Травень 1924 року

 

Бесіда   друга

 

 

 

Ісус сказав їм у відповідь: стережіться, щоб хто не спокусив вас, бо багато хто прийде під іменем Моїм і казатиме: «Я Христос», і багатьох спокусять (Мф 24,4-5)

 

Любий друже читачу і слухачу, ніколи ще так активно не проповідувалося Євангеліє, як у ці роки. Всюди і скрізь можна чути слово Євангелія різними мовами і на різний лад. Євангеліє зробилося музичним інструментом у руках гравців, і кожен виводить своїм голосом на свій лад і за власним смаком. За смаком набираються і слухачі. Так, наприклад, православний священник читає Євангеліє і каже, що наша віра істинна. Римо-католицький ксьондз читає Євангеліє і мовить: «Наша віра ‒ істинна». Лютеранський пастор читає Євангеліє і говорить, що наша віра істинна. Питається: «Де ж істина?», тому що істина одна і віра одна. Прочитаймо Євангеліє і тоді знайдемо, що вищезгадані віри й істини не узгоджуються з Євангелієм Господа нашого Ісуса Христа, бо багато чого додали і відняли, звідси випливає, що в цих трьох спільнотах немає істини Ісуса Христа, це відшукується легко і швидко. Далі йдуть нібито нові істинні віри, як от: баптисти, євангелисти, єговісти, п’ятдесятники, духобори, скопці, адвентисти сьомого дня (суботники) – всі ці общини мені особисто відомі. А скільки ще на земній кулі є інших різноманітних общин? Рахунку їм я не знаю, навздогад кажу число звіра 666. У всіх цих общинах проповідники читають Євангеліє, і кожен по-своєму говорить, що в нашій общині віра істинна. Де ж істина? Істина у Христі Ісусі, Господеві нашому! А Христос де? Христос у нас, і ми у Христі! Але хто говорить, що він у Христі, той повинен чинити так, як Він чинив. Улюблений друже і брате, чи поводишся ти так, як поводився Він ‒ Христос Ісус, Спаситель наш. Скажу, друже, правду, що дуже небагато людей так вчиняють. І хоч би безліч діяли так, як Він діяв, а ми з тобою, друже, не будемо,‒ чи буде нам від цього користь? Ні! Так давайте, друже, будемо і ми вчитися так поводитися, як Він поводився, і тоді тільки буде нам користь і похвала самих у собі, а не в інших. Бо багато хто говорить чи думає, що, мовляв, хоч я не так чиню, зате багатьох здобуваю, то мені простяться гріхи; це велика помилка так думати. В ім’я любові Христа Ісуса, Спасителя нашого, я всіх прошу: шукайте Христа Ісуса в собі, а не в общинах чи в комусь іншому, тоді лише будете мати похвалу в собі, і буде вам радість, втіха, мир і любов, і у вас тільки тоді буде істинна віра Христова, хай ким би ти був. Я ще нагадаю пересторогу Христа Ісуса, Спасителя нашого. «Тож за їхніми плодами пізнаєте їх. Не кожен, хто говорить Мені: «Господи! Господи!» — увійде в Царство Небесне, а той, хто виконує волю Отця Мого Небесного. Багато хто скаже Мені того дня: «Господи! Господи! Чи не Твоїм ім’ям ми пророкували, і чи не Твоїм ім’ям бісів виганяли, і чи не Твоїм ім’ям багато чудес творили?» І тоді скажу їм: «Я ніколи не знав вас, відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня» (Мф 7,20-23). Тут, друже, питання глибоке, чи посланий ти? Що взяв Євангеліє в руки й у вуста, не прийнявши в серце Христа і пішов навчати беззаконня, не навчившися раніше сам, і тішиш себе, що робиш Боже діло? О друже! Подумай над цим; тобі треба буде дати звіт перед Всевидячим і Всезнаючим Богом неба і землі. Я прошу вас: зрозумійте себе! Світло, що є тобі, чи не пітьма це? Тому що ти не любиш мене. А Христос Ісус любив і любить тебе й мене. Де немає любові, нема там і Бога. Бог є любов. Прошу вас усіх, особливо проповідників різних общин: під час читання Євангелія читайте самих себе, бо багато з вас, та мало не всі, вивчаєте Євангеліє для того, щоб сперечатися з іншими; це не відповідає вченню Христа Ісуса. Це ваші власні похоті і пожадання. Господь наш Ісус Христос навчав про Царство Боже, учні Його й апостоли викладали вчення про Царство Боже (Див.: Мк 1,14-15; Діян 28,23.31). Ви вчитеся лише для того, щоб знати і пишатися. А Христос Ісус покірним і смиренним був, і всіх своїх просить навчитися від Нього, бо Він є главою Церкви і всього істинного. Нагадаю ще слова Спасителя нашого Ісуса Христа. «І коли вони їли, Ісус сказав:«Істинно кажу вам, що один із вас зрадить Мене». Вони дуже засмутились і почали говорити Йому, кожен з них: «Чи не я, Господи?» (Мф 26,21-22).

