Листопад 1927 р.

 Нова правдива дорога життя

Так сказав Господь: голос сум’яття і жаху чуємо ми, а не миру (Єр 30,5)

Нині ми чуємо багато слухів і розмов, отримуємо різноманітні повідомлення (усні і писемні) про різні з’їзди, конференції та інше, на яких постійно роз’яснюють одне одному про мир і як його встановити. Проте, якщо уважно прислухатися до цих слів і повідомлень про мир і придивитися до руху народів, то побачимо, що все навпаки: кожен тривожиться і жахається, і ніхто не ручається за завтрашній день. Чому це так? Та тому, що в серцях людських немає миру і спокою! Мир у людей лише на язиці і на папері, а серця їхні наповнені всякою мерзотою без кінця; а любові до Бога та один до одного немає. А любов – це Бог. Спостерігаю, що з різних народних верств утворюється два класи людей, вороже налаштованих один проти одного: один клас – бідних, а другий – багатих. Багаті, навчені до всеможливих хитрощів, діють швидко та рішуче, накидуючи на бідних ярма. Бідні ж ‒ не навчені до хитрощів, спокійно несуть те ярмо, але з думкою, як накласти його на того, хто його вигадав. Виходить те, що написав Пророк Давид: «Копав яму і викопав її, і впав у ту яму, яку сам приготував. І повернеться злоба його на голову його, і неправда його на тім’я його впаде» (Пс 7,16-17). Отже, нечестивець потрапляє у пастку, що є ділами його рук. Це є правдивий суд Божий.

Із вищезгаданих двох класів формується третій клас людей, що називається класом синів Божих. Цей третій клас людей ще називається миротворцями. Серця та думки цих людей зайняті лише творенням миру. Ми, миротворці, вірячи всьому, що написано в Законі і Пророках, а також явленому у Христі Ісусі ‒ Господеві нашому, просимо від щирого серця всіх без винятку людей: «Повірте нам і загляньте у Книгу Вічного Життя — тоді ви чітко побачите і зрозумієте, що настав День Господній одкровення і виконання всього сказаного».

Ми чітко бачимо і розуміємо, що спіткало тих, котрі накладали непосильні ярма. Ми бачимо те, як вони зрушилися з місць своїх, як усі вони поховалися в печери й ущелини гір, як вони говорили горам і камінню (тобто царствам і владам): «Упадіть на нас і закрийте нас від лиця Того, Хто сидить на престолі, й від гніву Агнця» (Див.: Одкр 6,1417). Чи допомогло це їм? Ні, не допомогло.

Читаючи, багато хто не розуміє слів Божих, думаючи, що престол Його десь високо. Так думати – це велика помилка. Ясно написано: «[…] суд і правда – підвалини престолу Його» (Пс 96,2). Подивімося уважно: чи є тепер на землі правда і суд? Скажу правду в Господі, що немає. Правда і Суд самі не прийдуть. Як одне, так і інше, самі не з’являться, потрібно їх творити на землі. Хто ж повинен творити Правду і Суд на землі? Люди, які хочуть володарювати, вчити, керувати, судити, вести за собою народи – всі вони повинні творити правду і суд на землі, показуючи собою приклад усім своїм підлеглим. А чи так воно є насправді? Ні. Владолюбці показують собою погані приклади, всілякі шкоду і фальш, яких назвати поіменно і злічити ніхто не в змозі. Отже, це означає, що прийшов кінець світу цьому, тобто цим системам управління і судам.

Написано: «гори зрушилися з місць своїх» (Див.: Одкр 6,14). І справді, зрушилися гори з місць своїх. Ми бачимо на власні очі та чуємо своїми вухами, що колишні державні кордони змінилися, проте земні гори стоять на своїх місцях, за винятком тих, де були землетруси. Написано: «[…] трясуться гори від хвиль їхніх» (Пс 45,4). Ми чітко бачимо й те, що влада тремтить, тобто трясеться від хвилювання народів, бо народи дуже хвилюються, добре не розуміючи, чого хочуть. Тут потрібно лише одне: суд і правда на землі. Бог говорить через раба Свого: «…чиніть суд і правду і рятуйте скривдженого від руки гнобителя, не кривдіть, не утискуйте прибульця, сироту і вдову, і невинної крови не проливайте на місці цьому» (Єр 22,3). Отже, дуже багато уривків можна процитувати зі Святого Письма, які потрібно розуміти духовно, а не буквально, як це вчать баптисто-євангелисти, адвентисти та інші новостворені общини: це – сітка для ловлення людей. Усі колишні та нині чинні церкви гнали і женуть людей після смерті в Царство Небесне, а ці новоявлені общини – обіцяють одразу, з місця, прямісінько в саме небо; тільки віруй і що-небудь уділяй їм за обман. Жах! Яка ж брехня поширилася по землі! Пророк Ісая говорить: «Жах і яма, і петля для тебе, жителю землі!» (Іс 24,17).

