Червень і Липень 1928 рік

Нова правдива дорога до життя

Бо немає нічого таємного, що не стало б явним, ні прихованого, що не стало б відомим і не відкрилося б (Лук 8,17).

Дійсно, настав той День, у котрий відкриваються всі діла людські, добрі вони чи погані. Подивіться, друзі, в історію євангельского віку (тобто від різдва Христового і до сьогодні) і ви особисто переконаєтеся, що дуже мало було і є серед людей мужів, які пізнали путь життя, путь правди, путь миру, путь світла, путь Царства Божого на землі. Багато є людей на землі, котрі трудилися і трудяться над багатьма відкриттями і вдосконаленнями у сфері земній і духовній; і хоча їхні діла спочатку служили і ще служать для смерті, та все-таки є ще надія, що деякі з їхніх справ, творів і відкриттів послужать у майбутньому для миру, щастя і життя правильного на землі. Яка ж користь буде від тих так званих священиків і проповідників різних релігій, спільнот і сект, які проповідують царство Боже десь високо на небі; присвоїли собі ім’я Христове і возвисилися вище від усіх божеств? Написано: “Свят Я, говорить Господь”. А ці священики себе називають блаженнійшими, святійшими, і можна сміливо привселюдно сказати: Здійснилось! «[…] вiдкриється чоловiк грiха, син погибелi, який противиться i звеличується над усiм, що зветься Богом‚ або святинею […]» (2 Сол 2,3-4). Виявляється, що в особі чоловіка, який називає себе святійшим, відкрився диявол - сатана, котрий звабив увесь всесвіт. Прочитайте, розмисліть, то зрозумієте, бо настав день воскресіння, день випробування діл людських. Все таємне, яке приховувалося численні століття, в цей день стає явним, і виявляють такі діла ті, хто хоче жити по правді, хто любить ближніх своїх, як самого себе. Де ж любов тих людей, котрі себе назвали священиками, намісниками Христа? Де ж любов тих, які беруться вилікувати наші хвороби й недуги? Де ж любов тих, що беруться клопотати за нас і захищати нас? Де ж любов усієї решти професіоналів, котрі йдуть попереду? Немає ні в кому Любові-Бога, немає. «Бог є любов, і хто перебуває в любові, перебуває в Бозі і Бог у ньому» (1 Іоана 4,16). «I ми маємо вiд Hього таку заповiдь, щоб той, хто любить Бога, любив i брата свого» (1 Іоана 4,21). Якщо ж звернешся, друже, бідний трудівнику хліборобе, до будь-якого з цих професіоналів, чи змилосердиться він над тобою і чи зробить тобі щось по совісті? Ні. Скрізь і всюди вимагають гроші, а чинять не по совісті, а лишень аби швидше з очей збути. О горе тепер бідним та знедоленим на землі, бо немає милосердя і правосуддя на землі. Пророк Михей говорить: «Глави його судять за подарунки і священики його навчають за плату, і пророки його передвіщають за гроші, а тим часом спираються на Господа, говорячи: «чи не серед нас Господь? не спіткає нас біда!» (Мих 3,11).

