Жовтень 1926 р.

Нова правдива дорога до життя

 Бо Господь Бог нічого не робить, не відкривши Своєї таємниці рабам Своїм, пророкам (Ам 3,7)

Істинно, Бог відкриває тим, хто боїться Його, тобто слугам Своїм, те, що збирається зробити, бо і мені, як найменшому й останньому слузі Своєму, Господь Бог відкрив, що Він починає робити велику переміну в світі. Бог мені відкрив 1911 року і через три роки почав діяти, а саме з 1914 року. Але, хоч мені і відкрив Господь Свій намір, то все-таки я не інакше зрозумів, як тільки за посередництвом Його Божественного плану, тобто Святого Письма. Змалку я був наставлений до батьківських законів і виконував їх як повинність, хоч і мав страх Божий, але не розумів нічого, бо гадав, що в мертвих божествах є якась невідома чудодійна сила, одним словом, був, як написано пророком Давидом: «Подібні до них і ті, що роблять їх, і ті, що надіються на них» (Пс 113,16). Значить, я стільки розумів, скільки розуміє мертвий бог, тобто ікона чи мертвий образ. Вірив я всіляким забобонам, навіть думав, що в лісах і болотах живуть дияволи, але 19 і 20 жовтня 1911 року, для мене особливо незабутні, я чув голос, який говорив мені, що в людях живуть біси. Після цієї події, що її детально не описати, я особливо замислився, що б це значило, але ніяк не міг зрозуміти, у мене лежала книга Євангелія, що я отримав як подарунок з нагоди закінчення курсу Заборольського народного училища, я багато разів брався читати її, але, читаючи, не розумів, хоча дещо-таки розумів. Мої односельці і всі люди навколо мене говорили, що я з розуму зійшов, бо я соромився вже заходити в компанію п’яних і непорядних, це для мене було мерзотою. Під час зустрічі з яким-небудь чоловіком я прагнув розказати про подію, що сталася зі мною, для того лише, щоб отримати від нього яке-небудь пояснення. Так пройшов майже рік, та за той час я вже почав ясно розуміти слово Псалтиря, що Псалтир написаний не для тих мертвих, яких кладуть у могилу, але для тих мертвих, які нібито живі, проте нічого не розуміють. Одного разу я зустрівся з одним чоловіком із німців, і, бачачи, що він розумна людина, я йому розказав незвичну подію, яка трапилася зі мною. Він, слухаючи мене, просльозився і сказав мені: «О, брате! Ти ‒ наперед вибраний Богом, спостерігай за собою, бо ти будеш увергнутий у спокусу, для цього купи собі Біблію, читай і ти в ній знайдеш все про тебе написане, вір без сумніву, що Бог, оскільки тебе вибрав, то Він і навчить тебе». Я вислухав зі страхом і трепетом сказані ним слова і прийняв їх до серця, ніби від самого Бога, і не давав собі спокою доти, доки не купив у Федорука з Боголюбів Біблії. Придбавши Біблію, я не міг натішитися нею, я радів і співав псалми, як той, хто набув великий скарб і навіть більше і дорожче.

Починаючи читати Біблію, я не міг зрозуміти значення Божественних слів, тоді мені пригадувалися достопам’ятні для мене дні о д к р о в е н н я і почутий мною голос, що говорив: «Він не знає», і другий голос: «Ми його навчимо». Віруючи цьому останньому, я благоговійно молився моєму Господу Богові, вічно живому через Ісуса Христа, Спасителя всіх кінців землі, про дарування мені розуміння Божественних Слів Святого Письма, і поступово такі дари отримував, за що славлю, звеличую і прославляю Вічно живого Бога, бо Він був, є і буде, і всіх, хто надіється на Нього, не залишає, зойк їхній чує і спасає. Тому я це пишу і всіх прошу: наверніться до Бога через Спасителя Ісуса Христа і ви зрозумієте, що мусить бути за планом Божим, бо все, що було, є і буде, ви знайдете на плані Божому, тобто в Біблії, і зрозумієте, як можна уникнути всіх тих прийдешніх бід, що визначені на світ цей, а що визначено, те і станеться, бо Бог наш вірний, Сильний і Кріпкий.

