Травень і червень 1939 p.

Нова правдива дорога життя

Блаженні миротворці, бо такі синами Божими назвуться. Бо твориво (люди –С.Б.) з нетерпінням очікує відкриття (явлення –С.Б.) синів Божих(Єв Мт. 5, 9; Рим 8, 19-23)

Усі люди чекають миру-спокою на землі! Хто ж його нам дасть? Може, думаєте, дасть мир-спокій на землі Гітлер, Муссоліні, Сталін чи які воєначальники, чи хто інший? Ні. Такі чоловіки миру-спокою не дадуть, не зроблять, бо вони самі його не мають. Такі чоловіки не в Бозі (без Бога), вони – безбожники, тобто не мають в собі Духа Божого-Христового. «А хто Духа Христового не має, той і не Його» (Рим 8, 9). На таких чоловіків надіятись не можна. «Проклята людина, що надіється (покладається – С.Б,) на таких людей» (Див.: Єр 17,5). Написано: «Не надійтеся на князів, на синів людських, у них немає спасіння. Вийде дух його і вернеться в землю свою; в той день загинуть усі помисли його. Блажен, кому Бог Якова — помічник його; у кого надія на Господа Бога свого, що створив небо і землю, море і все, що в них; Він береже істину повік, творить суд покривдженим, дає поживу голодним. Господь визволяє закованих, Господь умудряє сліпців, Господь підносить повалених, Господь любить праведників; Господь охороняє пришельців; сироту і вдову прийме, а путь грішників погубить. Царюватиме Господь повіки, Бог твій, Сіоне, з роду в рід» (Пс 145,3-10).

Якщо б вище описані мужі навернулися до Бога-Слова, то зрозуміли б, у який час ми живемо; тоді б не говорили того, що говорять, і не робили б того, що роблять. Вони говорять одне, а роблять інше. Говорять, пишуть, кричать: «М и р - с п о к і й, а ділом готуються до війни. Це навіть діти малі бачать і знають, що це неправда! Але мусить все це так бути, щоб сповнилося слово Бого-пророче, бо написано: «Вони покарають себе своїми ж словами. Всі, хто побачить їх, відійдуть від них. І нападе страх на всіх людей, вони сповістять про діла Божі, бо зрозуміють, що то — Його діло» (Див.: Пс 63,9-1). Ото цього дня посоромляться всі брехуни, бо так не буде, як вони говорять. Тому я пишу і прошу: наверніться до Бога-Слова, тоді побачите, як ви заблукали, як зійшли з дороги, спіткнулись і впали. Ще є для вас порятунок, тільки прислухайтеся, і зробіть так, як Бог говорить: «Хіба, упавши, не встають і, збившись із дороги, не повертаються?» (Єр 8,4). Якщо впав – уставай; збився з дороги – вертайся, шукай дорогу, то знайдеш. Але, ч о л о в і ч е! Пиха-гордість тебе тримає, не пускає тебе принизитись, щоб ти сам визнав свою провину; ти краще згинеш, аби тільки не зізнатися у своїй провині. Але подумай про Того, хто для мене й для тебе принизився, прийшов на землю, народився у хліві, ще маленьким був у матері на руках, а вже втікав від тиранів – катів – людоїдів. До повноліття працював своїми руками на шматок насущного хліба, а як досягнув повноліття, почав навчати людей справедливого життя. Бідні люди за те Його любили, а багаті і високі правителі за те Його вбили (засудили на хресну смерть). Але смерть не змогла забрати Його, Він був живий і є Живий у нас, якщо ми в Ньому. Він Вічний Син чоловічий, але Його треба знати. Хто Його знає, той правдивий. Ми, християни, свідки Божі, Його знаємо і всім людям Його звіщаємо, що тільки в Ньому життя. Без Нього немає життя, бо Він Сам сказав: «Я є життя».

Сьогодні люди смерть вважають за життя: ворогують між собою, судяться між собою, готуються до війни один з одним і думають у такий спосіб налагодити життя. О ні! Це велика помилка так думати, позаяк бог віку цього злого осліпив усіх людей, тому вони не знають, що роблять. Людям, а надто правителям цього лихого вмираючого світу здається, що вони добре роблять, бо вони не знають, що добре, а що зле; не знають, що є гріх, а що не є гріхом. Бог устами пророка і царя Давида говорить так: «Відкрий очі мої, і зрозумію чуда закону Твого» (Пс 118,18). «Закон Твій — світильник для ніг моїх і світло на стежках моїх» (Пс 118,105). Пророк Ісая говорить так: «Звертайтеся до закону й одкровення. Якщо вони не говорять, як це слово, то немає у них світла» (Іс 8,20). «Що ж скажемо? Hевже вiд закону грiх? Зовсiм нi. Але я не пiзнав грiх iнакше, як через закон, бо я не знав би i жадання, якби закон не говорив: «Hе пожадай». Але грiх, узявши привiд вiд заповiдi, викликав у менi всяке жадання: бо без закону грiх мертвий. Я жив колись без закону; але коли прийшла заповiдь, то грiх ожив, а я помер; отак заповiдь, що мала бути для життя, послужила менi на смерть, тому що грiх, узявши привiд від заповiдi, звабив мене i нею умертвив. Тому закон святий i заповiдь свята, i праведна, i добра» (Рим 7,7-12).

