Заради історичної справедливості, нагадаємо одну непересічну подію: попередній альманах Стефана Бохонюка №5-6 за 1930 рік було конфісковано поліцією. Цей факт є надзвичайно важливим, тому що наочно доводить, що попри офіційну реєстрацію громади, тогочасна влада панічно боялася слів брата Стефана. Його викриття корупції, брехні у судах, гніту бідних, критика політиків та «паспортного духовенства» виявилися занадто небезпечною правдою для чиновників. Правда колола їм очі. Ця конфіскація – живий доказ того, який сильний тиск і переслідування довелося пережити Стефану Бохонюку і його громаді («маленькому стадові»).
Альманах, який ми зараз перечитуємо, чудово показує, що навіть після того, як поліція конфіскувала попередній номер, слуга Божий Стефан не злякався і не розгубився. Він одразу переходить до головного – захисту Біблії, яку він дуже гарно і влучно називає Книгою Знань і Відання або Книгою Життя. Біблія – це не просто книга релігійних історій для читання у вільний час. Це справжня карта Життя (Нова правдива дорога) і непорушний Божий Закон, який чітко вказує, як правильно жити на землі. Але трагедія в тому, що майже всі люди, карту життя просто викинули або проігнорували. Тих же, хто реально розуміє Біблію, читають і правильно тлумачать, залишилося так мало, що це «майже крапля в морі». Стефан Бохонюк знову гостро критикує проповідників інших церков, які обіцяють людям порятунок десь у хмарах. Великі релігійні громади заплутали людей. Вони вчать, що Царство Боже буде десь у «повітряному просторі», в небі. Брат Стефан каже, що через ці вигадки люди облінились. Навіщо працювати над собою, навіщо змінювати світ навколо, відмовлятися від зброї чи корупції, якщо земля все одно згорить, а нас просто «заберуть на небо»? Люди перестали особисто відкривати Біблію і перевіряти, що там написано насправді. Вони просто сліпо повірили словам, які їм говорять їхні пастирі чи проповідники. Через людські лінощі та небажання думати власною головою, на землі утворився, як говорить Стефан Бохонюк «цілковитий Вавилон чи Єгипет». Вавилон і Єгипет – це не просто стародавні країни з історії. Це символи духовного рабства, хаосу та плутанини. Коли у суспільстві немає одного Божого Закону (Десяти Заповідей), а є тисячі різних релігійних думок і політичних партій, які постійно ворогують – це і є Вавилон (тобто повний безлад). А оскільки люди слухають корумповану владу та фальшивих проповідників, вони добровільно живуть у духовному Єгипті (тобто в рабстві гріха та обману). Весь безлад, несправедливіть та корупція на землі існують лише тому, що люди відкинули Книгу Знань та Відання (Біблію).
Чому Біблія – це Книга Знань та Життя? Стефан Бохонюк стверджує, що Біблія називається так не просто через свою святість. Вона стає Книгою Знань лише тоді, коли людина читає її розважливо і до ладу, без поспіху, тобто вдумливо і намагається зрозуміти глибинний зміст Божого Задуму. Коли людина розуміє, що там написано, ці знання змінюють її звички, і вона отримує «життя в собі» - стає по-справжньому живою,чесною людиною (Прем 15,3; Євр 8,11). Майже уся Біблія розповідає про Ісуса Христа (Лк 24,44; Ін 11,25). Ісус прийшов на землю не для того, щоб показати нам, як красиво полетіти на небо. Він Своїм власним прикладом показав, як треба правильно жити тут, на землі. Він не брав участі у земних війнах та обмані. Натомість Його життя було сповнене милосердям до знедолених та щирого послуху Заповідям Отця. Брат Стефан робить важливий життєвий висновок для кожного, хто вважає себе віруючим. Якщо ти називаєш себе християнином, то твої слова нічого не значать, якщо ти не втілюєш у своє життя поведінку і характер Христа. Ти повинен показувати правильне життя прямо зараз, на цій землі щодня (2Кор 6,16). Не можна бути в неділю віруючим в церкві, а в понеділок обманювати людей, підтримувати несправедливість чи давати (брати) хабарі (Рим 3,20).
