Березень і квітень 1938 р.

Нова правдива дорога життя

Розумні зрозуміють!

Ось, приходить день Господа лютий, з гнівом і палкою люттю, щоб зробити землю пустелею і знищити з неї грішників її. […] Тоді кожен, як переслідувана сарна і як покинуті вівці, повернеться до народу свого, і кожен побіжить у свою землю (Іс 13,9.14)

День цей, день Господній, день суду Божого, день гніву палкого, день примирення Господнього і день помсти Бога нашого вже почався. Знають цей день Господній тільки сини дня – сини світла – сини Божі, сини, що полюбили Бога-Слово більше за все, Воно для них дорожче від життя їхнього.

Живемо ми в час великого перевороту, великої переміни на всій землі; живемо в добу, коли численні люди хочуть себе зробити великими, високими, мудрими, славними і знатними. Але по правді святій, відповідно до Писання, один тільки Господь буде високий у той день, а всі ідоли щезнуть ‒ ідоли-брехуни, що відкинули книгу Божу ‒ Біблію. А деякі ту книгу читають, по-своєму тлумачать, але воно так не збувається. А коли лише один Господь буде високий у цей день, тоді ще Він, Господь наш, обіцяв через слугу свого пророка Софонію таке: «У той час приведу вас і тоді ж зберу вас, бо зроблю вас іменитими і почесними між усіма народами землі, коли поверну полон ваш перед очима вашими, — говорить Господь» (Соф 3,20).

Визволяйтеся, люди, з неволі, з рідних церковних обрядів, співів на різні лади ‒ цього Бог не встановив, у святій книзі немає того написаного. Наприклад, надходить Великдень, так зване велике свято, всі готують їжу, пиття, одяг. Багатим, середнім людям то ще нічого: є за що все купити, але загляньте до малоземельних і безземельних: як там святкують? За їжу вже не будемо говорити, але у декого є дорослі діти, що вимагають від своїх рідних, батьків та матерів одяг, взуття і все інше. Яке там приходить свято? Сварня і гризня, бійка, плач, сутички, суди і ціле пекло! Але всього цього ще мало! Поглянь, що діється після свята: поліція веде звʼязаного хлопа, батько везе в перинах півмертвого сина або дочку до лікаря у лікарню, та везе фіру збіжжя продати, адвоката найняти свого сина рятувати, та останню худобину свою продає, щоб рятуватися. Отут уже пекло й темрява непроглядна. І ту всю мерзоту, гидоту називають святом. Як ще вам цього мало, то підіть на Великдень до церкви, там кругом церкви побачите свято: малі, середні і великі, і навіть старі бʼються спочатку яйцями, потім кулаками і палками, на що з усмішкою дивляться святозапроваджувачі і його служителі. Оту всю нечистоту-гидоту-порожнечу назвали святом. Як можна назвати те все святом? О, схаменіться, запроваджувачі і служителі свята! Знайте, що день Божий настав і відкриває ваші всі діла! О, хутко настане велика битва армаґеддону! Прочитайте, як було в час пророка Гедеона у своїй спільноті: в партії, в общині один бив іншого. Це все були прообрази для нас.

Сьогодні Господь говорить до бідних людей так: «Народе Мій! Вожді твої вводять тебе в оману і путь стежок твоїх зіпсували. Повстав Господь на суд — і стоїть, щоб судити народи. Господь вступає у суд зі старійшинами народу Свого і з князями його: ви спустошили виноградник; награбоване у бідного — у ваших домах; навіщо ви утискуєте народ Мій і гнітите бідних? – говорить Господь, Господь Саваоф» (Іс 3,12-15). Оскільки я отримав від Бога ‒ Отця Небесного ‒ владу-право, я також запитаю вас, святовстановлювачі: «Де взяли ви те право- владу?» Бог-Слово, Бог-Дух Святий, Бог Сил ніколи нікому такої влади не давав, щоб тиснути і топтати бідних. Дав вам ту владу противник Божий ‒ диявол, бо про те, що ви робите, ніде не написано у книзі Божій. Господь наш Ісус Христос відкрив нам небо: «І побачив я великий білий престіл і Того, хто сидить на ньому, від лиця Якого втікали небо і земля, і не знайшлось їм місця. І побачив я мертвих, малих і великих, що стояли перед Богом, і книги розкриті були, й інша книга розкрита, яка є Книга життя; і судимі були мертві за написаним у книгах, згідно з ділами своїми» (Одкр 20,11-12). І ми так само це все бачимо.