Не було ще такого часу як тепер, щоб люди так судились одне з одним, як сьогодні, і за всяку дурницю. Ті, що судяться, страждають і гинуть, а заступники і посередники товстіють і торжествують у розкоші; але чи надовго? Це питання! Писання каже: «коли неправедно судять людину перед лицем Всевишнього, коли пригноблюють людину в ділі її: хіба не бачить Господь? Хто це говорить: «і те буває, чому Господь не повелів бути»? Чи не від уст Всевишнього приходить біда і благополуччя?» (Плач Єремії 3,35-38). Бог устами раба свого Давида говорить (Пс 74,3): «Коли виберу час, каже Господь, Я буду судити за правдою». Подумай, друже читачу! Чи не сьогодні той час, про який сказав Господь? Коли виберу час, Я здійсню суд по правді. Так, істинно, сьогодні той час, що Господь судить по правді, бо Він, тобто Господь, засудив тих чоловіків, правителів і суддів великої Росії, котрі неправедно судили тих мужів, які боролися за благо народу, за мир, за щастя і за свободу; які страждали в тюрмах каторжних, на вічних засланнях у далекому Сибіру, а деякі з них отримували ганебну смерть через повішення. Господь ‒ суддя Праведний, воздав і їм по правді, розігнав і їх по всіх країнах світу; і якщо не розкаються, то до віку не повернуться. В тому числі і мене засудили як великого злочинця і злодія на вічну ссилку у віддалені краї Сибіру з позбавленням усіх прав і переваг за те, що я сказав у публічному місці на питання званого священика, що не буду поклонятися ідолам, золотим, срібним, кам’яним, дерев’яним і всіляким іншим. І за те ще, що я сказав: «Мене ніхто не переслідує, ні урядник, ні пристав і ні справник (начальник поліції), а тільки священик!» І я сказав: «А Христа хто віддав смерті? Хіба не первосвященики і книжники? Значить, і ви ‒ Христопродавці, фарисеї і шкуродери». Що воно так і справді є. Як мене судили, я сказав: «Мене судите, а самі куди побіжите?» Коли ж мене засудили, то взяли в Луцьку тюрму, я тоді сказав: «Тюрми розваляться, і ланцюги всі порвуться, але мене не втримають». Говорячи це, я мав повну віру і надію на Всевидячого і Всемогутнього Бога, Бога Якова, Котрий живе на небі і на землі і творить все, що хоче. Відправляючи мене на етап, в документах, які були вироблені на мене, був напис: «Не знімати з мене залізних кайданів до самого місця призначення»; дозвіл був зняти кайдани тоді, коли міняли білизну; таким чином я перебував у залізних кайданах дев’ять місяців. Хоча це було для мене гірко і прикро, але з іншої сторони, ‒ радісно й відрадно страждати й переживати скорботу за ім’я Христа, знаючи це і віруючи, що, якщо з Ним страждаємо, то з Ним і царствувати будемо. І дійсно ‒ настала та пора, що тюрми розкрились і ланцюги з рук спали, і страждаючі навчилися жити, але тільки не всі, зважаючи хто і за що страждав. Давид говорить (Пс 118,67): «Як ще не був я упокореним, я блукав, а нині я тримаюся слова Твого». Значить, усі благовірні люди у стражданні навчаються пізнавати Бога-Правду, Мир, Радість і Любов і намагаються відновлювати Царство Боже на землі. Тому я прошу і молю в ім’я Господа Ісуса Христа всіх люблячих Правду-Бога: «Hе мстiться за себе, улюбленi, а дайте мiсце гнiву Божому. Бо написано: «Менi відомщення, Я віддам», — говорить Господь» (Рим 12,19). Він веде народ здалеку, народ нахабний, котрий не вшанує ні старого, ні вдови, ні сироти, над усім насміхається, тим більше простолюдин насміхається над вельможею, все розоряє і нічого не залишає, бо це все повинно бути. Все це виконується в наші дні життя за беззаконня народів, бо пастирі вчили і навчають поклонятися мертвим бездушним богам, а не навчають творити правду і суд на землі, влаштовуючи Царство Боже на землі, Котре проголосив Сам Господь і Його Святі Апостоли, і яке ми, тобто мале стадо Христове, проголошуємо всякому племені, роду і коліну.

Отож, за всіма ознаками, вказаними в Книзі Життя через святих старозавітніх пророків, через Господа нашого Ісуса Христа і Його Апостолів, ми досягнули останніх часів і зрозуміли це через зіслання Святого Духа і через зрозуміння Священних Писань, що все, приховане у тьмі, відкриється і вже відкривається, то ми, християни, намагаємося проголошувати всюди і скрізь кожному, щоби кожен розкаявся у своїх провинах, взявся би за ч и т а н н я святих к н и г і щоби кожен відвернувся від оманливих мертвих богів і звернувся до Бога істинного, Живого, Бога ‒ Духа Святого, і почав би творити Правду і Суд на землі. Але це все можна зрозуміти лише через Заповіді Божі, що засновані на істині і правоті на віки і віки. Цей День відкриє діла людей, котрі керували і керують, судили і судять, вчили і навчають, які попереду йдуть і говорять, що вони путівники. Всіх тих, що видавали і видають закони, але не по духу Божому, тобто не по любові. Також відкриваються діла всіх тих, котрі себе назвали світилами світу, а між іншим виявилися повною тьмою, від яких навчитися чому-небудь доброму життєвому неможливо, бо будь-яке їхнє діло, яке пускається в хід, в житті виявляється нездатним, смертним. Отримує сором і ганьбу той, хто таке діло вигадав, і в майбутті такі діла не будуть повторюватися. Настає і настав уже час побудови нового справедливого світу, тобто віку, де буде панувати правда, мир, щастя, радість, братство і рівність усіх народів. Настав той час, що вовк і ягня будуть лежати разом. Настав той час, що будуть будувати будинки і будуть самі жити в них; будуть садити сади і користуватися плодами їхніми. Там не буде лева і звіра, і ніщо нечисте не ввійде туди. Там ночі не буде, і сатана-диявол ‒ батько брехні і всілякої неправди буде зв’язаний на тисячу років. Там буде царювати Сам Христос ‒ Правда ‒ Милість ‒ Суд ‒ Істина й Любов, бо Він є дивним у святих Своїх. Там плачу, голосінь і журби не буде, бо все пройде і вже проходить. Там вічне щастя-блаженство і радість усім святим Його буде. Я прошу Вас наверніться, з вічним Богом примиріться, Його духом збагатіться, серцем і думкою обновіться, ви ввійдете в місто святе і знайдете мир благий, славити будете вустами, радість Його буде з вами.

