Жовтень 1927 р.

 Нова правдива дорога життя

 Вiра ж є здiйснення очiкуваного i впевненiсть у невидимому (Євр 11,1)

Багато народів із усіх країн називають себе такими, що вірять у Бога. Одні вірять у потойбічне життя, у те, що після смерті людина встане із могили: той, який вірував у Бога — житиме вдруге, а той, хто не вірував – мучитиметься вічно у вогні. Інші вірять у те, що незабаром полетять на небо та оселяться там у новому Єрусалимі; Ісус Христос одягне на їхні голови золоті вінці, і вони розгулюватимуть золотими вулицями міста; і що на новому небі вони судитимуть інші народи 1000 років, а нинішня земля і небо, і все, що на них знаходиться – згорять. Віра та очікування одних та інших не здійсниться, тому що це – омана і незнання як Писань, так і сили Божої. Для перших потрібно прочитати книгу Пророка Ісаї, де сказано: «Мертві не оживуть; рефаїми не встануть, тому що Ти відвідав і знищив їх, і знищив усяку пам’ять про них» (Іс 26,14). У книзі Еклезіаста говориться: «Живі знають, що помруть, а мертві нічого не знають, і вже нема їм відплати, тому що і пам’ять про них піддана забуттю, і любов їх, і ненависть їх, і ревнощі їх уже зникли, і нема їм більше частки повіки ні в чому, що відбувається під сонцем» (Екл 9,5-6). Пророк Єремія говорить: «І напою доп’яна князів його і мудреців його, областеначальників його, і градоправителів його, і воїнів його, і заснуть сном вічним, і не прокинуться, – говорить Цар – Господь Саваоф ім’я Його» (Єр 51,57). Йов подібно висловлюється: «[…] так людина ляже і не встане; до закінчення неба вона не пробудиться і не встане від сну свого» (Іов 14,12). Можна було б навести ще багато місць зі Святого Письма, проте і цих буде досить. Для інших, тобто для тих, хто збирається летіти на небо, потрібно прочитати Буття: «І відчув Господь приємні пахощі, і сказав Господь [Бог] у серці Своєму: не буду більше проклинати землю за людину, тому що помисли серця людського – зло від юности його; і не буду більше знищувати усе живе, як Я зробив: надалі в усі дні землі сівба і жнива, холод і спека, літо і зима, день і ніч не припиняться» (Бут 8,21-22). «Ти поставив землю на тверді її, не захитається вона повік віку» (Пс 103,5). Книга Еклезіаста: «Рід проходить, і рід приходить, а земля перебуває повіки» (Екл 1,4). Ісая говорить «Господь… утворив землю… не марно створив її; Він утворив її для проживання» (Іс 45,18). У Єремії «[…] і живіть на землі… із віку у вік» (Єр 25,5). Святий Петро говорить: «…тому i тодiшнiй свiт загинув, затоплений водою. А нинiшнi небеса i земля, якi утримуються тим же словом, зберiгаються для вогню на день суду i погибелi нечестивих людей» (2 Пет 3,6-7). Я прошу нових вірян, усіх послідовників: зверніть особливу увагу на це! Чи загинули при потопі небо і земля? Ні, не загинули. Чи був Ной узятий на небо при винищуванні потопом? Ні, він врятувався на дереві, тобто на кораблі. А чи був Лот узятий на небо при винищуванні Содому і Гоморри та інших міст? Ні, його вивели з цих розпусних міст, і він врятувався на землі.

Прочитаймо книгу Пророка Ісаї, а саме такі слова: «…бо від Сиону вийде закон, і слово Господнє – з Єрусалима» (Іс 2,3). Багато так званих «вірян», говорять: «Ми є Сион, новий Єрусалим; ім’я Христове, тіло Христове, церква Христова, церква первородних» і т.п. Сказано: «…від Сиону вийде закон…» (Іс 2,3)! Чому ж ви, баптисти, євангелисти, п’ятдесятники та інші, проповідуєте, що Закону Господнього дотримуватися не потрібно? Відразу зрозуміло, що ви не є Сион. Слово Господнє вийде з Єрусалиму: слово ²«Салим» означає «Цар Миру, правитель миру». Чому ж ви, так звані «віряни», не творите миру, а все воюєте та хочете всіх перемагати? Себе ж перемогти не хочете. Тож ви не є новим духовним, тобто Небесним, Єрусалимом.