Святий обов’язок чи зобов’язання с л у г Б о ж и х попереджати світ про прийдешні лиха, не зважаючи на те, послухають чи не послухають нас. Я пишу це, щоб почули на висоті! Слухайте звук труби Божої, почувши, зупиніться на путях ваших, та подумайте добре, розпитайте старців давніх родів, де шлях добрий, і ним ідіть, може, ви сховаєтеся від гніву Божого: «бо гряде день Господа Саваофа на все горде і зарозуміле, і на все звеличене, ‒ і воно буде принижене» (Іс 2,12). Чому ви не дивитеся, що було і що сталося? Яка була велика і могутня Росія? Де та гордість і пихатість? Росіяни розкидані по закордонах, тільки і мріють про те, що було, але минулого не вернути. Час на місці не стоїть. Нині ‒ час виконання всіх пророчих провіщень, це час воздаяння за ділами.

Не слухайте ваших висококультурних політиків, вони вас вводять в оману, вони розказують вам мрії свого серця впертого, їхні передбачення не звершаться, всі такі будуть засоромлені.

Зрозумійте хоч це пророцтво: «[…] як ранкова зоря поширюється по горах, народ численний і сильний, якого не бувало від віку і після того не буде у роди родів» (Іоїл 2,2). «Гори» ‒ це світові держави чи висока влада, тепер подивіться: як поширюються темні народні робочі маси в усіх царствах і напирають на гори, тобто на високу владу, і подумайте: «Які наслідки можуть бути?» О горе… Але ці висоти не бачать, а все готують небесний, тобто духовний* електричний чи газовий вогонь, бо це така буде війна, якої не бувало від початку світу, і не буде вже. І не подумають, що самі на себе біду готують, бо пророк говорить: «Викопав яму і сам упав у неї».

