Те, що Біблія значною мірою написана образною мовою, відомо багатьом. «Православна енциклопедія» 1891 року, наводячи слова Христа: «усяка рослина, яку не насадив Мій Небесний Отець, буде викорінена» (Мт. 15:13), зазначає, що розуміти їх буквально не можна, але як — не пояснює.

На горі Божій (висоті Його істин) буде знищено покривало, яке покриває усі народи (Іс. 25:7). Це покривало — буквальне розуміння багатьох текстів Писання, особливо там, де Бог закликає вбивати всіх: і жінок, і дітей (Втор. 20:16), та ще й відчуваючи при цьому блаженство (Пс. 136:9).

Сказано: «Безліч мудрих — спасіння світу» (Пр. Сол. 6:26). Вивчення Біблії, особливо її внутрішнього сенсу, робить людину мудрішою, нехай поки ще небагатьох, але й весна починається не з масового прильоту птахів. Проте мудрість не оселиться у духовно незрілій душі, скільки б разів ми не перечитували Біблію. Лише через прийняття буквальних моральних твердинь — від «не вбивай» до «люби ворога» — з’являється можливість бачити те, на що раніше не звертали уваги, довіряючи лише букві.

На Волині основні принципи необхідності духовно-образного тлумачення текстів Біблії були сформульовані Стефаном Бохонюком (1873–1943). Їхній головний зміст — вказівка на невідповідність деяких текстів здоровому глузду, нелогічність; а логіка — це і є довіра до нього. Наприклад, заповідь «не вбивай», дана Богом, порушується Самим же Богом: «убий сина…» (Лев. 20:9). І це при тому, що Бог завжди один і той самий, і «немає в Ньому ані тіні зміни» (Як. 1:17).

В інших місцях прості люди порушують Божі закони матеріального світу: плаває сокира (4 Цар. 6:6), зупиняється сонце (Іс. Нав. 10:13).

Буває і так, що поведінка людей просто позбавлена здорового глузду, як у діях Давида з полоненими: замість вигоди від їхнього продажу він добровільно бере на себе непотрібні витрати на їхнє спалення (2 Цар. 12:31).

І найголовніше, чого немає в інших джерелах: тексти потрібно розглядати, знаючи значення слів, яке їм надає сама Біблія, склавши необхідний словник, і користуватися біблійною симфонією. Наприклад, у словах про викорінення рослин, які Бог не насадив (Мт. 15:13), вирішальним є слово «рослини», яке через слово «дерево» прояснює зміст: «Марне вчення — це дерево» (Єр. 10:8), «Благословенне дерево, через яке приходить правда» (Пр. Сол. 14:7), «Господь високе дерево принижує, низьке підносить» (Єз. 17:24). Невеликий словник є в «Текстах Біблії в образно-духовному тлумаченні», як і пояснення наведених вище місць.

Користуючись таким підходом, буквальний текст має підлягати аналізу своєрідного логічного «світлофора», де червоне «світло» каже йому «стоп» — наприклад: «убий сина…» (Лев. 20:9); або ж, навпаки, коли текст має беззаперечну моральну цінність, він отримує «зелене світло»: «не вбивай, не кради…». Також є багато місць, особливо в «Діяннях», де буквальний опис подій допомагає зрозуміти, у якій обстановці діяли їхні учасники.

Іноді буквальний і духовний сенс не суперечать, а доповнюють одне одного. Тоді — «жовте світло»: «Той, хто працює на землі, першим повинен скуштувати від плодів» (2 Тим. 2:6); «Дерево пізнається по плоду» (Мт. 12:33).

Уважно читаючи Біблію під таким критичним кутом зору, можна зробити багато високодуховних відкриттів, які допомагають людині не тільки стояти на буквальних позиціях «не вбивай», «не кради», але й продовжувати своє вдосконалення. Наприклад: сон Адама, розсічення Авраамом тварин, відсічення Петром вуха рабові первосвященика. Буквально це історії, що сталися тисячі років тому, і до нас вони не мають жодного стосунку. Але духовно-образне розуміння освітлює необхідні етапи зростання кожного на шляху до Бога й основний принцип просвітлення Його Світлом.

Сон Адама (Бут. 2). У першому розділі Буття йдеться не про створення людини біологічної, а про створення першої духовної людини: «Ви колись були темрявою, а тепер — світло» (Еф. 5:8). Адам, у світлі істин першого дня, не знайшов у своїй душі гідних помічників серед тих почуттів (різні «тварини»), які були в нього раніше. Буквально будь-яка конячка була б добрим помічником по догляду за великим садом. Сон — стан безпорадності, ребро — край тіла (уявлень). Із такого безпорадного стану Бог виводить Адама, даючи новий напрямок його життю — Єву. Через це має пройти більшість людей.

Розсічення тварин Авраамом (Бут. 15) — тільки для того, щоб дим і полум’я пройшли між ними на знак вірності Божим словам? Авраам робить ревізію своїм почуттям, які потребують осмислення їхнього застосування. Йдеться не про «тварин» нечистих — таких, як заздрість, злоба, лінощі… Але навіть такі, як слухняність, працелюбність, чесність, потребують уточнення (проникнення вглиб, «розсічення»): на якому шляху вони перебувають і яким цілям служать. При пограбуванні банку теж потрібна певна сміливість. Відмінність чистих тварин (почуттів) — розділені копита, подвійний шлунок і, як наслідок, здатність пережовувати їжу двічі. Розділені копита символізують можливість різного шляху служіння. Подвійний шлунок і подвійне пережовування — ретельне засвоєння інформації, що полегшує їхнє навчання на добрий розум. Голуб — символ присутності Божого Духа в людині — звичайно, ні в якому розсіченні не потребував. Такий аналіз потрібен усім. Докладніше про ці історії — також у «Текстах Біблії в образно-духовному тлумаченні».

Відсічення Петром вуха рабові первосвященика (Ів. 18:10) неминуче призвело б до загибелі цього раба. А от позбавлення праведного сприйняття Істини (праве вухо) через грубу форму її донесення може дати протилежний результат — урок для нас. Істину треба доносити у посильно доступній формі у кожному окремому випадку.

Вважається, що образне тлумачення дозволяє пояснювати тексти як завгодно. Але використання словника слів самої Біблії обмежує таку можливість. До того ж є вірний критерій результатів тлумачення: якщо воно призводить до порушення заповідей Старого Заповіту і Заповідей Христа, значить, воно неправильне. Автор цих рядків у сорок років, уперше прочитавши Біблію, жодного разу не «спіткнувся» об її, здавалося б, суперечливі тексти. Минуло понад тридцять років…

 Сподіваюся, що наведене вище, допоможе тому, хто має таке бажання, пізнати  духовно-образну сутність текстів Біблії.

                Написано: «У нечисту душу не ввійде премудрість» (Прем. Соломона 1:4).

                       Душа очищується словом, але найбільше — ділом!

                                                                                                                              Віктор Бартенєв