Стефан Бохонюк зазначає далі, що всі європейські держави пишаються тим, що вони «християнські», але їхні вчинки говорять про протилежне. Замість того, щоб наслідувати характер і життя Ісуса Христа - Його доброту, чесність, милосердя (Мф 5,44) – людей навчили (і навчають) шукати Його в «мертвих речах і речовинах» (іконах, статуях, обрядах) або десь далеко в космосі. Справжнього живого Христа, Який закликав не вбивати й любити ближнього (і ворогів), релігійні лідери просто сховали від народу. Через це суспільство просто духовно «осліпло» і «оглохло». Брат Стефан прямо пов’язує тогочасні біди (економічну кризу та бідність) з Божим судом. Тому що, Божий суд – це не містичний вогонь, а справедливий Божий Закон життя. Що людство посіяло, те воно зараз і жне. Якщо держави роками сіяли злобу, ненависть до сусідів, агресію та обманювали бідних робітників, то тепер вони отримують закономірний результат – хаос і страждання (Соф 1,16); Одкр 13,18). Керівники держав («вожді народні») на словах нібито хочуть добра і миру. Але як тільки хтось, як Стефан Бохонюк, каже їм правду в очі або виступає проти їхніх правил – вони одразу оголошують такій людині війну, арештовують її та забирають книги (Зах 13,9). Слуга Божий Стефан ставить логічне запитання: хіба можна за допомогою тиску, тюрем та утисків створити мир на землі? Звісно, ні. Така жорстокість влади наближає крах усієї цієї несправедливої системи (Одкр 13,18; Рим 3,20). Коли уряди країн воюють між собою, арештовують невинних, карають одних і милують інших, вони думають, що самі керують історією. Але насправді Бог використовує їхній же егоїзм, щоб цей старий жорстокий устрій сам себе знищив. Нечестя винищується руками самих же нечестивців. У Бога вистачить сили та мудрості довести справу до переможного кінця. Чому ж влада та офіційні проповідники не розуміють, що світ котиться до краху? Бо вони «не з’їли книгу» - не прийняли всією душею істини Божої (Одкр 10,10). Тільки ті, хто уважно досліджує Біблію, чітко бачать, що все, що відбувається в світі – не випадковість, а початок Божого суду. Всі інші зрозуміють це лише тоді, коли старий світ остаточно розвалиться. Все, про що попереджали пророки та Ісус Христос, уже збувається. Світова криза, бідність, арешти чесних людей – це живі докази наближення Царства Христа (Мф 24,33). Але тогочасна влада абсолютно «сліпа». Поліцейські чиновники, вилучаючи книги, думають, що захищають державу, а насправді лише підтверджують біблійні пророцтва. Бачити цей прихований хід історії може тільки той, хто має мудрість (знання) від Святого Духа.
Продовжуючи, Стефан Бохонюк посилається на відомі слова пророків про те, що Бог наведе руйнівну кару «від півночі» (наприклад Єр 1,14). Але він дає цьому образу абсолютно живе, життєве пояснення. «Північ» - це не географічна країна чи напрямок на карті. Це величезний, бідний, голодний і замучений народ трудівників. Вони названі «Північчю», бо їхнє життя холодне, важке і зовсім «не зігріте любов’ю Христа» через егоїзм багатіїв («правлячого кола»). Брат Стефан фіксує той момент, який відбувається на Волині та в усьому світі під час Великої депресії 1930 року. Прості робітники та селяни починають масово «відкривати очі». Вони чітко бачать, що і влада і офіційні проповідники великих церков займаються обманом, для того щоб нажитися на експлуатації трударів. Народ палко хоче звільнитися від цього гніту, але зробити це дуже важко, бо система влади міцно тримає свої позиції за допомогою поліції та арештів. Тут Стефан Бохонюк виявляє велику духовну стійкість перед лицем переслідувань. Він не боїться, що його праці знову конфіскують, і розкриває Божий план стримування: Якби Бог дав волю людському гніву прямо зараз, бідні трудящі миттєво піднялися б і фізично знищили всіх своїх гнобителів, банкірів, корумпованих суддів та чиновників. Але Вічний Бог судить інакше. Бог не дозволяє статися кривавому самосуду завчасно. Він стримує цей вибух народної люті, щоб очищення землі відбулося точно за Його пророчим Планом, а не через людські амбіції і хаос (Соф 1,16; Зах 13,8). Брат Стефан знову закликає людей не бути лінивими. Якщо ти хочеш зрозуміти, що діється в світі, ти мусиш сам «з’їсти книгу» - тобто особисто і глибоко досліджувати Біблію (Одкр 10,10). Пояснення слуги Божого Стефана (його інтерпретації) допоможуть лише тим, хто готовий думати власною головою. Людина, яка знає і розуміє Божий задум, отримує внутрішній спокій і надію. Вона не панікує через кризи чи тиск влади, а спокійно чекає, поки несправедлива система («звірячий устрій») сама себе знищить. Праведний суд Божий полягає в тому, що нечестивий сам собі викопає яму (Пс 9,16-17). Багатії, корумповані судді та жорстокі правителі («правляче коло) створюють несправедливі закони та систему гніту, які врешті-решт обернуться проти них самих і приведуть їх до краху (Одкр 13,18; Рим 3,20). Яскравим прикладом цього є події літа 1930 року в Польщі. Урядовці та судді намагаючись утримати владу, видавали жорсткі закони та масово заарештовували незгідних (тоді ж поліція конфіскувала альманах Стефана Бохонюка). Влада думала, що насильством захистить себе. Але в результаті вони самі собі викопали яму: їхні жорстокі дії викликали гнів усього народу, налаштували проти них суспільство і запустили процес самознищення цієї несправедливої системи.
