Листопад 1926 р.

 Нова правдива дорога життя

 _{Нехай читач розуміє!}  

Навіщо бунтуються народи і люди замишля-ють марне? Повстають царі землі, і князі змовляються разом проти Господа і проти Христа Його (Пс 2,1-2)

Любий читачу! Зверни увагу на ці слова Пророка Божого Давида, зрозумій їх і подивися, що робиться сьогодні у світі; тоді, можливо, в тебе з’явиться віра в Пророків і ти забажаєш читати пророцтва, тобто книги Святого Письма, а якщо будеш вивчати їх уважно, то я впевнений, що ти пізнаєш істину і скажеш: «Бог є, був і буде». Тоді ти не залишишся нерозумним, а станеш розумним за подобою Божою.

Усі народи стривожилися, заметушилися, не знаючи що робити. Кожне плем’я та народ хоче жити окремо, відокремлюється, силкується бути чимось. Їхні царі, тобто правителі, і князі-виконавці збираються, радяться всі разом проти Бога і проти Ісуса Христа. Бог є любов, а подивіться на ці всілякі з’їзди, конференції і тому подібне – чи є там між їхніми учасниками любов? Правду кажучи, – ні. На словах немовби є любов, але в серцях панує і ворожнеча, і ненависть, і всяке зло, а от добро і любов ми бачимо лише на паперах. Якщо ж ми придивимося до життя народів, то добра і любові у них на ділі теж не побачимо – ось у цьому-то і біда. Навіть страшно подумати, до чого воно може призвести. А птахи небесні (міністри закордонних справ усіх царств) усе літають, збурюють повітря, але все те без користі. Всі ж народні правителі неначе взялися за щось нове, проте від старого ніяк не відірвуться: все вишукують боржників, винуватців та зачинателів; а того, що всі винні – не визнають. Якщо починати нове, то потрібно відкинути все старе, що стало непридатним. Заповіді Божі, засновані на істині, правді і любові ‒ на всі віки. Ось тому я прошу і благаю всіх, хто хоче жити, покиньте старе: ворожнечу, ненависть, заздрість, поготів зарозумілість і гордість, усілякі розділення й обмеження, й усяке зло. Натомість, прийміть у ваше серце і думки любов, правду, суд, милість, довготерпіння, братерство і злагоду, хоч би якої статі, класу і національності ви були; і будуйте Нове царство Боже, тобто Добро, за вченням Христа Ісуса. Будуйте його саме там, де ви живете. Не зважайте на те, чи корінний ви житель, чи емігрант, знайте: всі ми ‒ мандрівники і чужинці на землі, як і всі отці наші. Знайте, що час іде, і земне життя наше проходить, але правда – вічна, і той вічний, хто правду творить. Навчіться робити добро, то добро і буде, не звертайте уваги на більшість і починайте робити добро самі, бо трудівник першим вкусить плід від праці своєї, лишень сміливо візьміться за добре діло – це є виконання Закону Божого. Праця ваша не буде марною.

Чимало людей уже бачить, що цей несправедливий світ, а саме: система неправильного управління, уже добігає кінця. Написано: «І в дні тих царств Бог Небесний воздвигне царство, яке повіки не зруйнується, і царство це не буде передане іншому народові; воно скрушить і зруйнує всі царства, а саме буде стояти вічно» (Дан 2,44). Бог хоче, щоб усі люди скрізь покаялися, тобто навчилися робити добро – тоді буде Царство Боже, тобто Добро, до якого всі прийдуть. Згідно з планом Божим, тобто за Писанням, Слово Правди вб’є всяке нечестя, але це побачать (пізнають) усі, хто вірить в Ісуса Христа і дотримується Заповідей Божих. Отже, Бог хоче, щоб усі люди врятувалися й отримали життя вічне. Також і я, як Його служитель, закликаю, нагадую, проголошую, благовіщу, говорю, пишу і прошу всіх без винятку: приєднуйтесь до Божого Царства, хоч ким би ви були та де б ви жили. Вливайтеся в ряди Божих служителів, не чекаючи паперового підтвердження, бо Він – Всюдисущий. Його служитель – той, хто любить правду і суд і ненавидить беззаконня. Ми, служителі Божі, маємо владу, тобто право від Бога, повсюди та всім говорити правду Його, незважаючи на те, що правителі світу цього нам не дозволяють це робити, як і не дозволяли слугам Його раніше. Запитували в Ісуса Христа: «Якою владою Ти це робиш?»

Ми живемо саме тоді, коли всі наміри, передбачення і пророцтва Божі виконуються на наших очах. Ми живемо з надією, що все беззаконня і безчестя винищиться і вже знищується. Наприклад, жодні договори не виконуються в повному обсязі, вони порушуються і руйнуються, а ті, хто їх укладав – осоромлюються. Де ж їхня мудрість? Загублена, бо вони надумали пригнічувати народ Божий. Не думайте, що народ Божий – це той, хто називає себе Божим, ні. Народ Божий – це ті, що чесно і справедливо трудяться своїми руками, не їдять дарма хліба і постійно із зітханням промовляють: «Господи, коли ж закінчиться це беззаконня?». Нині – час скорбот, тому особливо зараз праведній душі потрібно уважно дивитись і стійко переносити всі скорботи, тяготи, несправедливість та образи, як і написано: «Багато скорбот у праведника, та від усіх них визволить його Господь» (Пс 33,20).