Ісус Христос, застерігаючи та просячи учнів Своїх, говорить їм: «Пильнуйте, бо не знаєте, коли прийде господар дому, тобто не дрімайте, не пропустіть час, а зауважте, коли почне це виконуватися: сонце померкне, місяць не дасть світла свого, зірки спадуть з неба, сили небесні захитаються» (Див.: Мк 13,35-36, Мф 24,29). Дивіться сюди: Цар був сонцем – уже померк, тобто погаснув назавжди. Церква була місяцем, який холодний і не дає від себе ніякого світла, і тому від неї немає просвічення. Видатні державні люди – це зірки: письменники, законознавці і вся так звана еліта народів – впали і падають. Решта – всі ті, хто називає себе мудрим та сильним духом – засумнівалися: куди далі йти? Прийшов кінець світові цьому.

Усі заблукали, збилися з правильного шляху: ніхто не шукає миру, правди та любові. Натомість усі женуться за владою та користю, і всі скрізь і всюди лише роблять за формою, називаючи себе християнами. Майже всі європейські народи називають себе просвіченими християнами. Де ж тут є Христос? Де ж тут світло? Скрізь і всюди існує лише анти-христос та безпросвітна тьма. Народи, люди, подумайте над цим! Куди ви падаєте? А падаєте ви у бездонну загибіль. Я попереджую вас: подумайте. Ще є для вас місце в Царстві Божому.

Подивіться на Начальника, який проголосив, і досі проголошує Царство Боже: Він усі форми і багато непотрібних тепер звичаїв відмінив. Він усе заснував та утвердив на любові, і завірив це Своєю пречистою кров’ю, пролитою на хресті. Він хоче всіх помилувати, Він усім хоче пробачити, Він хоче від нас лише одного: щоб ми визнали свою провину, покаялися та почали нове життя не за буквою, а за духом.

Під час Російської революції чимало людей повтікало за кордон і, згідно з тимчасовими людськими законами, багатьом надали притулок, вони були нагодовані та одягнуті, хоч і недовго. Однак не потрібно бути короткозорим, а потрібно придивитися та прислухатися до того, що чекає попереду. По-перше, потрібно придивитися до слова Божого, в якому сказано: «І не буде притулку пастирям і спасіння вождям стада» (Єр 25,35). І будуть ввергнуті в озеро вогненне звір і лжепророк, і будуть мучитися день і ніч на віки віків (Див.: Одкр 20,10). Ось тепер ми вже бачимо, що земля починає вивергати із себе мерців. Далі – море віддасть мертвих, що були в ньому, бо ж яким народам потрібні мерці, що не приносять жодної користі? Проте зараз ідеться не про тих мертвеців, що знаходяться в могилах, а про тих, що знаходяться в прикрашених трунах і показують нам свою зовнішню святість, а всередні вони – звірі кровожерні, що, не розбираючись у справах, міряють усіх одною міркою. Я наведу хоча б один невеличкий приклад: у мене є шість з половиною десятин землі, а сімейство моє складається із семи людей – я ледве зводжу кінці з кінцями. А як же може жити той, сім’я якого – дев’ять душ? І це при тому, що він користується лише двома десятинами землі, або ж навіть півдесятиною! Ось тут і питання. У цьому випадку я спираюся на справедливість і правильне мислення, не захищаючи при цьому себе, а захищаючи ображених, і тих, хто не може підняти голови вверх. Я торкаюся тих найнижчих володарів, які бачать і знають це; вони повинні піднести голос свій за знедолених і пригнічених. Висока влада, можливо, і не бачить цього, то їй потрібно нагадувати, бо вона зайнята іншими справами: як тепер водиться, кожний зайнятий більше своїми особистими інтересами. Ці створіння (знедолені і пригнічені) очікують з’явлення синів Божих. (Див.: Рим 8,19).