Брат Стефан відкрито і безстрашно заявляє про свою пророчу місію. Щоб зрозуміти його вчення, треба перш за все повірити, що він говорить від імені Ісуса Христа. Він прямо оголошує: Великий День Господній уже настав (Соф 1,15-16). Усі події навколо – це «день труби та військового крику» проти укріплених міст і гордих політичних веж (Соф 1,16). Бог збирає всі народи у символічну «долину Йосафата» (долину суду), щоб винести світовій системі остаточний вирок і встановити Божу справедливість (Іоїль 3,2).
Далі Стефан Бохонюк надзвичайно глибоко й реалістично розкриває внутрішній стан тогочасного суспільства під час Великої депресії. Він показує, що біблійні ознаки Дня Господнього – це не містичні явища на небі, а глибока моральна, психологічна та соціальна криза між людьми на землі (Соф 1, 15-16). «День темряви» - це повна втрата любові. Коли Біблія каже про темряву, це не означає, що сонце згасло. Це означає, що люди ходять у темряві егоїзму, бо брат перестав любити брата. Через злидні, конкуренцію та жадобу до збагачення між протестантськими конфесіями та суспільними класами тогочасної Волині зникли щирі людські стосунки. Повна пітьма – це світ, де кожен живе тільки для себе (Одкр 13,18). «День великий і страшний» - це епоха хронічного страху та недовіри. «Страшний день» - це не одна доба, а довгий період часу, коли люди втрачають впевненість у майбутнє. Ніхто більше не вірить ні обіцянкам політиків, ні законам судів, ні словам релігійних вождів (Рим 3,20). Суспільство розгублене, збентежене і налякане до смерті фінансовим крахом, безробіттям та очікуванням нової війни. Люди тремтять від страху, бо стара система ламається, а нової вони не бачать. «День помсти і відплати» - це закон жнив на практиці. Брат Стефан вказує на неймовірне зростання агресії. Божа помста виглядає як тотальна жорстокість людей один до одного. Він каже, що людство ніколи так люто не мстилося і не ворогувало, як у той час (утиски, доноси, арешти поліцією чесних людей). Це і є справедливий Божий закон жнив: оскільки світ роками сіяв насилля та обман, тепер він пожинає плоди – повну руйнацію миру руками самих же людей (Пс 9,16-17; Зах 13,18). «День труби» - це голос народного гніву та лихослів’я. Це гучний, масовий крик обурення, який розноситься повсюди. Прості, замучені бідністю люди більше не мовчать. Скрізь – на вулицях Волині, на заводах, у селах – люди відкрито «лихословлять» (критикують, лають і проклинають) великих правителів, політиків та фінансистів («вождів світу цього») за їхню жорстокість та егоїзм. Повна зневіра переростає в емоційний бунт суспільства. Стефан Бохонюк показує повне інтелектуальне та моральне безсилля тогочасних урядів, що сіє паніку серед населення. Найстрашніше для психіки звичайної людини – це бачити, що сильні світу цього абсолютно безпорадні. Слуга Божий Стефан пише: правителі й багатії «не можуть і не зроблять нічого», щоб врятувати народ від голоду та злиднів. Щоб вони не вигадували – які б закони не видавали, які б реформи не проводили – все стає тільки гірше (Рим 3,20). Чому? Бо вони діють без Христа, без Його Любові та без Десяти Заповідей (Пс 110,10; Мф 5,44). Коли люди бачать, що їхнє керівництво «сліпе», суспільство охоплює глибокий розпач і страх перед майбутнім. «Військовий крик проти веж» Стефан Бохонюк описує як психологічний крах старої системи. «Укріплені