Під час цих скорбот «Багато хто очиститься, убілиться і переплавлений буде через спокуси…» (Дан 12,10). Багатьом покажуть шлях правильного та вічного життя: «І… будуть сяяти як світила…» (Дан 12:3). Багато хто буде зарахований до духів праведників, що досягнули досконалості, буде долучений до Церкви первородних на небесах, чиї імена будуть уписані в Книгу Життя на віки вічні, і будуть вони царювати з Христом на землі. Здійсниться те, що сказав нам наш Спаситель і Господь, Ісус Христос: «…де Я, там і слуга Мій буде» (Ін 12:26). Де ж місце Христа Ісуса? Ось відповідь: «У смиренному та скорботному серці людини і в думках її». А де ж місце служителя Господнього Христового? Також там. Наприклад, ти заблукав у непрохідному нескінченному лісі, багато днів ти блукав у ньому; що в тебе було – ти все спожив і зносив; харчувався ти абичим, тільки б наповнити свій шлунок, і, зрештою, не стало й того – ось і доводиться тобі помирати від голоду і холоду. Аж раптом знаходиться чоловік, що тебе підкріплює, вказує дорогу, направляє і виводить тебе на путь, рятуючи тебе від смерті. На той момент окрім слів у тебе нічого більше немає, тому ти кажеш: «Дякую». Проте цього замало. Ось ти вже вийшов із лісу ‒ з твого блукання. Маєш їжу й одяг. Чим же ти повинен заплатити Тому Чоловікові? Скажи Йому, адже Він чує тебе, хоча ти Його не бачиш, Він поблизу тебе, Він – у серці твоєму та в думках твоїх. Скажи Йому: «Я йду за Тобою, і робитиму те, що Ти вчинив мені. Я прославлятиму Тебе, я хвалитимуся Тобою завжди, скрізь і всюди, щоб Тебе знайшли ті, хто Тебе шукає. Я плакатиму за Тобою зі всіма, хто плаче. Я радітиму Тобі зі всіма, хто радіє, тому що лише Ти вказав мені путь життя, путь спасіння і вічності, за що я і прославлятиму Тебе між народами доти, доки житиму. Я робитиму це усією моєю свідомістю і сутністю, особливо – устами, які Ти мені дав, щоб я тебе прославляв. Ти – в моєму серці та в моїх думках, ніщо земне, тимчасове, не привабить і не спокусить мене: все це я вважаю сміттям порівняно з Тобою. Я – Твоя оселя, а Ти – мій Бог. Я бачу Тебе, Царя мого, у всій красі, я бачу землю віддалену. Я бачу народ, котрому Ти дав уста чисті, і він Тебе прославляє в істині та правоті. Я бачу, що мале Твоє стадо наповнить всю землю і Ти царюватимеш на віки вічні. Ти – Світло моє. Дозволь мені хвалитися Тобою до кінця».

Отже, Христос живе на висоті небес у неприступному світлі і в смиренному та скорботному серці людини, а не на небі, як учать баптистоєвангелисти й адвентисти, говорячи, що Христос скоро прийде за ними та візьме їх на небо, чого ніколи не буде, бо плоть і кров не успадкують Царства Небесного, а лише Дух. Це є правдиво, не хибно. Я пишу це без звинувачення і докору, а виявляю та нагадую: зверніться до Бога через Ісуса Христа, тоді ви зустрінетеся з Ним у дусі, а написано «в повітрі». Знайте, що Бога ніхто ніколи не бачив і бачити не може. Пророк Давид говорить: «Повсякчас бачу (розумію – С.Б.) я Господа перед собою, бо Він праворуч мене, і я не захитаюся» (Пс 15,8). Потрібно робити добро, то і буде добро, тому що Бог – не матеріальний. Немає подібного до Нього. «До кого уподібните Мене і з ким порівняєте, і з ким звірите, щоб ми були подібні?» (Іс 46,5).

Одне слово, хай скільки б ми Його славили, Він є ще більш достойним, бо Він – безмірний та недослідимий, тому ми тільки тоді Бога пізнаємо, коли Його Заповідей дотримуємося.

Багато проповідників із течії баптисто-євангелистів та адвентистів виступають проти того, щоб я про них писав. І ви пишіть про мене, я не буду проти і не погрожуватиму вам, як деякі з вас. Я думаю, ви маєте знати, що повинна бути духовна боротьба (слово – меч обосічний), і той, хто переможе, той і залишиться правий. Знайте, що блискавки освітлюють Землю, і правду потрібно говорити привселюдно, бо тепер багато хто її шукає; і нічого ніде не приховається, все виявиться. Я і зараз підтверджую, що ви – проповідники, говорите неправду, бо проповідуєте тільки для того, щоб вам побільше дали, бо вас багато і вам ні з чого жити, а працювати фізично ви не хочете. Я неодноразово бував на ваших зібраннях і жодного разу не чув проповідей про Царство Боже. Ви постійно розповідаєте завчені вами вірші, навіть не розуміючи їхнього значення і сенсу.

