво, перелюб, сварки, бійки і т.ін. Не думайте, що я звинувачую дружин, це не так, але я молю і прошу: коріться своїм чоловікам і ви будете щасливі в усіх відношеннях, бо це до вподоби Самому Господеві. Коли ви слухаєтесь своїх чоловіків, то обов’язок святий чоловіка любити свою дружину.

 

Із книги послання до Ефесян 5,25

Чоловіки, любіть своїх жінок, як і Христос полюбив Церкву і віддав Себе за неї.

Улюблені чоловіки, у Христі брати! Чи любите дружин своїх так, як власні тіла, бо від цього залежить добробут ваш? Але горе там, де немає покори, нічого немає гірше у світі, це вже, брате, доля важка, нехай збереже вас Господь від цього.

 

З книги соборного послання святого апостола Якова 1,19

Отож, браттямоїулюбленi, кожналюдина нехай буде скорою на слухання, повiльною на слова, повiльною на гнiв.

Любий друже, добре подумай над словами апостола, чи робиш ти так, як каже Яків? Скажу правду, що дуже рідко можна зустріти таку людину. А навпаки, скільки нам доводиться говорити Слово Боже, то багато хто навіть не прагне слухати, а намагається говорити всяку неправду; але я не засуджую, бо всі роблять через невідання, в невір’ї, тому що мало від кого це чули, бо і я прожив до 37 років, і сам грамотний, а цього ні від кого не чув і сам не читав, поки Сам Господь не повелів мені читати і ниспослав мені розуміння згори. Тому я прошу вас усіх: читайте і розумійте Святе Письмо, тоді навчитеся справедливого життя, не слухайте тих, хто вам каже: «Хто читає Біблію, той ‒ несповна розуму». Неправда: несповна розуму той, хто Біблії не читає. Тож не лінуйтеся, друзі, подбайте, щоб у вас у кожній домівці була Біблія, якщо не Біблія, то хоча б Євангеліє із Псалтирем. Заставте самі себе читати або слухати, тоді ви побачите, як вам добре буде, бо вас ваші наставники вводять в оману. Повірте мені й перевірте себе, і тоді ви, друже, скажете: «Так», і іншому будете казати те, що я вам кажу. Амінь.

 

Із книги пророка Осії 4,1-2

Слухайте слово Господнє, сини Ізраїлеві; бо суд у Господа з жителями цієї землі, тому що немає ні істини, ні милосердя, ні Богопізнання на землі. Клятва й обман, убивство і крадійство, і перелюбство вкрай поширилися, і кровопролиття йде за кровопролиттям.

Любий друже-читачу! Якщо ми вслухаємося в слова пророка і подивимося в себе і навколо себе, то засвідчимо, що все це відбувається в нашому житті, у нас і на наших очах. По-перше, сказано: немає істини, подивимося раніше в себе, а потім в інших, і побачимо, що немає істини. Але щоб нам розуміти істину, потрібно прочитати Євангеліє від Івана (14,6): «Ісус сказав йому: Я є путь, і істина, і життя; ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене». Це означає, що Ісус Христос був виконавцем волі Бога Отця. Як написано: «Я бажаю виконати волю Твою, Боже мій, і закон Твій у серці моїм» (Пс 39,9). Отже, Він любив усіх людей, як і Себе, й усім нам Він залишив приклад любові й життя. А чи любимо ми, як Він любив? Ні. Тому давайте, друже, будемо і ми намагатися так любити ближніх, як Він любив. По-друге, чи є в нас милосердя? Мабуть, немає, бо якщо ми дивимося на страждання бідних сиріт і вдів і не допомагаємо їм ділом, то ми ‒ не милосердні. Але зрозумійте одне, що це говориться до всіх нас, а найбільше до тих, хто може виявити милосердя, тобто хто має владу, силу і засоби.