міста і високі вежі» - це символи державної влади, армії, поліції та великого капіталу (Соф 1,16). Раніше прості люди думали, що держава захистить їх. Але в День Господній ці «вежі» гордості та ілюзій тріщать по швах під тиском світової кризи. Психологічно народ опиняється в ситуації, коли старі авторитети повністю зруйновані, а сховатися від життєвої бурі більше ніде. Далі брат Стефан повністю перевертає традиційне уявлення про біблійну «долину Йосафата». Долина Йосафата – це не реальна географічна низовина, де люди стоятимуть перед Богом після смерті (Іоїль 3,2). У реальному житті – це процес повного приниження гордості всіх націй і племен. Бог заганяє світових лідерів у «долину», щоб зламати їхній егоїзм і змусити їх нарешті встановити справжній мир, заснований на рівності та моральному Законі Бога – Десяти Заповідях (Десятислів’я) (Пс 110,10; Мф 6,10). Стефан Бохонюк робить сенсаційну для 1930 року заяву, прямо називаючи сучасні йому політичні структури «своїми іменами». Він говорить, що символічна «долина Йосафата», куди Бог збирає народи – це теперішня Ліга націй (народів). Найрозумніші політики, юристи та дипломати світу з’їжджаються туди, щоб своїм людським розумом врятувати планету від хаосу та війн (Одкр 13,18). Вони пишуть складні закони, але оскільки вони роблять це без Христа Ісуса, ці закони виходять «односторонніми» (вигідними тільки для багатих держав) і взагалі не працюють у реальному житті. Брат Стефан наводить конкретні приклади людської безпорадності: Версальський договір (який принизив Німеччину та заклав фундамент для майбутньої Другої світової війни), план Юнга (фінансовий план репарацій, який через Велику депресію повністю провалився) та пакт Бріана-Келлога (проект французького міністра Бріана про відмову від війни, який залишився лише на папері). Стефан Бохонюк каже: політики вигадали ці плани, запустили їх, але життя показало їхню повну гнилість і порожнечу. Замість слави ці «мудреці» отримали народне прокляття, а їхня вихвалена мудрість просто загинула, як і говорив Бог через Своїх Пророків (1Кор 1,19; Іс 29,14). Брат Стефан робить геніальний і сміливий хід, адаптуючи стародавній (кілька тисяч років) текст Пророка Ісаї (8,9-13) під опис тогочасної Ліги Націй: «… Задумуйте задуми (проекти, закони – С.Б.), але вони руйнуються; говоріть слово, але воно не збудеться, бо з нами Бог!...». Слуга Божий Стефан вставляє туди своє авторське пояснення: «задуми» - це сучасні політичні проекти, людські закони та декларації Ліги Націй (Одкр 13,18). Він наочно показує, що Пророки за тисячі років наперед передбачали крах Версальської системи та планів світових «мудреців» (1Кор 1,19). Жодна людська канцелярія чи дипломатичний конгрес не здатні втримати світ від розвалу, якщо вони ігнорують Бога і Його Закон. Політики пишуть тисячі сторінок хитромудрих законів, щоб врятувати свої капітали та владу, але ці папери не працюють і приносять людям лише шкоду (Рим 3,20). Натомість головний Закон Творця – Десять Заповідей – це простий, досконалий і вічний Закон миру, який не потребує людських переробок чи поправок (Пс 110,10). Тільки тоді, коли людство викине односторонні закони еліти й прийме Божий Закон (відмовиться від зброї, прагнення до наживи, несправедливих судів та шануватиме (святитиме) суботу), на землі настане справжній мир і спокій Божий (Мф 5,44; Мф 6,10).
