Звернемося до історії, щоб краще зрозуміти почуття і внутрішні переживання Стефана Бохонюка. Наближався 1911 рік. Стефанова ( тоді ще Степанова) зрілість проходила в нелегкий період надзвичайно складних суспільно-політичних і міжрелігійних протистояннях на західних теренах великої імперії.

Так, цей період був передчуттям неминучої катастрофи, це був історичний розлом: з одного боку – неповоротка імперська ідеологія та релігійний тиск, з іншого – неминучий вибух Першої світової війни. «Державницькі релігії», які замість примирення часто ставали інструментами мобілізації до «кривавої бійні». Таке ж саме ми можемо бачити і сьогодні, коли деякі православні діячі закликають народ до війни, і називають її «священною».

І в саме таких переломних поворотах історії народів, Бог духовно возносить Своїх благовісників, щоб вони в Світлі Одкровення Його правди виявляли правителям і народам, їх беззаконня, відкривали єдину для всіх народів дорогу спасіння, - визволення від всіх облудних вірувань, руйнацьких, пагубних, смертоносних ідеологій. Такі благовісники, тобто духовні провідники та пророки були голосом совісті в найважчі часи. Вони прямо вказували на помилки та несправедливість влади, закликали відмовитись від ідеологій, які ведуть до самознищення і навернутись до фундаментальних Біблійних істин, які об’єднують, а не роз’єднують людей.

Саме в цей період, в 1911 році Стефан Бохонюк і почув Голос, який говорив з ним. І хоч, читаючи Біблію, він не міг зрозуміти значення Божественних Слів, все ж, згодом він почув: «Він не знає», а другий голос говорить : « Ми його навчимо». Стефан молився Господу про дарування йому розуміння Божественних Слів Святого Письма, і поступово такі дари отримував, за що він славив, звеличував і прославляв Вічно живого Бога, бо Він був, є, і буде, і всіх, хто надіється на Нього, не залишає, зойк їхній чує і спасає. І тому, в своїй статті Стефан Бохонюк, в котрий раз, звертається і закликає до всіх: « Наверніться до Бога через Спасителя Ісуса Христа і ви зрозумієте, що має бути за планом Божим, бо все, що було, є і буде, ви знайдете на плані Божому, тобто в Біблії, і зрозумієте, як можна уникнути всіх тих прийдешніх бід, що визначені на світ цей, а що визначено, те і станеться, бо Бог наш вірний, Сильний і Кріпкий. Святий обов’язок слуг Божих попереджати світ про прийдешні лиха, не зважаючи на те, послухають чи не послухають нас». Це є щире свідчення та нагадування для нас про важливість духовних орієнтирів у такі важкі і складні часи, як сьогодні. За що ми щиро вдячні Стефану Бохонюку.

Далі він звертається до тих, хто на висоті, щоб вони добре подумали над шляхами своїми, бо прийде час і все горде та зарозуміле і все звеличене - буде принижене. (Іс. 2,12). Чому ви не дивитеся, що було і що сталося? Яка була велика і могутня Росія? Де та гордість і пихатість? Росіяни розкидані по закордонах, тільки й мріють про те, що було, але минулого не вернути. Час на місці не стоїть. Нині – час виконання всіх пророчих провіщань, це час воздаяння за ділами. І ці слова написав Стефан Бохонюк ще сто років тому. І ми бачимо, що нічого не змінилося з того часу. Росія як була пихатою і агресивною, так і залишилась до тепер. Дійсно, зараз ми спостерігаємо крах ілюзій про « могутність», яка роками будувалася на гордості та амбіціях, а не на реальних цінностях. Масова еміграція, втрата впливу, та внутрішня криза – це прямі наслідки обраного шляху. Так, час не стоїть на місці, і намагання жити минулим, або повернути його силою завжди призводять до катастрофи. Багато хто бачить у сьогоднішніх подіях саме історичну справедливість та логічний фінал « багаторічної політики агресії». От і настав час воздаяння за ділами.

Людям не потрібно довіряти висококультурним політикам, які вводять людей в оману. Їх мрії не здійсняться і всі вони будуть засоромленні. Є таке пророцтво в Біблії: «…як ранкова зоря поширюється по горах, народ численний і сильний, якого не бувало від віку і після того не буде у роди родів» (Іоїл 2,2). Так, ми дійсно бажаємо того, щоб всі люди покаялися перед обличчям неминучого суду. Далі в своїй статті Стефан Бохонюк пише, що ще є трохи часу, і є ще засіб для спасіння. На прикладі царя Йосафата ми бачимо, як важлива для нас покора Господу, як важливі для нас внутрішні зміни, тобто зміни в нашому серці. Приклад царя Йосафата справді показовий: - коли він усвідомив загрозу, то не поклався на власну силу, а звернувся до Бога з постом і молитвою, визнавши: « ми не маємо сили…і не знаємо, що робити».

Гнів Божий йде зараз на всі народи, які не дотримуються Божих Законів. І зараз ми маємо попередження: «Зупиніться на шляхах ваших, обдумайте, що ви робите? Не в ювілеях ваших і не в святкуваннях, і не в святощах ваших Господь . А живе Бог у простих, смиренних і лагідних серцях тих, що підневільні, беззахисні у ярмах, у тих, що несуть непосильні тягарі. Таких звільніть, то буде Бог з вами, і допоможе Він вам у будь-яких ваших справах, і визволить вас від лих, що незабаром настануть». Так, це попередження від Стефана Бохонюка, яке писалося ще сто років тому і яке має велике, глибоке і завчасне значення і сьогодні. Це потужне застереження, яке перегукується з текстами пророків. Ми бачимо, що справжня духовність полягає не у зовнішніх обрядах чи пишних святах, а в милосерді та справедливості до тих, хто найбільше потерпає. Заклик «звільнити підневільних і беззахисних» - це звернення до людської совісті, яке підкреслює, що шлях до порятунку лежить через пізнання Бога, та через співчуття та реальну допомогу ближньому. В наш нелегкий час, ми можемо і повинні дотримуватися втілення цих Божих принципів. Наприклад, замість святкувань чи публічних пожертв – адресна допомога. Це може бути підтримка самотньої літньої сусідки, допомога переселенцям, або захист тих, хто не в змозі це зробити. Також відмова від засудження, агресії та гордині в соцмережах. Ми повинні зберігати спокій і не множити ненависть.

Будемо ж молитись Богу:

Господи, навчи нас бачити Твій образ у кожній людині, яку зустрічаємо. Очисти наше серце від гордині та любові до марних святкувань. Дай нам мудрість зупинитися на наших шляхах і відчути біль тих, хто поруч. Дай нам сили стати голосом для беззахисних і опорою для тих, чиї тягарі стали непосильними. Нехай наші руки будуть Твоїми руками, щоб звільняти від несправедливості. Допоможи, Боже нам бути справедливими не в словах чи обрядах, а в ділах милосердя. Ми обираємо шлях любові і Твій мир нехай буде з нами.

Амінь !

Сестра Олена