Серпень 1926 р.

Нова правдива дорога до життя

Хто читає, нехай розуміє!

Сійте собі у правду, і пожнете милість; розорюйте у себе новину, бо час знайти Господа, щоб Він, коли прийде, дощем пролив на вас правду (Ос 10,12)

Любий читачу! Якщо ви хоч трохи любите Правду, то я думаю, і не тільки думаю, а знаю, що і ви бачите і знаєте, що, хто сіяв неправду, той пожав її плоди, і сьогодні те саме відбувається. Бачачи це, я не можу змовчати, знаючи передусім про те, що таланта в землю закопувати не можна, бо написано: «Кому дано, з того спитають» (Див.: Лк 12,48). Життя ж людини – година, і я зобов’язаний діяти, поки ще можна, бо не знаю, що принесе завтрашній день, і чи буду мати силу трудитися чи ні. Тому я переконливо прошу всіх, надто Вас, правителів, законників, начальників, наставників, пастирів, учителів, радників і всіх можновладців усіх релігій, віросповідань, переконань і національностей, будь-якого класу і статі, незалежно від того, членом якого товариства чи спільноти ви є: зупиніться на ваших дорогах, подумайте гаразд, чи можна проходити вашою путтю іншим народам. Можливо, ви йдете гарної днини ситі, веселі і радісні, нічого тяжкого не несете. Розважте, чи можна проходити вашим шляхом голодному, скорботному і засмученому, що несе непосильний тягар і за будь якої погоди? Я впевнений, якщо ви зупинитеся на ваших дорогах та поміркуєте, то далі вашими путями не підете, бо це шляхи погибелі. А почнете у себе розорювати новину, тобто обновляти дух ваш і серце (бо в теперішнього роду людського дух злостивий і серце зіпсуте, звіряче, наповнене лихими і лукавими думками, тобто: як би щонайсолодше поїсти, попити, блуд творити, нічого не робити, і щоб інші не помічали, одним словом, аби обманювати інших). Обновлювати ж дух і серце тільки згідно з ученням Господа нашого Ісуса Христа, тобто Спасителя Помазанця, бо іншого імені для спасіння, для обновлення під небом нема. Крім цієї дороги іншої правдивої нема, і не буде. Це ‒ єдина правдива і вічна путь життя, але небагато нею йде. Шляху цього правдивого і вічного, життєвого я є свідком, і не лишень я, є ще й інші свідки, але ми всі ‒ одно в Господі! Прошу вас усіх: шукайте й ідіть дорогою Господньою. Відчувши покликання, залишайтеся в вашому званні, бо обрізання і необрізання ‒ ніщо; але все у дотриманні Заповідей Божих, хто в якому званні покликаний, у такому і залишайся. Для віри потрібне діло, бо віра без діл ‒ мертва. Діла ж необхідні Його, тобто Божі, а «Діла рук Його — істина й правосуддя; всі заповіді Його вірні» (Пс 110,7). Отже, хто може нас засуджувати за те, що ми дотримуємося діл Його, тобто шануємо день суботній відповідно до Заповіді, тому що вона правдива, свята і добра, і вічна. Засуджують же нас тільки ті люди, що опираються Богові і не можуть виконувати Закон Божий. Нині ж деякі люди, думаючи, що вони очищуються від злих своїх справ зміною їхніх звань, почали переходити із церкви в церкву, від спільноти до спільноти (що є одне і те ж). Наприклад: багато хто думає, а саме: баптисти і баптисто-євангелисти, що оскільки вони зорганізувалися в окремі общини, тютюн не курять, горілки й пива не п’ють, не лаються, то вже вони спасенні, й очікують взяття себе кудись, тобто на небо. А вчителі православної церкви чи спільноти, що називають себе священниками, почали переходити з православ’я в унію і назад; про чесне ж і святе життя не думаючи, а бажаючи лише зиску і догоджання існуючій владі і для заслуги чинів. Як ті, так і інші думають, що вони роблять щось добре, тобто Боже і нове. То я кажу в ім’я Господа, що в одних порожньо, а в інших нічого немає, бо це діло не Боже.