Люб’язний друже читачу, зрозумій слова учнів Христових, то збагнеш, що жоден із них за себе не ручався, а питав:«Чи не я Господи?». Це приклад точний і правильний для нас, а чи так ви поводитеся, як поводилися учні Його? Ні. Бо я трохи докорив у 2-му номері нашої «Бесіди друга», і то були нападки від деяких проповідників, а тепер і поготів. Але як би там не було, я це роблю згідно із заповіддю Христа, тому що люблю. Ці дні особливо лукаві, але не дні, а люди, то я нагадую і прошу всіх: слідкуйте за шляхами вашими, направляйте стопи ваші на путь Христову. Бадьоріться і моліться, бо ворог роду людського ‒ диявол ‒ не спить, рикає, як лев, бажаючи поглинути, протистаньте йому твердою вірою вашою, і він утече від вас. Знайте, що князь світу цього буде незабаром зв’язаний, небагато йому вже залишається часу, але знайте, що він є дух, який діє в синах непокірних. Стежте за собою, бо він був, і нема його, і вийде з безодні і піде на погибель. Я прошу вас і напучую від чистого серця і доброї совісті, і нелицемірної віри: зверніться до світла істинного ‒ Ісуса Христа, що просвітлює кожну людину, яка приходить до Бога Отця, бо ви повинні бути в Ньому, і Він буде у вас. Я пишу до вас, друзі, з любові і з обов’язку, послухаєте чи не послухаєте, але я повинен моє служіння виконати, бо я дам звіт перед Всемогутнім Богом Отцем, Якому служу. Знаю, що багато з вас мене ненавидять, а після цього ще гірше деякі зненавидять, але я на те не зважаю, а виконую моє служіння. Господь близько. Прошу вас, проповідники і біблійні працівники, не називайте Біблії Христом, тому що це книга Священних Писань. Це ви помиляєтесь: не в книзі Христос, а в серці сокрушеному і духові смиренному. Отже, друзі, прошу: покайтеся і віруйте в Євангеліє за вченням Христа Ісуса і вченням Святих Його апостолів, а не за вашим вченням, покайтеся, поки є ще час, бо часу не буде. «Ми вiд Бога; той, хто знає Бога, слухає нас; хто не вiд Бога, той не слухає нас. З цього пiзнаємо духа iстини i духа омани. Улюбленi! Будемо любити один одного, бо любов вiд Бога, i кожен, хто любить, народжений вiд Бога i знає Бога. Хто не любить, той не пiзнав Бога, тому що Бог є любов» (1 Ін 4,6-8). «Хто говорить, що він у світлі, а ненавидить брата свого, той ще в темряві. Хто любить брата свого, той перебуває у світлі, i немає в ньому спокуси. А хто ненавидить брата свого, той перебуває в темряві, i в темряві ходить, i не знає, куди йде, бо темрява засліпила очі йому» (1 Ін 2,9-11).