У серпні місяці 1930 року атмосфера на Волині та в усій тогочасній Польщі була максимально напруженою. Саме в цьому місяці польська влада (режим Санації) розпочала підготовку до так званої «пацифікації» (жорстокого упокорення) українського населення. Поліція та армія проводили масові обшуки, закривали українські установи та арештовували активістів. Урядовці Пілсудського гучно заявляли, що діють в рамках «закону та порядку» задля блага держави. Насправді ж вони повністю розтоптали правосуддя, розпустили Сейм і готували Берестейські (Брестські) арешти опозиції. Світова криза (Велика депресія) в серпні знецінила працю селян на Волині. Ціни на зерно впали, бідноту душили податками, які відбирали силою. Саме в ці дні Стефан Бохонюк береться за перо і продовжує писати статтю. Він дивиться на дії влади, яка вимагає від бідних селян «покори законам», і виносить свій рішучий вирок. Брат Стефан одразу б’є у найболючішу точку міжвоєнної політичної системи. Державні лідери («люди віку цього лукавого») повністю викинули Божі Заповіді (Пс 110,10). При цьому вони пишуть свої власні, часто несправедливі закони і змушують бідні народи їх виконувати. Але найгірше те, що самі «законоукладачі» та судді, цих законів не дотримуються. Вони вважають себе вищими за закони. Слуга Божий Стефан прямо каже: це величезна брехня і лицемірство – вимагати від простих людей того, чого сам не робиш (Рим 3,20). Щоб підтвердити свої слова брат Стефан посилається на Пророка Ісаю 10,1-2. У цій цитаті Бог засуджує тих, хто «… постановляють несправедливі закони і пишуть жорсткі рішення, щоб усунути бідних від правосуддя …», тобто, щоб за «несправедливими законами» сховати свою корупцію, грабувати бідних, відбирати права у нужденних і наживатися на простих людях (Іс 10, 1-2; Одкр 13,18). Стефан Бохонюк закликає брати приклад з Бога, Який Сам дав правильний Закон і Сам в особі Ісуса Христа до останньої літери виконав його на власному прикладі (Мф 5,17). Ісус не вигадував нових податків чи ще чогось. Він показав, як жити чесно, мирно й без насильства (Мф 5,44). Брат Стефан говорить, що якщо людство хоче реально змінити світ і встановити на землі чесний, справедливий Божий порядок, є тільки один шлях – почати виконувати Закон Божий (Мф 6,10). Цей Закон унікальний тим, що він один для всіх. Перед ним рівні і багатий землевласник, і бідний селянин, і великий міністр фінансів і маленький бухгалтер (Пс 110,10). Попри поліцейські обшуки та підготовку польської влади до «пацифікації» українців, Стефан Бохонюк сміливо оголошує, що всі людські політичні закони офіційно втратили чинність і скоро будуть повністю скасовані (Соф 1,16). Він наводить конкретний математичний розрахунок, щоб довести, що сучасний йому світ («звірячий устрій») приречений. Стефан Бохонюк говорить, що всі людські закони держав від давнини й до початку Першої світової війни повністю зігнили. Вони більше не здатні забезпечити чесне та безбідне життя простого народу (Рим 3,20). Бог виділив для правління цих несправедливих («язичницьких») систем чіткий термін – 2520 років. Звідки ж взялася ця цифра? Слуга Божий Стефан бере дату падіння останнього царя Ізраїльського Седекії (якого полонив Вавилон) – 606 років до народження Христа. Додаємо до цих 606 період від Різдва Христового до початку світової війни (1914 років). У сумі виходить рівно 2520 років. У 1914 році цей час офіційно закінчився. Стара епоха імперій померла, і на землі запустився незворотний процес Божого суду над націями та племенами (Соф 1,16; Одкр 13,18). Події після 1914 року (війна, розпад імперій і страшна Велика депресія 1930 року) – це прямі докази початку Апокаліпсису. З 1914 року людство увійшло у «Великий і страшний День гніву Божого» (Соф 1,15-16). Світовий хаос, безробіття та насилля влади – це наслідок того, що старі людські закони руйнуються, а нові політики та дипломати Ліги Націй не здатні нічого вдіяти. Стефан Бохонюк задає тривожне питання: «Хто встоїть у цьому хаосі?» Відповідь на це запитання знаходиться не в політичних партіях чи у великих протестантських союзах. Брат Стефан вказує нам відповідь у віршах Пророка Давида. У Псалмі 14,2-5 чітко розписано моральний портрет людини, яка переживе Божий суд і залишиться жити на оновленій землі (Мф 6,10). Встоїть лише той, хто: живе чесно і завжди чинить справедливо (Пс 110,10). Говорить правду від щирого серця і не займається плітками. Хто не робить зла своєму близькому і не зневажає сусідів. Хто не віддає гроші свої в ріст (під відсотки) і не бере хабарів проти невинних (цей пункт для Стефана Бохонюка у серпні 1930 року був надважливим, адже фінансова криза та лихварство багатіїв якраз і заганяли бідних волинських селян у боргову петлю) (Одкр 13,18).