У цьогорічному першому номері я вже нагадував, що це таке ‒ зброя Божа і зброя диявола. Одна повна Біблія ‒ це зброя Божа, а всі інші книги, якими б вони не були – це зброя диявола. Хто ще не бачить, просіть Бога ‒ побачите, але тільки тоді, коли будете просити з вірою. Просіть, як святий просив: «Відкрий очі мої, і зрозумію дива закону Твого» (Пс 118,18). «Закон Твій — світильник для ніг моїх і світло на стежках моїх» (Пс 118,105).

Любий читачу і слухачу, хай ким би ти був: ученим чи не вченим, високим чи низького становища ‒ коли ти прийдеш до Бога-Слова, найперше ти знайдеш себе сліпим, глухим, кульгавим і нерозумним. Як ти себе таким побачиш, то ти щасливий! Молися Богу-Духу Святому, не кланяйся ніяким образам, тоді побачиш світ Божий. А якщо будеш молитись і кланятись якимсь образам-візерункам, тоді й сам будеш стільки знати, скільки знає твій образ-візерунок, бо так написано: «Їм рівня ті, що роблять їх, кожний, хто на них уповає» (Пс 115,8). Хто приходить до закону Божого, тому закон Божий відкриває його гріх. Так і апостол Павло написав: «Законом пізнається гріх». Як ти пізнаєш через закон (десять заповідей Божих) гріх, то йди до Христа Ісуса, і Він тобі простить твій гріх, тільки більше вже не гріши. Як же йти до Христа Ісуса? Учися бути лагідним і смиренним серцем, тоді Він дасть тобі спокій душі твоїй у серце твоє: «Будьте в Мені (у дусі лагідності і смирення) і Я у вас буду».

Ніяк у нас не може бути Христос, якщо ми не у Христі. Отже, любі читачі і слухачі, не заглядайте на небо, як вас навчили ваші голови-вожді, а заглядайте більше у ваші душі і серця, щоб там було місце для нашого Господа Ісуса Христа, бо блаженні чисті серцем ‒ вони Бога побачать (зрозуміють, бо Його бачити не можна).

З великим острахом треба читати книгу Божу, і кого Бог любить і для себе вибирає, того бʼє ще й карає, піднімає його, принижує його, випробовує його і тоді до служіння його допускає, ‒ таке дав свідоцтво: «А перед усім тим накладуть на вас руки і гнатимуть вас, видаючи в синагоги і у в’язниці, і поведуть перед царів і правителів за ім’я Моє. І буде це вам на свідчення» (Лк 21,12-13). Хто цього свідчення не має, той не є Його вибранцем, а є ошуканцем, обманником, але такі повинні бути, бо Христос Ісус так сказав: «Бо багато хто прийде під іменем Моїм і казатиме: «Я ‒ Христос», і багатьох спокусять» (Мф 24,5).

Хто вибраний Богом, той навертає всіх людей, що хочуть слухати, до закону Божого, як написано: «Звертайтеся до закону (десяти заповідей Божих ‒ С.Б.) й одкровення. Якщо вони не говорять, як це слово, то немає у них світла. І будуть вони бродити по землі, жорстоко пригноблені і голодні; і під час голоду будуть злоститися, хулити царя свого і Бога свого. І глянуть угору, і подивляться на землю; і ось — горе і морок, густа пітьма, і будуть скинуті у пітьму […]» (Іс 3,20-22).

Нині ми, свідки Божі, все те бачимо: вже чимало тих, що Біблію читали і від Закону Божого людей відвертали, блукають по землі голодні і навіть утікають за кордон, і там потрапляють у темряву, бо кожен, хто не любить брата свого, той у темряві ходить. Задля цього звертаюся до всіх із проханням: хто любить Бога, ходімо всі до Його Закону, тоді не буде ні Стефанівців, ні Фетлерівців, ні Шендеровців, ні Гецевців і жодних інших, а закон приведе нас усіх до Христа. Тоді будемо Христові, бо закон був і є, і буде провідником дітей до Христа.