Не раз доводиться задумуватися, чому це вожді народні не дивляться на минулий час, а раз не споглядають минуле, то не знають і майбутнього. Наприклад: які були сильні деякі держави до 1914 року? Хто міг подумати про падіння таких? Але глянь, друже! Вони зовсім упали і на їхнє місце інші стали, і набагато слабшими від попередніх стали. І що ж? Усякий слабкий кричить: «Я ‒ сильний», як наприклад, маленька Литва і подібні до неї. Але це нам дивно, а Господу Богу нашому все це було відомо, було відомо і Його вірним слугам, і нам відомо, тим що досягли останніх днів віку цього ; пророк Іоїль пише (3,10): «[…] слабкий нехай говорить: «я сильний». І це потрібно для того, щоби людина пережила і зрозуміла, що вона ‒ ніщо, і для того, щоби зарозумілі і вперті серцем були посоромлені і знищені. Для розуміння цього необхідно прочитати пророка Іоїля 2,28-32 і всю 3 главу і тим більше треба звернути увагу на вірші 11-14, до цього додати Одкровення Іоана 16,18, де говориться, що станеться великий землетрус, тобто слід розуміти - революція, анархія велика, якої не бувало, відколи люди існують на землі. І ось тепер увесь світ зайнятий тільки приготуванням до війни, від якої ніхто нічого не виграє, бо війна це руйнування і погибель. Я пропонував би вождям народним заглянути в минуле, наприклад, у древній Вавилон, і хоча б поглянути, як правили в той час царі, такі, як Навуходоносор, як вони перед різними подіями збирали халдеїв, чаклунів, гадалок і всіх мудреців для того, щоби передбачити подію, яка насувається, це все були ніби взірці для нас, тому що ми й тепер живемо у Вавилоні. Вавилон ‒ це теперішні світові царства, тим більше європейські, які себе назвали Християнством і котрі впоїли вином блудодіяння свого весь світ. Із цього Вавилону Господь Сам виводить народ Свій, Він говорить: «[…] вийди від неї, народе Мій, щоб не брати вам участі у гріхах її та не зазнати покарань її; бо гріхи її дійшли до неба, і Бог пригадав неправди її» (Одкр 18,4-5). З усього видно, наскільки теперішні народи стали гіршими від тих, що раніше були ідолопоклонниками; тепер у багато разів більше язичництво та ідолопоклонство, ніж раніше було, а ще хваляться і називаються християнами.

Моя пропозиція всім: зберігати правду і суд на землі, тим більше це пропонується всім головуючим, суддям і вчителям законів ‒ покинути національну ворожнечу, дати право голосу всім правим, тобто чесним, люблячим правду людям; встановити і виконати правильні закони без привілеїв; правого виправдати, винного не залишати без покарання; тоді лишень може встояти царство. Оскільки правдою і судом всяка влада і всіляке царство утверджується й укріплюється. Коли в країні зберігається правда і суд, то й правоохоронців та охоронців і різних аґентів треба мало, значить, країна багатіє. А коли того немає, як це було в колишній Росії в 1904, 1905, 1906 і подальших роках, то ніякі охоронці не вберегли, а все впало й розсипалося. Що сіяли, те й пожали. Які квіти, такі й ягоди. Національні союзи гублять цілі країни. Союзи потрібні любові загальнолюдської, така любов утверджує країни. Бажання нас, Християн, щоб у цій країні, де ми живемо, тобто в Польщі, процвітали правда, суд, мир і любов загальнолюдська, і спокій назавжди. Але для цього ми просимо всіх при владі: зверніться до закону й одкровення, то побачите світло велике, котре просвічує будь-яку людину.

Нехай пошле Бог Мир.

Видавець редактор Стефан Бохонюк.