По-третє, немає Богопізнання на землі; в цьому-то найбільше горе, що священники вчать якогось і десь Бога пізнавати, а не вчать, щоб людина відчувала в собі Бога. А священники повинні бути подібні до живих богів, як нам вказав спаситель наш Ісус Христос. Він сказав Филипу: «Хіба ти не віриш, що Я в Отці і Отець у Мені? Слова, які Я кажу, не від Себе кажу; Отець, Який в Мені перебуває, Він творить діла» (Ін 14,10). І ще: «I кожний, хто має цю надію на Нього, очищає себе, бо Він чистий» (1 Ін 3,3). Із наведених цих двох віршів ясно видно і зрозуміло, що Бог живе і не високо, і не далеко від нас, «[…] але дуже близько до тебе слово це: воно в устах твоїх і в серці твоєму» (Втор 30,14). І ще: «Бо так говорить Вишній і Звеличений, Який вічно живе, — Святий ім’я Його: Я живу на висоті небес і у святилищі, а також із упокореними і смиренними духом, щоб оживляти дух смиренних і оживляти серця упокорених» (Іс 57,15). Але наші вчителі навчають навпаки, вказуючи нам у височінь і в далечінь. Не вірте таким вчителям, не лінуйтеся, візьміть Святе Євангеліє та перевірте, тоді побачите, як вас обдурили, та й ви самі себе обманювали, тому що лінувалися читати, або лінувалися слухати, якщо ви не письменний. Я прошу всіх без винятку: зверніть вашу увагу на ваше життя і ви побачите, і дізнаєтеся, що живете ви не з Богом. Яка б радість була, якщо б ви читали Євангеліє і навчилися жити в Бозі, тобто в Дусі Святому. Це радість, яку описати пером не можливо. Візьміться ж, друже, за справу сміливо, без остраху, і не думайте, що ті, хто читає Біблію, ‒ божевільні, насправді божевільні ті, хто не читає Біблії. Дорогий друже, над усім нам потрібно працювати, хоча те все є тимчасово, але як другу моєму я пропоную вам вічне ім’я слави, тільки потрудіться і зрозумійте, що я пишу, бо ми вже не вмираємо, а живемо вічно в роді праведних.

Яка радість вічно жити, чи можна порівняти це з чим-небудь? Ні, отож, друже, читайте Євангеліє для вічної слави вашої.

«Як було в дні Ноя, так буде і в дні Сина Людського: їли, пили, одружувалися і виходили заміж аж до того дня, як увійшов Ной у ковчег, і прийшов потоп, і погубив усіх. Так само, як було й у дні Лота: їли, пили, купували, продавали, саджали, будували; а в той день, в який Лот вийшов із Содома, линули сірка палаюча й вогонь із небес і погубили всіх; так буде і в той день, коли Син людський явиться» (Лк 17,26-30).

Любий друже читачу і слухачу, чи  замислюєтеся ви коли-небудь про те, що нам усім потрібно буде з’явитися на Суд перед лице Бога? Знаю, друже, що дуже мало ви думали про це, а майже і зовсім не думали; тому що турботи світу цього вам не дають про це розмірковувати. Якщо ви бідні, то намагаєтеся задовольнити ваші щоденні потреби, якщо багаті, то хочете ще багатшими бути, якщо високого становища, то хочете бути вище, і так без кінця. Словом, людина, як вогонь, ненаситна: все пожирає і нічого не залишає. Але ніхто з вас не знає, скільки кому визначено жити, і наприкінці цього життя багато хто думає, що трудився, мовляв, я для плоті, а для духу – нічого: «І повернувся порох у землю, чим він і був; а дух повернувся до Бога, Який дав його» (Екл 12,7). Бог же воздає за ділами кожному. Отже, друже, подумайте про це і виправте шляхи ваші й свої вчинки, поки є ще час. Я пам’ятаю одне російське прислів’я: «За Богом молитва і за царем служба не пропадають». Що за Богом молитва не пропадає, це так. Істинно. Але за царем служба вже пропала. Наочний приклад: Росія, Німеччина, Австрія та інші. Тому я прошу всіх: заслужіть собі добре славне ім’я, яке би згадувалося в роді праведних. Для цього я раджу серйозно подумати, виявити всі свої провини і покаятися, тобто покинути лицемірне життя, а повірити вченню Христа Ісуса і за цим ученням намагатися жити. Прошу вас: не на голови ваші кладіть Євангеліє, а в голови. Більше беззаконня вже не може бути, як тепер є. Ісус Христос, Спаситель наш, кличе всіх: «Прийдіть до Мене, всі струджені й обтяжені, і Я заспокою вас; візьміть ярмо Моє на себе і навчіться від Мене, бо Я лагідний і смиренний серцем, і знайдете спокій душам вашим; бо ярмо Моє ‒ благо, і тягар Мій легкий» (Мф 11,8-30).

Я прошу: читайте Євангеліє і розумійте для вашої користі; ви побачите те, що ви не бачили, і почуєте те, що не чули, будьте ж виконавцями слова, а не слухачами тільки.

С. Б. (Стефан Бохонюк)

(далі буде)