Нащо деяким казати, що Христос Ісус відкинув закон? Він не відкинув, а виконав і возвеличив, і прославив (Див.: Мф 5,17; Іс 42,21-23). Бачивши нерозуміння своїх учнів, які хотіли бути в Його царстві старшими, вищими один від іншого, Христос Ісус дав їм і нам ще нову заповідь: «[…] щоб любили ви один одного, як Я полюбив вас, так і ви любіть один одного. З того знатимуть усі, що ви Мої учні, якщо будете мати любов між собою» (Ін 13,34-35). «Сталася ж між ними і суперечка — хто з них має вважатися за більшого. Він же сказав їм: «Царі народів панують над ними, і ті, хто володіє ними, доброчинцями звуться. Ви ж не так: але більший між вами хай буде як менший, а старший — як слуга, бо хто більший: чи той, хто возлежить (за столом), чи той, хто услуговує? Чи не той, хто возлежить (за столом)? А Я посеред вас, як слуга» (Лк 22,24-27).

Знайте всі, що Господь нагороду дає, бере з останніх Своїх членів-робітників (Див.: Мф 20,1-16).

На початку моїх звертань у друкованих листах я писав, що кожен побіжить до народу свого, шукатиме сховища в землі своїй. Якраз ми живемо в цю пору, що те здійснюється: нація від нації відділяється чи хоче відділитися, і це мусить бути. Але, чи ж тоді вже буде добре? Ні, не буде добре. Колись то було так, і воно мусило бути так, але тепер так довго не буде, бо настає нова ера: твориться новий світ, новий лад, устрій, правління, і не яке інше, а лишень згідне з наукою Христа Ісуса, бо це чистий справедливий для всіх людей лад. Але, звичайно, багачам, визискувачам і всім гнобителям такий устрій не подобається, і вони всі свої сили та засоби застосовують і ще будуть застосовувати, щоб до такого ладу-порядку-устрою-правління не допустити. Але тут побачать вони самі і всі люди, що вони ‒ ніщо. «Ні срібло їхнє, ні золото їхнє не може врятувати їх у день гніву Господа, і вогнем ревности Його пожерта буде вся ця земля, бо знищення, і притім раптове, звершить Він над усіма жителями землі» (Соф 1,18). Бо це прийшов час. Господь наш визначив усьому свою пору. Доба поганська, коли диявол підкорив собі всі народи, і вони всі йому поклонилися, добігає кінця. Явні ж діла тілесні (диявольські) такі: перелюб, блуд, нечистота, розпуста, ідолопоклонство, чарування, сварки, ненависть, гнів, суперечки, незгода, єресі, заздрість, убивство, пияцтво, бенкети і таке інше. Хто робить це, той Царства Божого не успадкує.

Тепер думай, кожен! Робиш ти те чи ні? Якщо робиш, то загинеш, хоч ким би ти був. З того видно, що майже всі люди покорилися дияволу, бо то була ніч, тепер настає день. «Залишаючи часи невiдання, Бог нинi повелiває всiм людям усюди покаятися; бо Вiн визначив день, у який праведно судитиме весь свiт, через наперед настановленого Hим Мужа, подавши свiдчення всiм через воскресіння Його з мертвих». Почувши про воскресіння мертвих, однi глузували, а iншi говорили: «Про це послухаємо тебе iншим часом» (Діян 17,30-32).

Ісус Христос сказав: «Воля ж Отця, Який послав Мене, є та, щоб з усього, що Він дав Мені, нічого не погубити, а все те воскресити в останній день. Воля Того, Хто послав Мене, є та, щоб кожен, хто бачить (знає ‒ С.Б.) Сина і вірує в Нього, мав життя вічне; і Я воскрешу його в останній день» (Ін 6,39-40). Пізнайте і повірте, що сьогодні останній день, і Ісус Христос воскрешає, зокрема воскресив Він і мене. Тому я всіх прошу в імʼя Його: вставайте, прокидайтеся зі сну, і воскресить вас, і освітить вас Христос, бо ми проповідуємо воскресіння з мертвих в Ісусі так само, як і святий апостол Павло (Див.: Діян 4,2). Я знаю, що деякі сміятимуться з моїх слів: «Серед них і мене Ісус Христос воскресив», але мені до того байдуже: я повинен говорити святу Божу правду, що нині ‒ день воскресіння. Вже скоро мине дві тисячі літ, як Ісус Христос у розмові з самарянкою сказав, що справжнє поклоніння Богу відбуватиметься не в якомусь рукотворному храмі, й показав нам свій новий храм, храм свого тіла. Його слуги нам передають так: «Приступаючи до Hього, каменя живого, людьми вiдкинутого, а Богом обраного, коштовного, i самi, мов живе камiння, будуйте з себе дiм духовний, святе священство, щоб приносити духовнi жертви, приємнi Боговi, через Iсуса Христа» (1 Пет 2,4-5). Йому слава навіки. Амінь.

Видавець-редактор Стефан Бохонюк