Березень і квітень 1935 р.

Нова правдива дорога життя

І сказав мені Господь: відступниця, дочка Ізраїлева, виявилася правішою, ніж віроломна Юдея (Єр 3,11)

Для того, щоб розуміти те, що я пишу, треба вірити справедливому Вічному Богові, Його слову; Богові такому, якого нам відкрив Його Єдинородний Син, а наш Господь Ісус Христос. А до того ще треба щиро полюбити читати чи слухати Його Слово ‒ Святе Письмо. Так бо написано: «А без вiри догодити Боговi неможливо, бо треба, щоб той, хто приходить до Бога, вiрував, що Вiн є, i тим, хто шукає Його, дає винагороду» (Євр 11,6). «Блажен, хто читає, і ті, що слухають слова пророцтва цього і дотримуються написаного в ньому, бо час близький» (Одкр 1,3). І ще треба забути те, чого ти навчився від своїх родичів ‒ різного поганства і різних богів мертвих; а треба дивитися на одного Бога Ісуса Христа, бо навіть не знали Бога правдивого і ті, що з Ним ходили. Наприклад: Пилип сказав Йому: «Господи, покажи нам Отця, і нам вистачить». Ісус сказав йому: «Стільки часу Я з вами, і ти не знаєш Мене, Пилипе? Хто бачив Мене, той і Отця бачив; як же ти говориш: «Покажи нам Отця?» Хіба ти не віриш, що Я в Отці і Отець у Мені? Слова, які Я кажу, не від Себе кажу; Отець, Який в Мені перебуває, Він творить діла. Вірте Мені, що Я в Отці і Отець у Мені. Якщо ж ні, то вірте Мені за самими ділами» (Ін 14,8-11).

24 роки тому назад я був палким прихильником православʼя, і те, чого мене навчили мої рідні, я зберігав як святиню, а також те, чого навчали православні попи, я вважав святим і Божим і велику честь віддавав усім зображенням. Змалку наслухався від темних і нерозумних людей про різні дива, про явлення божої матері, про різних Саровських і чернігівських чудотворців, і я завжди молився, щоб мені Бог чи який святий явився. І ось у жовтні 1911 року було мені велике видиво, майже дві доби. Люди з мого села, які бачили, що зі мною робилося, не знали, як це розцінювати: одні говорили, що я здурів, інші стверджували, що це якесь чародійство, треті тлумачили ще по-іншому.

У ті дві доби мені показано, що зі мною мало бути; показані були різні страхи і велика погибель. Я все молився, і як колишній патріот я мав багато образів (ікон) і до них молився, і ними захищався, але вони мені не допомогли. Коли я до них (до образів) молився, то був до них подібний, бо так написано: «Їм рівні ті, що роблять їх, кожний, що на них уповає» (Пс 115,8). Одне слово, я був такий, як написав один учений чоловік: «Як патріот ‒ то й ідіот, а як ідіот ‒ то патріот».

Від указаного часу мене стало тягнути до читання Псалтиря, який у мене був церковнословʼянською мовою. Я того Псалтиря читав над мертвими бідаками, які не мали чим платити дякам. Коли ж я став для себе того Псалтиря читати, то я пізнав, що я мертвий, і Він мене оживив, і я собі Біблію купив, і в Біблії все те знайшов, що бачив і чув у ті дві памʼятні для мене доби.

Тепер бачу, що всі люди, які на землі ‒ мертві, як і я був мертвий. А що це правда, наведу слова іншого свідка Божого Івана: «І побачив я мертвих, малих і великих, що стояли перед Богом, і книги розкриті були, й інша книга розкрита, яка є Книга життя; і судимі були мертві за написаним у книгах, згідно з ділами своїми» (Одкр 20,12).

Що треба знати, щоб правдивого Бога пізнати, і Його Слово розуміти? Підемо до небесних жителів, вони нам скажуть. Заходимо до святого пророка Єремії, а він закликає: «Біжіть із середовища Вавилона, і йдіть із Халдейської землі, і будьте, як козли попереду отари овець» (Єр 50,8). Інший свідок небесний ‒ святий Павло повчає: «Яка сумiснiсть храму Божого з iдолами? Бо ви — храм Бога Живого, як сказав Бог: «Оселюся в них‚ і ходитиму в них‚ i буду їхнiм Богом, i вони будуть Моїм народом. I тому вийдiть iз середовища їхнього i вiдлучіться, — говорить Господь, — i не доторкайтесь до нечистого, i Я прийму вас. I буду вам Отцем, i ви будете Моїми синами i дочками» — говорить Господь Вседержитель» (2 Кор 6,16-18). «І почув я інший голос з неба, який говорив; вийди від неї, народе Мій, щоб не брати вам участі у гріхах її та не зазнати покарань її» (Одкр 18,4).