Ось завдання нового Єрусалиму: піднести свій голос проти війни та всіх боєприпасів і озброєнь. Віддати свій голос за справедливий суд і правду на землі; щоб суд та правда, які, на жаль, зараз є не в усіх країнах, царювали на землі. Віддати свій голос за те, щоб покарання стосувалося лише винного, а не всієї країни, племені чи нації, так як це було досі. Всім істинним вірянам узяти на себе обов’язок не бути бездумними виконавцями, а бути людьми, створеними за образом та подобою Божою, розкрити свої очі і подивитися на землю: яка всюди несправедливість твориться! Всіх, хто вчиняє несправедливо, потрібно сміливо викривати, але і самому потрібно бути вірним у всьому, бути безкорисливим, не п’яницею, не розбишакою, бути безпристрасним, не сріблолюбним, непідкупним, не тим, хто дивиться на лиця і бере дари. У майбутньому саме такі пастухи будуть потрібні для стада, бо час невпинно поспішає до свого кінця і не забариться.

Святий Апостол Яків говорить: «Яка користь, браття мої, коли хто говорить, що вiн має вiру, а дiл не має? Чи може ця вiра спасти його?» (Як 2,14).

Я нагадував вище, що багато народів вірять у щось і очікують здійснення своєї надії, але це марне очікування, бо немає здорового глузду в такій вірі і надії.

Існують ще й такі люди, котрі надіються, що життя поліпшиться, очікують та запитують: «Коли ж буде краще?» Їхні очікування та впевненість ніби правдоподібні, проте сказано: «…віра без діл мертва» (Як 2,26). Для поліпшення життя також потрібне діло. За російською приказкою: «Діло повинне боятися майстра, а не майстер — діла». Сьогодні ж усе навпаки: майстри бояться діла, і є у них підмайстри, що не відповідають вимогам; і діло не йде своїм правильним шляхом — через це і горе світові.

Написано: «Бо створiння з надiєю чекає з’явлення синiв Божих» (Рим 8,19). А Пророк Даниїл говорить: «Потім сядуть судді і відберуть у нього владу губити і знищувати до кінця. Царство ж і влада і велич царствена в усій піднебесній дані будуть народу святих Всевишнього, Якого царство – царство вічне, і всі володарі будуть служити і коритися Йому» (Дан 7,26-27).

Із цих пророчих слів та із теперішнього життя людина зі здоровим глуздом може зробити багато висновків і стати на шлях правдивого життя.

Як я вже вище написав, є такі люди, що очікують поліпшення життя – це значить, «…створіння з надією чекає на з’явлення синів Божих…» (Рим 8,19). Створіння – це не корови та коні, це – люди, які не можуть відрізнити праву руку від лівої. Син Божий – це той, хто любить іншого так, як себе, віддає себе не шкодуючи свого життя; той, хто бореться за правду, відмовившись від усіх почестей світу цього; той, хто помирає за ідею любові, сподіваючись на її здійснення. Написано: «Праведний вірою живий буде» (Рим 1,17).

Отож, для того, щоб усе найкраще збулося, нам усім потрібно прагнути ліпшого, хто як, і чим може, тільки не війною, бо Пророк Захарій говорить: «…не воїнством і не силою, але Духом Моїм, – говорить Господь…» (Зах 4,6). Я часто нагадую, що світ страждає через несправедливих правителів. – Хто ж цьому виною? – Ми самі.

Ми вибираємо до влади фальшивих, несправедливих людей, що можуть працювати лише язиком, ба більше: обманювати бідних та сліпих. Багато хто бачить різні обмани, проте змовчує – так зло і поширюється, а мовчанням зла не викорінимо, бо світло повинне викрити пітьму. Світло повинне розсіяти темряву. Правда є світло. Бог говорить через Пророка Єремію: «Вежею поставив Я тебе серед народу Мого, стовпом, щоб ти знав і стежив за шляхом їх» (Єр 6,27). І ми повинні говорити безперестанку, доки не прославимо Єрусалима на землі. «Бо від малого до великого, кожен із них відданий користолюбству, і від пророка до священника – усі діють облудно; лікують рани народу Мого легковажно, говорячи: «Мир! Мир!», а миру немає» (Єр 6,13-14).

Читаючи пророцтва і дивлячись на нинішнє життя, ми утверджуємося в істині. Пророк Амос зауважує: «А вони ненавидять того, хто викриває біля воріт, і гребують тим, хто говорить правду» (Ам 5,10); «Бо Я знаю, які численні злочини ваші і які тяжкі гріхи ваші: ви вороги правого, берете хабарі й перекручуєте у суді справи бідних. Тому розумний мовчить у цей час, бо цей час злий» (Ам 5,12-13). Так воно і є, бо я в 5-му номері мого журналу відкрив темні діла маленького сільського чиновника, то він і дотепер, як звір, хоче мене з’їсти. Рідко буває таке, що він пройде повз і відкрито не облає мене, чому є свідки. Проте я не повинен відповідати злом на зло, а викривати і викорінювати зло, щоб бути прикладом для моїх послідовників.