Попри те, що польська влада проводила обшуки, а поліція конфісковувала його попередній альманах, брат Стефан відкрито заявляє про високий юридичний статус його маленької громади (Зах 13,9). Він каже, що саме прості, переслідувані люди совісті незабаром візьмуть на себе управління оновленою землею (Дан 7,27).Справжні, справедливі закони для людства не потрібно вигадувати на конгресах Ліги Націй чи у польському Сеймі. Вони вже давно написані в Біблії (Десять Заповідей) і офіційно затвердженні («підписані») найвищою ціною – Святою Кров’ю Ісуса Христа на хресті (Пс 110,10). Це є самий надійний правовий документ (Завіт Крові), який ніхто не має права змінювати чи скасовувати (Рим 3,20). Хто ж втілить ці Божі закони в життя? Стефан Бохонюк каже прямо: це зроблять обрані послідовники Христа – «ми, християни» (Зах 13,9). Трагедія і водночас пророча ознака полягає в тому, що цих людей «мало не всі нехтують і зневажають». Офіційні священики, багатії та поліція дивляться на них зверхньо, але саме в цій зневазі ховається їхня майбутня перемога. Цим бідним і гнаним людям буде дана абсолютна повнота влади на землі (Дан 7,27). Вони будуть судити цей корумпований світ і навіть «ангелів» (тобто вісників та лідерів фальшивих релігійних організацій) (Одкр13,18). Більше того, брат Стефан наголошує: вони вже сьогодні судять їх Іменем Ісуса Христа. Коли істинні віруючи відмовляються брати до рук зброю, засуджують хабарі та лихварство, вони цим самим виносять моральний і правовий вирок усій гнилій державній системі (Мф 5,44; Рим 3,20).
Слуга Божий Стефан називає причину світового хаосу та безпорадності влади під час Великої депресії 1930 року. Чому народи світу заблукали, а політики не можуть дати людям миру? Тому, що вони повністю закинули (проігнорували) Біблію. Стефан Бохонюк називає Вічну Книгу Життя «точним і істинним планом (проєктом) Божим». Це як генеральний план будівництва справедливого суспільства. Якщо будівельники (уряди) викинули креслення, то їхній будинок (державна система) обов’язково завалиться (Рим 3,20). В умовах, коли польська влада в той час душила волинських селян непомірними податками, брат Стефан протиставляє цьому Божу щедрість. Людська влада завжди вимагає грошей, хабарів та плати за все. Натомість із Божого «джерела води життя» (Біблії) кожен бідний трудівник може брати знання абсолютно задарма (Одкр 22,17). Ці безкоштовні (і безцінні) знання дають людині не просто надію, а правову грамотність і спокій душі, які ведуть у вічне життя на оновленій землі (Мф 6,10). Для чого все це робиться? А для того – «щоб ніхто надто не мудрував». Бог спеціально допустив крах людських законів, щоб посоромити і ліквідувати гордість земних правителів. Політики «надто мудрували від себе», вигадуючи Версальські договори та плани Юнга, які лише погіршували життя простого народу (1Кор 1,19; Одкр 13,18). Майбутня зміна влади полягає в тому, що всі президенти, міністри та королі будуть усунені, а єдиним Керівником (Главою) на землі залишиться Ісус Христос. Жодна людина більше не матиме права диктувати свої закони іншим. Якби суспільство цінувало Біблію, люди ніколи б не спотикалися об кризи, війни та обман лжепророків. Вони би чітко знали хід історії – що старий «звірячий устрій» мусить померти, звільнивши місце для Вічного Царства справедливості прямо тут, на землі. Слуга Божий Стефан посилається на чітке попередження Ісуса Христа з Євангелія від Матфія (Мф 18,7; 24,4). Він нагадує, що хаос, обман та духовні пастки перед настанням Великого Дня Господнього – це неминучий етап історії, визначений Творцем. Бог допускає появу фальшивих релігійних течій. Вони використовують святе ім’я