Ми знаємо, що закон дав Бог, Бог – святий, і закон Його – святий. Хіба дев’ять заповідей святі, а четверта не свята? Нехай не буде так, – четверта заповідь також свята, бо вона дана святим Богом. Бог святий. Законом пізнається гріх. Без закону гріх мертвий. Хто і що воно – той гріх? Апостол Павло говорить: «Відкриється чоловік гріха, син погибелі» (2 Сол 2,3). Заповідь нам відкриває чоловіка гріха, сина погибелі. Христос прийшов не порушити закон і пророків, а виконати; мало того, – звеличити і прославити (Див.: Мф 5,17; Іс 42,21). Тепер же знаходяться під різними назвами віряни і говорять, що закону Божого не потрібно виконувати. Якщо ти кажеш, що закону Божого не потрібно виконувати, то ти – беззаконник, людина гріха і син погибелі. І тебе Господь заб’є духом уст Своїх, а вуста Його – ми. Хто відкидає закон Божий – уже вбитий, бо він не знає, що – гріх, а що – не гріх; поклоняється звіру й образові його. Такий боїться закону Божого, бо закон відкриє в ньому гріх, і він буде називатися чоловіком гріха. Чи просто такий диявол-звідник, що з’явився під іменем Ісуса Христа. А таких звідників сьогодні є багато, як не покаєтеся, то місця для вас не знайдеться: ні на небі, ні на землі.

Сьогодні мусять віднайтися миротворці! Чому? Тому що всі народи збираються для війни, а ці інші мусять збиратися для миру-спокою; життя вимагає. Хто ж із них буде блаженний-щасливий? Звичайно, той, хто мир-спокій на землі творить! Хто ж мир-спокій на землі творить? Той, хто його має! А має мир-спокій той, хто Божі заповіді виконує. «Хто має заповіді Мої і дотримується їх, той любить Мене; а хто любить Мене, того полюбить Отець Мій; і Я полюблю його і явлюся йому Сам. Юда, не Іскаріот, говорить Йому: «Господи, що це, що Ти хочеш явити Себе нам, а не світові?» Ісус сказав йому у відповідь: «Хто любить Мене, той слово Моє збереже; і Отець Мій полюбить його, і Ми прийдемо до Нього й оселю сотворимо у Нього. А хто не любить Мене, слів Моїх не береже; слово ж, яке ви чуєте, не Моє, а Отця, Який послав Мене. Це сказав Я вам, перебуваючи з вами. Утішитель же, Дух Святий, Якого пошле Отець в ім’я Моє, навчить вас усього і нагадає вам усе, що Я говорив вам» (Ін 14,21-26). Він, Учитель наш сказав: «Мир залишаю вам, мир Мій даю вам; не так, як світ дає, Я даю вам. Нехай не тривожиться серце ваше і нехай не страхається» (Ін 14,27). Чоловіки цього світу говорять: «Мир, мир», а самі бояться один одного; підписують різні договори і все-таки бояться один одного. А хто має мир Божий, той не лякається, так як не лякався наш любий Учитель – Господь Ісус Христос. Так триватиме довго, що будуть боятись один одного. Аж поки сини Божі навчаться і зберуться на суд, «і відберуть у нього владу губити і знищувати до кінця. Царство ж і влада і велич царствена в усій піднебесній дані будуть народу святих Всевишнього, Якого царство — царство вічне, і всі володарі будуть служити і коритися Йому» (Дан 7,26-27).

Хто з вірою в Ісуса Христа і щирим серцем цю святу Небесну Книгу-книг читає, тому Господь розум відкриває. І такий чоловік Божі визначення знає; а як сам знає, то ще й усім людям відкриває. Не відкрити він не може, бо на те він – слуга Божий. Бог устами пророка Ісаї говорить так: «Довго мовчав Я, терпів, стримувався; тепер буду кричати, немов породілля; буду руйнувати і поглинати усе» (Іс 42,14). Пророк Єремія продовжує: «Дивися, Я поставив тебе у цей день, над народами і царствами, щоб викорінювати і розоряти, губити і руйнувати, творити і насаджувати» (Єр 1,10). Багато мужів хочуть втримати цей світ (устрій, правління), але не втримають, бо йому прийшов визначений Богом кінець; але це кінець дуже довгий. Усі люди чекають якогось кінця, та самі не знають якого; і не будуть знати, якщо не обернуться з вірою до Бога-Слова – Ісуса Христа.