«Ісус сказав їм у відповідь: Моє вчення — не Моє, а Того, Хто послав Мене; хто хоче творити волю Його, той довідається про це вчення, чи воно від Бога, чи Я Сам від Себе кажу» (Ін 7,16-17). Хай хто б із людей на світі був: великий чи малий, бідний чи багатий, учений чи невчений, коли він із-поміж цих віросповідань і релігій, що зараз є на землі, визнає хоч одну справедливою, то не зможе пізнати науки Господа нашого Ісуса Христа. Чому? Тому що так написано: «Але Син Людський, коли прийде, чи знайде віру на землі?» (Лк 18,8). Чимало є тепер віросповідань на землі, ще ніколи стільки не було, як сьогодні, але жодна з них не збігається з віровченням Ісуса Христа. Багато читачів, читаючи цей лист, скаже або, принаймні, подумає: «А що ‒ тільки твоє віровчення справедливе?», то я скажу правду в Господі: «Так. Саме так», бо ця наука, ця віра ‒ не моя, а ‒ Ісуса Христа, який мене воскресив із мертвих і навчив. Так бо написано: «Як ще не був я впокореним, я блукав, а нині я тримаюся слова Твого» (Пс 119,67). Інший свідок Божий нагадує написане у пророків: «І будуть усі навчені Богом. Кожен, хто чув від Отця і навчився, приходить (уподібнюється ‒ С.Б.) до Мене» (Ін 6,45).

Нині багато людей чує від Отця, але, не навчившись, не приходять (не стають подібними до Сина Божого) до Нього. А це тому, що мусить у правді сповнитися слово Боже. Написано: «Так будуть останні першими, і перші — останніми; бо багато покликаних, та мало вибраних» (Мф 20,16). Те саме стверджує інший свідок: «Бо кажу вам, що ніхто з тих запрошених не покуштує моєї вечері, бо багато званих (які назвали себе вірними ‒ С.Б.), та мало обраних» (Лк 14,24). Митарі і грішники швидше потраплять у Царство Боже, ніж ті, що назвали себе вірянами. Сьогодні багато людей не визнають жодного віросповідання, але краще розуміють і роблять, аніж ті, що визнають якусь блудну віру. Всі теперішні віри і релігії, що є на землі, визнають, що помруть і ще раз із могил повилазять і будуть знову жити, це хибне розуміння.

Праведні ніколи не вмирають, праведні живуть повіки. Бог не є Богом мертвих, а Бог є Богом живих, праведні хоч і помруть, але оживуть. «І пошле ангелів Своїх з сурмою гучноголосою; і зберуть обраних Його від чотирьох вітрів, від кінців неба до кінця його» (Мф 24,31).

«Чотири вітри» означають чотири духи. «Кінці неба» означають кінці порядків на землі: 1. Ноєвого; 2. Лотового; 3. Жидівського; 4. Християнського віків. Нині остаток вибирається з християнського віку. Як би Сам Господь не залишив Собі остатку, то цей світ (устрій) був би подібний до Содому і Гомори. А це все тому так, що мусить виконатися слово пророка Єремії: «Відступниця, дочка Ізраїлева, виявилася правішою (менш винною ‒ С.Б.), ніж віроломна (невірна ‒ С.Б.) Юдея» (Єр 3,11). Правда свята полягає в тому, що тоді, коли приходив Сам Бог у Своєму Синові Ісусі Христі на землю, то жидівський народ ще не був таким злим, як теперішній християнський. Усе те видно нам зі святого Євангелія. За часів жидівської доби Христос Ісус проголошував скрізь свою святу науку без жодного дозволу тодішньої влади; навіть зайшов у Єрусалимі до Храму і поперекидав столи, і прогнав усіх торгашів із храму, і Йому нічого за те не було. А візьми спробуй тепер виголосити святу правду Христову без дозволу влади, то побачиш, як тебе назвуть і що тобі зроблять; ще гірше вчинять, аніж тоді повелися з Христом Ісусом. Ото такий теперішній християнський вік. Дивися добре, читачу, як справджується слово Боже, яке провіщали пророки. Недарма Святий Петро каже: «Ми маємо найдостовірніше слово пророче, до якого повинні звертатись як до світла, поки не стане світитися рання зірка в нашому серці». І я теж свідчу, що зрадниця дочка Ізраїлева виявилася менш винною у порівнянні з дочкою Юдеї, бо наш Господь Ісус Христос засяяв із коліна Юдиного, тому християнський період називається Юдеєю.