Я не дивуюся тим давнім, що називають себе послідовниками Христа, переконання яких стали зовсім непридатними; проте я дивуюся тим новим послідовникам Христа, що себе називають синами Божими і новим творінням. Усе заглядають вверх на небо і думають, як би скоріше Господь їх забрав туди. Цього ніколи не буде; а буде їм лише стид і сором, і вічно горітимуть вони у вогні, але не буквально.

Святий Апостол Павло ясно говорить у своєму посланні до ефесян: «[…] бо наша боротьба не проти крови і плоті, а проти начальства, проти влади, проти світоправителів темряви віку цього, проти духів злоби піднебесних» (Еф 6,12). Подивіться сюди ті, хто називає себе іменем Христовим: чи дотримуєтеся ви заповітів Христа? Чи боретеся ви духовно, духовним мечем, який і є слово Боже? Чи трубите ви, чи б’єте на сполох на святій горі Божій? Чи говорите ви, що настає День Господній, що цього Дня відкриються всі діла людські, і шо кожний отримає по заслугах своїх? Якщо ви маєте Дух Христовий, то чи викриваєте ви світові про гріх, правду і про суд? Ні, ви не маєте Духа Христового! Ви лишень зайняли місця – і то не свої, бо ви випустили з уваги те, що сказав Ісус Христос: «[…] коли будеш запрошений…, не сідай на перше місце…, сідай на останнє місце» (Лк 14,8-10). Ви забули притчу про робітників, що були найняті господарем у виноградник. Усі ви вчиняєте за наказом цього світу, тобто ви хочете бути всюди першими, але замість перших будете останніми, оскільки, за Божим встановленням, останні рахуються першими, а також плата робітникам здійснюється починаючи з останніх. Я прошу тих, хто називає себе іменем Господнім: «Подумайте і покайтеся, бо для вас залишається зовсім мало часу. Я правду говорю, що чимало тих, хто не називає себе ім’ям Господнім, попереду вас ідуть до Царства Божого».

На завершення я прошу всіх: «Зрозумійте путь Христову, покиньте вигадані Вами форми і церемоніали* – це безглуздя і дитячі забавки. Христос Ісус та Його Апостоли не практикували чогось подібного, бо ж ніде у Книзі Вічної Історії не написано про це. Це ваша вигадка, через яку ви і зазнаєте ганьби і сорому, тому що всі ваші книги розкриті, і жодна з них не узгоджується з іншою ‒ Книгою Життя». Отож, прошу ще раз усіх: багатих, бідних, людей різної віри, різних національностей, статі, переконань і різного віку: сходьтеся, об’єднуйтеся духом віри, скріплюйтеся миром і любов’ю, озброюйтеся Словом Правди – тоді ми станемо до Божої війни (тобто духовної) без гармат і мечів, разом затрубимо у Божі труби, і стіни Єрихона впадуть.

Сходьтеся, не бійтеся великої кількості людей, шо не поділяють ваших поглядів, бо написано: один із вас прожене тисячу, а двоє із вас проженуть тьму (Див.: Втор 32,30). Знайте, що злодій робить свою роботу лише вночі. Коли ж настає день – він усе залишає і біжить ховатися; біжить, кричить, інших лякає, хоч боїться найбільше він сам. Тому збирайтеся всі ті, хто любить правду і суд, тоді ми все переможемо і Царство Боже тут на землі створимо, бо правда і суд є істинним нашим Богом. За звершення Правди і Суду Бог дає подвійну нагороду: поперше, Він дає мир і спокій душі; по-друге, вічне життя і вічну славу. Шукайте ж, усі люди, правду Божу – і знайдете, бо вона недалеко від вас. Подивіться: як швидко летить час! Усі ми наближаємося до шляху всієї землі. Як ви думаєте, чи шануватимуть у майбутньому завойовників і губителів народних? Ні, їх не шануватимуть так, як тепер шанують. Їхні імена залишаться лише для проклять та лайки.

Шануватимуть на землі лише тих, хто прагнув і прагне миру, правди, милості та любові. Їхні імена вічно пам’ятатимуть, і вони сяятимуть, неначе світила на землі, імена їхні будуть у пошані. Отож, прошу всіх: «Шукайте миру та правди – лише тоді ви успадкуєте життя вічне. Знайте, що життя наше – це одна хвилина; і все проходить безповоротно. Одна тільки правда стоїть вічно».

Нехай допоможе Бог усім людям знайти мир і правду на землі. Амінь.

Видавець і редактор Стефан Бохонюк

*Церемоніал – розпорядок, установлений для якого-небудь обряду, церемонії.