Улюблений друже і брате! Якщо ви попрацюєте і розберетеся з цими словами і самі з собою, то я вас запевняю, що ви знайдете себе в пітьмі, бо дуже мало можна знайти таких людей, що справді люблять своїх братів; не подумайте, що брати тільки ті, які від однієї матері, ‒ ні. Усі ми ‒ браття. Тому що Бог сотворив одну людину, тобто чоловіка і жінку (Див.: Бут 1,27), із тих двох людей наповнився весь світ, значить, усі ми ‒ брати. Я ще спитаю: чи любимо ми братів? О, друже, дуже мало любимо, то намагаймося любити любов’ю Христа Ісуса, не зважаючи на жодні особистості чи общини, але зважаймо на Христа Ісуса, наслідуймо Його діла, діймо покірно, смиренно, з дитячою простотою. Він до таких ставиться прихильно. Згаданих общин я не засуджую, бо вони повинні бути, за словом Христа Ісуса, але пишу це тому, що є ще час розкаятися, тільки потрібно усвідомити свої провини, хоч хто б ти був. Але такі проповідники над цим насміхаються і не хочуть покоритися Богові Отцеві і Його Сину, бачать себе знаючими і віруючими, це є впертість. Бог через Давида, раба свого, говорить: «Хто та людина, що боїться Господа? Він укаже їй дорогу, яку треба обирати» (Пс 24,12). А дорога до Бога одна: якщо хто вірує, то і я, якщо хто говорить: «Я ‒ Христовий», скажу і я теж. Але де ж єдність віри, єдність духа, однодумність? Дуже в небагатьох, тому-то і пізнаємо, що не всі від Бога Отця народжені. У багатьох місцях Євангелія Господь наш Ісус Христос ніби докоряє, кажучи: «Горе вам, книжники, фарисеї, лицеміри»; а ці проповідники тільки й посилаються на книгу, отже на паперову формальність, не відділяючись нітрохи від світу цього. Якщо доводиться нам говорити з такими проповідниками, то вони відразу ж наводять тексти зі Святого Письма, виймаючи з кишені книгу, Христос Ісус і його Святі Учні навчали життям Своїм, доводячи невірним із Писань, що Він ‒ Той пророк, який згідно з обітницею Бога Отця має прийти на землю для спасіння роду людського. Ісус проголосив, кажучи: «Хто спраглий, іди до Мене і пий; хто вірує в Мене, у того, ‒ як сказано в Писанні, ‒ з черева потечуть ріки води живої» (Див.: Іс 12,3; Іоїл 3,18). А тому проповідники повинні проповідувати згідно з Духом Христа, а не за старою буквою вчити. Життя і вчення Ісуса Христа є Новим Заповітом у Його Крові. Я ще раз повторюю і звертаюся до вас, проповідники, вчителі, благовісники, біблійні працівники і багато інших, і прошу вас від щирого серця мого: досліджуйте найбільше самих себе, чи є у вас Христос? О, друзі, скажу, що дуже таких мало. Бо багато погналося за зиском, тобто за американськими доларами, і вже безліч людей ввели в оману, тому що прагнете побільше хрестити, а не навчати. Але передусім прошу вас: себе навчіть, не поспішайте. Говорю вам правду, що скоро ніч пройде, а день настане, тоді буде все видно тим, хто боїться Господа і дотримується Заповідей Його, і тоді сором тим, хто говорить і не робить. Бо Христос сказав: «За ділами їхніми пізнаєте їх». Друзі, читачі і слухачі, провадьмо життя тихе, безтурботне, покірне, смиренне, повне благодаті Христової і любові, і тільки тоді ми будемо виконавцями Слова Його.

 

Видавець і редактор С. БОХОНЮК                                Луцьк, Друкарня Ріхтера.