Ще є трохи часу, і є ще засіб для спасіння, лише послухайте і прийміть, а якщо не послухаєтеся, то Господь Сильний зламати вашу впертість і гордість. Але краще було б, якби чоловік сам добровільно принизився за прикладом царя Йосафата. Коли зацарював цар Йосафат, то спочатку ходив дорогами батька свого Давида, тобто був справедливим до всіх народів, що населяли його царство, а саме: видав рівний для всіх закон, вибрав і поставив по всьому царству людей справедливих, які боялися Бога і дотримувалися заповідей Його, щоб вони навчали народ закону Божого, маючи при собі книгу З а к о н у Б о ж ог о; і, справді, тоді в його царстві був порядок, і всі любили його, а інші сусідні царства боялися нападати на нього. «І людина, будучи в честі, не розуміє, що вона зрівнялася з тваринами і уподібнюється їм» (Пс 48,13). Так сталось і з царем Йосафатом, і не тільки з ним, але такі випадки трапляються з усіма правителями землі до сьогодні. Поріднився цар Йосафат з іншим сусіднім царем Ахавом, що був недостойним, у його царстві був безпорядок такий, як сьогодні. А ви знаєте, що зло особливо причепливе: як поріднився цар із недобрим і нечесним колегою, так поріднилися і всі його слуги, і зло почало поширюватися по всьому царству Йосафата. З а у в а ж т е, що тоді теж було багато народностей, тобто національностей, бо євреї завоювали тоді сім народів. Бог є вічним і незмінним, і оселя Його постійно знаходиться в особливо вибраних чоловіках, служителях Божих до сьогодні. За днів царя Йосафата був слуга Божий, як тоді називали, прозорливець Іиуй, він мав відкриті очі і бачив усе, що відбувалося, а оскільки бачив, то не міг мовчати, бо він був слугою не світу цього, а Бога, тобто Духа. Слуги Божі до сьогодні що бачать і знають, те мусять говорити правителям народним, тому що слуги Божі дають звіт перед Богом, Отцем Небесним. Слуг же Божих не любили і не люблять до сьогодні, але ми любимо і викриваємо світ грішний. І позаяк на ту пору не був ще так поширений друк, як сьогодні, то слуга Божий Іиуй виступив назустріч Царю Йосафатові, що повертався з недоброї путі, і сказав: «Чи пасувало тобі допомагати нечестивцеві і любити ненависників Господа? За це на тебе гнів від лиця Господнього». З а у в а ж т е, що багаті, розкішні, горді і всі, що гнітять бідний трудящий люд, це ті, хто ненавидить Господа; а правителі лише їм і допомагають. Цар Йосафат вислухав слова слуги Божого, прийняв у серце, обдумав, що недобре робив, порвав усі пакти, договори і союзи з нечестям, а взявся за влаштування порядку всередині своєї країни і навертав усіх людей, аби покинули пиху і гордість, а наслідували смиренних і лагідних, дав розумним право, а нерозумним і непокірним палку. Поставив справедливих суддів по всьому своєму царству і сказав їм: «Зважайте, що ви робите ‒ ви творите не суд людський, але суд Господа, і Бог із вами в справі суду. Отже, нехай буде страх Господній на вас: дійте обачно, тому що немає у Господа, Бога нашого, неправди, ні упередженості, ні хабарництва» (Див.: 2 Пар 19,1-8). Після таких справедливих і законних добросовісних розпоряджень деякі народи бралися воювати з царем Йосафатом. Тоді цар ще кращим став для народу свого, тобто для всіх народностей царства свого: оголосив піст у всьому своєму царстві, тобто прощення, відпущення на свободу, ділення хліба з голодним, одягнення нагого, введення в дім безпритульного і будь-яку іншу доброчинність ‒ це є встановлений Богом вічний п і с т. За такі законні, справедливі і чеснотні постанови і розпорядження всі народи, що населяли царство Йосафата, стали любити царя і допомагати йому у всіх ділах зі щирим серцем. Хоч і спалахнула війна, то все-таки цар Йосафат зі своїм дружнім народом переміг, бо Господь був із ними. Ось це є долиною царя Йосафата, він послухав служителя Божого й опустився з висоти на низ, тобто в долину, і Господь благословив таку долину, низ, приниження. І долина Йосафата названа долиною благословіння до сьогодні. Я, що бачив і бачу гнів Божий, який іде на всі народи, що не пізнали Бога, попереджаю: зупиніться на шляхах ваших, обдумайте, що виробите? Не в ювілеях ваших і не в святкуваннях, і не в святостях ваших Господь. А живе Бог у простих, смиренних і лагідних серцях тих, що підневільні, беззахисні у ярмах, у тих, що несуть непосильні тягарі. Таких звільніть, то буде Бог із вами, і допоможе Він вам у будь-яких ваших справах, і визволить Він вас від лих, що незабаром настануть.

Ще звертаюся з моїм проханням до всіх, а надто до вас, що називаєте себе віруючими ‒ баптисто-євангелистів і адвентистів: не забороняйте підвідомчим вам членам читати різні видання, журнали і газети, як це ви, деякі проповідники, робите. З цього вже видно, що ви хочете в темноті тримати підневільні вам невинні душі, ви невдовзі дасте звіт перед Всевидячим Богом, і буде вам стид і ганьба. Подумайте, проповідники, що ви проповідуєте: ви все збираєтеся відлетіти на небо з усіма тими, хто вас слухає? А хто ж буде очищати землю? Цього ви, проповідники, не бажаєте, бо чистильнику треба бути забрудненому, поки він що очистить? Адже ви звикли язиком вашим ходити по небесах і ще прагнете з ногами влізти на небо. Беріться хоча б головою увійти на небо, і то буде добре. Не розумієте Писань, ні сили Божої, а подумайте: скількох невинних людей ви ввели в оману, ви дасте звіт перед Богом і Господом Неба і землі. Попереджаю вас: одумайтеся і покайтеся, розпитайте старців давніх, а також Ісуса Христа й учнів Його, оскільки Вони всі ‒ свідки Єдиного Істинного Бога, і я, як найменший, наслідую діла їхні.

Нехай допоможе нам Господь, Бог наш, пізнати дорогу Його, і нехай благословить Він нас іти Його путтю і світити всім, хто перебуває в темряві, і нехай врозумить Господь Правителів країни цієї, і нехай збереже Він від усіх прийдешніх нещасть, і ми будемо Його славити як Бога Отця і Сина, і Святого Духа. Амінь.

*невидимий

Редактор і видавець Стефан Бохонюк