Проповідники, я прошу вас, прочитайте ті місця, які я вкажу, і подумайте, чи так ви вчиняєте та вчите, як учили ці, починаючи від Івана Христителя: «…Покайтеся, наблизилось бо Царство Небесне» (Мф 3,2), Ісус Христос почав проповідувати й говорити: «Покайтеся, наблизилося бо Царство Небесне» (Мф 4,17, див. також: Мк 1,15; Лк 4,43; Лк 8,1, 17,20-27, 19,11). Апостоли проповідували, кажучи, що наблизилося Царство Небесне (Мф 10,7; Лк 9,2). Учні Христові думали, що це час встановлення Царства Божого (Див.: Лк 24,21-25; Дан 4,22, Діян 8,12; 28,23; 31). Фарисеї питали Ісуса про Царство Боже (див.: Лк 17,20.30; Лк 16,14-18; Мф 6,10.33; Мк 10,10-30; Лк 12,31-82, 18,16-17, 24,25-29; Як 2,5).

Тільки розумійте, що Царство Боже – всередині нас, тобто в серці нашому і в думках наших, тому я ще раз прошу і нагадую вам: перестаньте дивитися вверх на небо, у повітряний простір – там ви нічого не побачите, не зрозумієте, і тим не врятуєте ні себе, ні інших. Заглядайте постійно всередину себе, у своє серце і у свої думки – там ви знайдете місце для Бога, і являтимете собою лице Бога – це буде істинно і не хибно. І всі ми з’єднаємося воєдино під одною Головою, Христом, і тоді прийде Царство Боже, і буде виконуватися воля Божа і на землі, як на небі.

Подумайте добре про Сина Людського, бо що було з Ним, те буде і з Його слугами. Тепер такий період часу, що, хто гнівається даремно на брата свого, той і є людиновбивця. Навіщо ж ви, проповідники, гніваєтеся на мене, говорите, що в мені живе біс, тобто нечистий дух, і що я ‒ брехливий пророк? Якби я був таким, то був би я з вами заодно, тоді ми були б із вами однодумцями. Але, вочевидь, істина в тому, що я не такий, як ви говорите. У мені біса немає, а виконую я волю Отця мого Небесного, бо народжений від Нього. А ви всі народилися один від одного і крадете Слова Божі один в одного, щоб інших убивати. Тому й сказано: «Всі, скільки їх проходило переді Мною, є злодії й розбійники…» (Ін 10,8). Нехай читач розуміє! Ви ж і є хвостом, а з’явилися ви наприкінці падіння язичницьких царств. Подумайте про це добре і покайтеся; можливо, Господь і помилує вас, бо ви ввели в оману багатьох.

На закінчення я прошу геть усіх: читайте Біблію. Читайте і розумійте, тоді не будете засоромлені. Ви побачите те, що не бачили, і почуєте те, що ви не чули. Бо сказано: «Слухайте, глухі, й дивіться, сліпі, щоб бачити» (Іс 42,18). Коли ви хоча б подумаєте про Бога і почнете визнавати за істину Його Слово, тобто Його вічні Заповіді, то вам засяє інше світло, Світло від Світла, бо написано: «Закон Твій – світильник для ніг моїх…» (Пс 118,105). «Господь – Просвітлення моє» (Пс 26,1). І це ж Слово стало плоттю, і сказано: «…Я – Світло для світу; хто піде вслід за Мною, той не ходитиме в темряві, а матиме світло життя» (Ін 8,12). Подивіться-но, читачі, тепер у світ – яка темрява настала через те, що ви відкинули Слово Боже. Але цьому і належить бути, бо сказано: «… як без очей, ходимо навпомацки…» (Іс 59,10). У теперішній час, коли увесь світ хворий, ‒ усім нам потрібно звернутися до Христа Ісуса. Він зцілить, Він – наш правдивий лікар, а я – Його свідок, бо і я був сліпий 38 років, і не тільки сліпий, а й глухий та кульгавий. І Він, Добрий Пастир і Лікар, Сам знайшов мене, бо написано: «… Я сам знайду овець Моїх і огляну їх» (Єз 34,11). Хто тільки навернеться до Нього, той скаже і засвідчить, що я говорю правду. І я вірю, що відтепер земля наповнятиметься віданням, як води наповнюють море, бо прийшов час.

Нехай благословить Господь усіх тих, хто любить явлення Його; нехай укріпить і утвердить тих, хто сумнівається; і нехай допоможе Він слугам Своїм зі всією сміливістю говорити Слово Його для спасіння багатьох. Нехай буде Він з нами на віки вічні. Амінь.

Видавець і редактор Стефан Бохонюк