У цьому номері я хотів би поділитися з моїми люб’язними друзями-читачами моїми почуттями і вірою:

перше, ми живемо у скорботні і лукаві дні, гірших від цих уже бути не може, але можуть і бути, якщо ми проспимо;

друге: життя наше дуже коротке, але кожен із нас хотів би жити довгі дні, для цього є порада Божа: «Ухиляйся від всього злого і роби добро, будь мирний і пильнуй того» (Пс 33,15). А улюблений наш у Господі апостол Павло говорить: «[…] i не берiть участи в неплiдних дiлах темряви, але й докоряйте» (Еф 5,11). А Господь наш Ісус Христос говорить: «[…] і коли Він (Дух Святий) прийде, викриє світ за гріх, і за правду, і за суд» (Ін 16,8). То як можу я змовчати, бачачи в світі таку неправду і беззаконня, але тому пишу, і прошу всіх, хто співчуває: не робіть зла, не схвалюйте тих, хто робить зло, але викривайте таких, то зло щезне з лиця землі, неправда не буде царювати над правдою, як це тепер є. А прийде Царство Боже, і воля Його буде на землі, як і на небі. Не мрійте про повернення і відновлення колишньої Росії, про відокремлення України, про укріплення національної держави, про повернення в Палестину, тобто в святу Землю. Вся земля Господня і Свята. А мрійте про те, як би відновити справедливість, милість, суд і всезагальний мир на землі, тій, на якій ви живете (бо всі боги народів, які правили, розділяли, завойовували і владарювали беззаконно над народами, що їм пам’ятники зводять і портрети їхні прикрашають, і пісні їм співають, у сучасносності загинуть, говорю правду в Господі). Візьмімо, наприклад, тих народних представників, що засідають у Сеймі і Сенаті, скільки пішло на них народної праці, і що вони за весь час своєї каденції зробили? А ось що: озлоблення, ненависть і ворожнечу, тому що постійно сперечалися одні з іншими про мови, про церкви, про школи, про розділення, про національності і про те, якій нації більше права дати і яку релігію поставити вище. І якщо все це скласти разом, то виявиться нічого, а якщо ще покласти на ваги, то буде легше від порожнечі, ось що дають незгода і суперечки. Немає там і не було Бога-Правди, Бога-Миру, Бога-Любові, милості, суду і згоди, але і це повинно бути, щоб деякі навчилися. А ті, що себе вважали мудрими і під час голосування на виборах до сейму і сенату багато наобіцяли, зганьбилися, щоб не піднімали високо голови, бо то такий час, що один падає, а інший встає. Хто читає, нехай розуміє це, а якщо не розуміє, нехай не соромиться спитати, бо хто питає, той не блудить. Перш за все я хочу нагадати тим, хто себе називає новим творінням, начальствує в церквах, харчується й одягається від цього, і ніколи, здається, з Євангелієм не розлучається: подумайте над собою. Чи так чините ви, ті, що маєте всі зовнішні регалії, засідаєте у великих містах і роз’їжджаєте по пустелях, будуєте те, що не встоїть, зв’язуєте те, що вже зігнило.

Знайте, що Бог говорить так: «Я Бог у перших, і в останніх ‒ Я той самий. Якщо любите Мене, дотримуйтеся Моїх заповідей; і хто говорить: «Я пізнав Бога, а заповідей Його не дотримується, той неправдомовець і немає в ньому істини, тобто Духу Божого». Ось яке ви нове творіння! Тому я в ім’я Господа Ісуса Христа нагадую вам Євангеліє вічне, а ваше ви залиште, бо Бог не хоче смерті грішника, але щоб грішник навернувся від злих своїх діл і жив. Заповіді Божі і є життя, тому що через них пізнається гріх. Тепер такий час, що всі діла людей відкриються, але не тих чоловіків, що зайняті плугом, косою і сокирою, і не тих, хто торгує дрібними товарами, тут необхідно розуміти, що пишу. Але відкриються діла тих чоловіків, що керували і керують беззаконно, що видають закони, але не відповідні до духу Божого, діла тих людей, що складали різні книги, і через них багато хто введений в оману. Як, наприклад, дослідники Святого Письма вказали дату, що 1925 року воскреснуть отці наші Авраам, Ісаак та Яків, ось тут вони і помилилися, бо отці наші праведні не вмирали і не помруть, а живуть вічно з Богом Отцем Небесним.