Через уста пророка Захарії так говорить Господь сил небесних: «Наверніться до Мене, говорить Господь Саваот, то і Я навернусь до вас, –говорить Господь сил небесних. – Не будьте ж такі, як отці ваші, що до них промовляли попередні пророки, кажучи: «Так говорить Господь сил небесних: «Зверніть із ледачих стежок ваших і від лихих учинків ваших»; та вони не слухали і не вважали на Мене, – говорить Господь. – Отці ваші – де ж вони? Та й пророки – чи ж вічно їм жити? Слова ж Мої і присуди Мої, що Я заповідав через слуг Моїх пророків, чи ж не справджувались на отцях ваших? І вони навертались та й говорили: «Як визначив Господь Саваот учинити нам після стежок наших і по вчинках наших, так і зробив» (Зах 1,3-6). Бог-пророк – Слово Боже говорить нам: «Не будьте такі, як батьки ваші!» А теперішні лжепророки говорять: «Будьте такі, як були батьки (отці) ваші!» Кого ж слухати? Звичайно, треба послухати Бога! Бог є Дух Святий! Як же Духа слухати? Ісус Христос сказав: «Слова, що Я говорю вам, це дух і життя». Щоб вірити Богові, треба слухати Його пророків. Написано бо так: «Майте віру в Господа, Бога вашого, і будьте безпечні; вірте пророкам Його, та й пощастить вам» (2 Пар 20,20).

Після цієї війни мусить обов’язково настати новий світ (устрій-порядок-правління): не більшовицький, не фашистський, не гітлерівський і жодний інший, а тільки Божий – Христа Ісуса. Для того сьогодні діти Божі родяться і зразу ж говорять, кричать, пишуть, ходять, їздять, літають і з радістю виголошують, що настає і вже настав новий світ – Божий. Не бачить цього і не знає тільки князь цього світу сатана-диявол, бо дуже високо голову свою підняв, як той пустопорожній колосок. Але це ще довга війна.

Для цього ми завжди просимо всіх, хто хоче жити і бачити добрі дні: наверніться до Бога-Слова, до Книги-книг – Біблії. З цієї Книги ви тепер зрозумієте, що Господь завжди царює і робить те, що визначив через Своїх пророків, бо Він один у Своєму слові вірний. Сьогодні вже можна бачити, скільки то вже було таких мужів, що говорили: «Зробимо те чи це, щоб був мир»? А є мир? Нема і не буде. Мир є велике діло. Мир є Бог. Саме слово за себе говорить! Мир – це спокій, тихість, справедливий розум. До такого миру сьогодні час приготуватися. Приказка говорить так: «Коли говорять про мир-спокій – готуйся до війни, а коли говорять про війну – готуйся до миру». Сьогодні ця приказка справджується, бо її сказав розумний чоловік, розумний ту приказку і зрозуміє. Ми твердо віримо, що прийшла пора, зберуться мирні мужі і зроблять на землі мир і спокій.

Навіщо слабкому ще кричати: «Я – сильний-здоровий!»? Бо як сильні, так і слабкі – хворі і мусять умерти, бо на все свій час, і мусить усе збутися, що написано в Святому Письмі – Біблії. Бо як би так не було, як тепер є, то Бог був би не справедливий. Про те все знають ті, які тепер родяться від води і Духа, і зразу ж устають на свої ноги, ходять і святу правду голосять. Правду про царство Боже. Для цього я завжди нагадую всім, що цей світ захворів смертельно і мусить померти, бо лікування для нього немає. Потрібно роздумати і творити третій справедливий світ за наукою-проєктом Христа Ісуса, те буде стояти вічно, і той, хто приєднається до цієї праці, буде жити вічно, як живуть усі праведні мужі.

Прошу моїх співробітників, одновірців – усіх, кому приходить журнал «Вільна думка релігійна», редагований братом Карлом Гричем-Сміловським, надсилати передплату. Цей журнал для тих, хто його розуміє – життєвий, напрямок його – до царства Божого на землі. Раджу всім людям доброї волі виписувати цей журнал; він дуже науковий, подібного йому в нашому краї ще нема. Нехай Бог додає більше мудрості видавцеві-редактору, брату Карлу Гричу-Сміловському, для цієї святої праці, а також і його співробітникам і прихильникам. Адреса: Краків, вулиця Страшевського, 2, пом. 7.

«Благо мені, що Ти упокорив мене, щоб я навчився заповітів Твоїх» (Пс 118,71). Пригадую, коли я бесідував на цю тему з братами, то один брат, тепер уже він у Бозі спочилий, засвідчив: «Дійсно, справедливо, бо і я під стражданням навчився і зрозумів Бога Ісуса Христа». Це був брат Феодосій Богдан. На жаль, недовго довелося йому працювати, він відійшов від нас у путь усієї землі. Нехай пам’ять про нього не буде забута в роді праведних. Читайте Біблію, розумійте і виконуйте, то будете жити вічно; бо цю Книгу писали святі мужі, які живуть вічно в роді праведних.

Редактор-видавець Стефан Бохонюк