Ісуса Христа, але діють в інтересах своїх закордонних та внутрішніх керівних союзів, а не заради чистої Божої правди (Рим 3,20). Великі секти ввели величезну кількість людей в оману тим, що проповідують Царство Боже десь на небі, у повітряному просторі. Чому це небезпечно для майбутньої зміни влади? Бо таке вчення повністю звільняє людину від обов’язку працювати для покращення життя тут, на землі. Воно робить людей лінивими і пасивними: замість того, щоб вимагати справедливості в судах, захищати пригноблених, відмовлятися від зброї та будувати чесний Божий лад прямо зараз, мільйони вірян просто чекають на «політ у небо» (Пс 113,24; Рим 3,20). Стефан Бохонюк виносить суворий вирок пасивним вірянам великих релігійних громад. Оскільки настала епоха кінцевого Божого суду, всі красиві казки проповідників про «небесну евакуацію» повністю проваляться (Соф 1,16). Пасивні християни, які роками сиділи склавши руки й чекали кінця світу, залишаться поза дверима Нового Царства (Мф 25,10). Коли стара система капіталістів та корумпованих судів остаточно розвалиться, ці люди опиняться біля розбитого корита, бо не навчилися жити за Божими законами тут, на землі (Мф 6,10; Рим 3,20). Саме зараз, посеред хаосу Великої депресії та політичних репресій Санації, люди починають масово прозрівати (Одкр 13,18). Народ починає бачити, які проповідники Луцька чи Варшави є звичайними «брехунами» та найманцями, а хто істинний вчитель Божий. Обман більше не сховається за красивими гаслами, і громада («мале стадо») Стефана Бохонюка стає орієнтиром для тих, хто шукає істинного Бога і правду Його (Зах 13,9). Якщо якийсь пастир чи проповідник голосно кричить, що знає Бога, але при цьому не виконує Десять Заповідей у щоденному житті (наприклад, бере хабарі, лихварить чи не святить суботу) – він є звичайним неправдомовцем і ошуканцем (1Ін 2,4; Пс 110,10). Таким людям не можна вірити і слухати їх. Брат Стефан каже: ці неправдомовці з’явилися не випадково, вони мусять бути на землі «до часу», щоб випробувати нашу вірність, віру та совість, але їхній термін уже підходить до кінця (Соф 1,16). Стефан Бохонюк, як завжди, розвінчує протестантські теорії про те, що Закон нібито «скасовано». Закон Божий – це єдине джерело, яке показує людині, що таке добро, і що таке гріх. Без Закону в суспільстві настає повна анархія. Слуга Божий Степан каже: Закон даний не для праведників, а нам усім – грішникам, щоб ми, як у дзеркалі, бачили свої помилки (гріхи) (Рим 3,20). Тільки через Закон корумповані судді, жорстокі політики та пасивні віруючі зможуть зрозуміти, настільки глибоко вони занурились в багнюку несправедливості «звірячого устрою». Коли Біблія каже, що Христос є «кінцем Закону» (Рим 10,4), проповідники великих протестантських громад тлумачать це так, ніби заповіді більше не треба виконувати. Але брат Стефан ловить їх на брехні і застерігає: «не забувайте, що Він і законодавцем є». Ісус прийшов не для того, щоб відмінити Закон, а щоб дати людині силу нарешті почати Його виконувати (Мф 5,17). Він прощає нам наші гріхи, але благає, щоб від сьогодні ми жили чесно, мирно й за Його Заповідями прямо тут, на землі (Мф 6,10; 2Кор 6,16).
Стефан Бохонюк просить Бога допомогти щирим людям шукати обличчя Його і пізнавати Його, і не вірити вигадкам лжепророків. Єдиний шлях пізнати Господа – це викинути сектантські методички й особисто, від початку і до кінця, читати Біблію (Книгу Вічного Життя). Тільки через власне дослідження Писання звичайна людина стає мудрою, незламною перед лицем життєвих труднощів та духовно сильною, яка зможе підтримати і повести за собою інших (Пс 110,10; Мф 24,33). Амінь.
Сестра Олена Вересень 2026 року