Адвентисти сьомого дня вказали, що 1847 року буде горіти земля, але в своєму розумуванні помилилися і не розкаялися, а збираються разом із баптисто-євангелистами відлетіти на небо. Ніколи цього не буде, а тільки будуть вони знеславлені через свою впертість і мудрування, бо не розуміють Слова Божого, але і такі мають бути за Писанням. На завершення я переконливо всіх прошу: робіть добро, перемагайте в собі зло і викривайте тих, хто робить зло, не бійтеся тих, хто вбиває тіло, але душі не можуть убити, за правду і смерть легка, за правду смерть набуває життя (Див.: Мат 10,28).

І тому, як я вже нагадував, хто де живе, не зважаючи: в Америці, Азії чи Африці, чи найближче ‒ в Польщі, починайте робити добро всім усюди і скрізь, то добро буде, як і сказав пророк Божий, сійте собі в правду і пожнете милість. Відкиньте ваші національні патріотичні почуття, а надбайте людські почуття, такі, що були у Людини, народженої від Духа, народіться й ви від Духа доброго, миротворного, цей дух є Святий, і дається всім, хто просить, без різниці. Хто хоче бути більшим, ‒ будь меншим, то будеш великим, не прагніть влади, бо всі владолюбні посоромляться, оскільки ними заволоділа гордість й осліпила їх, дивляться зверхньо на такого ж чоловіка, як і сам, а у ділах страждальців не беруть участі. Всі чиновники зіпсувалася, лише й думають, якби щонайшвидше години відбути і користь придбати, а що з цього вийде, це справа не їхня, так міркують і так роблять усі, і якщо детально описати, то мені часу не вистачить, бо я не письменник, а землероб і пастух. Пророк говорить, що час шукати Господа, то і я ще кажу: шукайте Господа в собі, але знайте, що Бог є Добро, я вже говорив (у третьому номері), де живе Бог. Бог себе нам відкрив в особі Ісуса Христа, і не думайте, що Він там живе, де вказують вам усі решта, там Його нема, там місце порожнє.

Якщо ви послухаєте і почнете робити добро, то всі прийдуть до добра (не потрібно ні договорів, ні гарантій, це називається спілка зі смертю, людина нібито живе і боїться всього, хоч і кругом озброєна, а все-таки боїться, бо совість мучить її). Не йдіть тією дорогою, що нею йшли ваші попередники, ви самі бачите, що вони вже впали і впадуть, навіщо ж вам іти тією путтю. Я наведу один вірш: «Ви блудите, даремно б’єте ноги, Святого хочете знайти; та Ви не знаєте дороги, вам іншим шляхом треба йти, ідіть ви шляхом миру, правди, до злих не йдіть ви на пораду, братів любіть ви щирим серцем, то раєм зробиться цей світ». Ось цей вірш лишень зрозуміти та виконати, то буде дуже добре.

Я думаю, що ви гаразд знаєте, якщо чоловіку що заборонити, то він більше добивається і злоститься, це вже не є добром. І так хто якою мовою хоче говорити, не забороняйте, хто хоче як у Бога вірити, не забороняйте, хто як хоче навчатися, не забороняйте, аби лише все вело до миру, згоди і загальнолюдської любові. Це буде міцний устрій царства, держави, країни, краю чи землі, як хочете, так собі назвіть, бо не в званні життя, а в ділі. Нехай буде Бог у поміч усім, хто робить добро. Ще слово моє до письменників: покиньте писати травлю один на одного, тим ви не переможете, а собі тільки нашкодите, говорю правду в Господі: хто вам робив зло, то ви йому зробіть добро, то буде перемога ваша. О, як радісно було би читати і слухати, якби всі писали про мир, а не їздили укладати неймовірні союзи і договори. Боже вічний, врозуми нас усіх і допоможи нам усім робити добро на славу імені Твого. Амінь.

Видавець-редактор Стефан Бохонюк