«Засурмлять у трубу, і все готується, але ніхто не йде на війну: бо гнів Мій над усією безліччю їх. Біда піде за бідою і (страшна ‒ С.Б.) звістка за звісткою; і (марно ‒ С.Б.) проситимуть у пророка видіння, і не стане вчення у священника і поради у старців» (Єз 7,14.26). Сумно і тяжко подумати, як порядкують великі правителі світу цього: говорять одне, а роблять інше; говорять про мир, а збираються на війну. Адже ще ніколи стільки не йшло грошових видатків на військо і на охорону країв, як тепер. По цілій землі немає справедливості і суду, скрізь визискувачі і гнобителі народів бідних. Пророк Осія передає Господній засуд вчинків людей: «Немає ні істини (ні правди ‒ С.Б.), ні милосердя, ні Богопізнання на землі. Клятва й обман, убивство і крадійство, і перелюб украй поширилися, і кровопролиття йде за кровопролиттям» (Ос 4,1-2). Чому ж то така охорона по світі цілому? Тому, що всі злодії від малого до великого роблять тільки зло. Тому бояться один одного, а найбільше багаті бояться бідних, такі самі себе бояться, ‒ їх совість мучить. Цар Давид підтверджує це: «Не захистить царя велике військо його, і велетня не спасе велика сила його» (Пс 32,16). А Святий Іван розповідає: «І побачив я великий білий престіл і Того, хто сидить на ньому, від лиця Якого втікали небо і земля, і не знайшлось їм місця» (Одкр 20,11). Які ж то небо і земля втікатимуть, і місця їм не буде? Це спільний устрій політиків, купців і духівництва, які тепер несправедливо правлять суспільством на землі. Нині ж усяка несправедливість відкривається і сліпі вже бачать. Всі, які люблять несправедливість, ті зненавидять її і спустошать її, і обнажать її, і тіло її зʼїдять, і спалять її в огні (Див.: Одкр 17,16). Всі, що служили блудниці (неправді, складеній із трьох елементів), ‒ відкриють скрізь і кожному ту неправду, що самі любили; а відкриють тоді, коли будуть зредуковані (послаблені), бо мусить бути редукція* по всьому світі, бо не буде краще, а гірше. Так бо написано: «Неправедний (хто ображає ‒ С.Б.) нехай ще чинить неправду (кривдить ‒ С.Б.); нечистий нехай ще оскверняється; праведний же нехай ще творить правду, і святий нехай ще освячується» (Одкр 22,11).

Бог наш вельми милосердний, Він хоче, щоб усі люди покаялися, Він через нас, Своїх свідків обʼявляє Свої суди, нікого не хоче погубити. Але нас, Його свідків, люди цього лихого світу не люблять, як не любили і Його, ми ж, свідки Божі, передбачивши все те, що має бути, з любові Христової всіх викриваємо, щоб покаялися. Сам Бог кого любить, того викриває, Бог не хоче нічого робити таємно; Він нам заповідає, щоб ми все робили відкрито.

Наша повна надія на Його слово, що справджується і до решти виконається. Ми твердо віримо і знаємо, що не засоромимося, бо Слово Його нас оправдає. Хто від Бога, той слухає Слово Боже, хто ж не слухає Цього Слова Божого ‒ той не від Бога. Ви не вірите, тому що не перевіряєте, а не перевіряєте тому, що ви ліниві. Бог лінивих не любить. Полюбіть Бога, тобто Його святе слово. Його Слово буде в цей день усіх судити, вже судить.

Просимо всіх: судіть себе самі, то не будете засуджені Богом. Суд Божий почався з дому Божого, а дім Його ‒ ми. Амінь.

Видавець і редактор Стефан Бохонюк

*Процес або дія, що призводить до зменшення, послаблення або спрощення чого-небудь, іноді до повної втрати якихось обʼєктів, ознак ‒ прим. редактора.