Є у нас правдиві слова Пророка Ісаї: «[…] у тебе є одяг, будь нашим вождем, і нехай будуть ці руїни під рукою твоєю». – А він із клятвою скаже: «Не можу зцілити ран суспільства; і в моєму домі немає ні хліба, ні одягу; не робіть мене вождем народу» (Іс 3,6-7). Нині всі зацікавлені тільки тим, щоб бути володарем. Сумний цей час: людина не може керувати собою, а хоче управляти іншими. Через таких правителів і страждає світ, і кінець прийшов світові цьому.

Кожній людині, яку коли-небудь обирають в якесь управління, я радив би відчути та оцінити себе: чи годишся ти на вибране місце, і якщо годишся – погоджуйся, а якщо ні – подякуй виборцям за виявлену тобі честь, і тоді знайдуться люди, які відповідатимуть своєму призначенню.

Пророк Даниїл говорить: «[…] і на крилі святилища буде мерзота запустіння» (Дан 9,27); а євангелист Матвій каже: «[…] на Мойсеєвому сидінні сіли книжники та фарисеї» (Мф 23,2). Із Вічної Історії ми знаємо, що Мойсей – високоосвічена людина, яка здобула найвищу на той час освіту. Він виховувався як син дочки фараона, проте у нього вже був людинолюбний дух на той час, і він із любові до свого народу вчинив супротив єгиптянину, через що змушений був утікати від гніву фараона. У нього не було думок про користь, про наживу, про владу і гордість, як у теперішніх володарів.

Прикро стає на душі, коли приходиш за порадою або за якоюсь допомогою до будь-кого, хто має владу, стаєш перед ним, як покірна вівця, але через свою гордість і пихатість чиновник не звертає на тебе уваги, бо оцінює тебе за зовнішнім виглядом. Все це робиться не за совістю, а через вибіркову зневагу. Саме це і є язичницькі паперові царства, яким прийшов кінець, бо зі всіх сторін почали роздягати неправду догола, і не встояти їй більше, і коханцям її також.

Для віри потрібне діло, а без діла віра мертва. Отож я звертаюся до всіх вірян і до тих, хто очікує кращого, більш справедливого життя: «Потрібно самим навчитися ліпшого і старатися інших навчати цьому, то воно й прийде скоріше. «Краще» не звалиться з неба і не прийде з Варшави. Потрібно забути колишні часи, часи помсти, а натомість подумати про часи прощення; всім і всюди будувати новий світ на нових підвалинах. Це і є вчення Ісуса Христа, це не є помилка чи обман, це є істинно і нехибно. Лишень потрібно добре поміркувати над цим. І взагалі, хто хоче володарювати, той повинен полюбити премудрість».

Тепер потрібно придивитися до пророцтва Даниїла, де говориться, що сядуть судді (Див.: Дан 7,26), і книги будуть відкриті, тобто передові люди пишуть книги, згідно з якими робляться діла. Всі ці справи виявляться нікчемними перед вченням Ісуса Христа, тому що немає іншого імені під небом, яким можна було би спастися. Тепер ми чітко бачимо, що царі попадали, проте на їхнє місце стали парламенти, до яких здебільшого обираються говоруни, що багато обіцяють, але нічого не зроблять, а от укінці потраплять туди люди достойні та чесні, які до всіх племен та народів матимуть любов та зберігатимуть вірність у всьому. Останні, за істиною, називатимуться святими Всевишнього, котрим надаватиметься право і влада діяти на землі. Ми просимо Бога: «Нехай прийде Царство Твоє». Звір та лжепророк будуть кинуті в озеро вогненне. От тоді не буде ні монархіста, ні атеїста, ні анархіста, ні патріота, ні інших назв, а будуть називати по-Божому: людина.

Таке царство уже не передасться іншому народові, воно стоятиме вічно. Хто має розум ‒ нехай зрозуміє! Я беру це звідти, де не помиляються. Амінь. Отож, усім нам потрібно воскреснути з мертвих і почати будувати новий світ на любові. Не потрібно писати багато томів книг нескінченної неправди, натомість потрібно сміливо взятися за праве діло, тоді буде видно віру і всюди на землі буде Царство Боже. Тому, хто хоче царювати на небі, і тому, хто хоче летіти на небо – я їм не заважаю. Прошу ж усіх братів і сестер без різниці: «Будуймо Царство Боже на землі, то Царство скоріше і прийде. Амінь».

Видавець і редактор Стефан Бохонюк

Друкарня Ф. Ріхтера Луцьк