Квітень і травень 1932 рік 

Нова правдива дорога до життя

Хто читає, нехай розуміє!

Усі ви, що населяєте всесвіт і живете на землі! дивіться, коли знамено підніметься на горах, і, коли засурмить труба, слухайте! (Іс 18,3)

Нині чимало людей піднімають свої знамена на горах (царствах) і тим приваблюють численні неутверджені душі для загибелі. У цей час чи не у всіх народів бунтівний дух (революційний дух, один одного не хоче слухати, володар повстає проти володаря, брат проти брата і т.д.). Це відбувається все через те, що багато начиталися чи наслухалися різних войовничих геройських книг, і всі такі люди мають бунтарський дух. У всіх державах викладачі різноманітних шкіл, церков, костелів, кірх, мечетей, молелень і т. ін. в молоді душі вливають отруту, зараження – релігійно-національне вчення, що призводить до суперечок, сварок, жорстокості і війни, і всієї підлості і несправедливості на землі. Такий прапор на горах ми, діти Божі, побачили і зрозуміли, що це ‒ блуд і обман, а світла в ньому немає. З усіх книг на землі є одна книга ‒ Біблія, Богом натхненна, яка вказує світло кожному, хто читає її благоговійно і роздумує; автор цієї книги ‒ Сам Бог Дух Святий. Ми, діти Божі, піднімаємо цей стяг вище всім всюди і скрізь.

Це знак чи «знамено Сина Людського, Який гряде на хмарах небесних (свідках духовних ‒ С.Б.) з силою і славою великою» (Мф 29,30). Як необхідно розуміти силу Божу? Читай пророка Михея: «А я сповнений сили Духа Господнього, правоти і твердості, щоб висловити Якову злочин його й Ізраїлеві – гріх його. Слухайте ж це, голови дому Яковового і князі дому Ізраїлевого, що гребують правосуддям і викривляють усе пряме, що будують Сіон кров’ю і Єрусалим – неправдою! Голови його судять за подарунки, і священники його навчають за плату, і пророки його віщують за гроші, а тим часом спираються на Господа, говорячи: «Чи не серед нас Господь? Не спіткає нас біда!» (3,8-11). Зупинися, читачу, і подумай, чи так є тепер, чи ні! То я скажу тобі, що так і є. І кожен свідок Божий (духовний) підтвердить те, що кругом, хай би куди пішов, вимагають подарунків, тобто плату. А Христос Ісус усе дав задарма.

Бог промовляє вустами раба свого Єремії: «Так говорить Господь: нехай не хвалиться мудрий мудрістю своєю, нехай не хвалиться сильний силою своєю, нехай не хвалиться багатий багатством своїм. Але хто хвалиться, хвалися тим, що розумієш і знаєш Мене, що Я — Господь, Який творить милість, суд і правду на землі; бо тільки це благоугодно Мені, — говорить Господь» (Єр 9,23-24).

Дорогий читачу! Тепер зупинися, подивися і застановися. Де сьогодні звершується суд і правда на землі? Можна впевнено відповісти, що ніде. Тому кінець світу цьому (устрою цьому несправедливому). Читачу, піди до будь-якого народу, що населяє землю, і скажи йому: «Ти не знаєш істинного Бога», то він готовий тебе вбити за такі слова. А поглянь: чи здійснює той народ суд і правду на землі? Побачиш, що ні. Значить, він таки не знає істинного Бога. Тому Бог говорить так: «Отже, виллю на них обурення Моє, вогнем люті Моєї знищу їх, поведінку їхню поверну їм на голову» (Єз 22,31).

Сьогодні на часі пророчі слова: «Несеться чутка: ось вона йде, і великий шум від країни північної, щоб міста Юдеї зробити пустелею, житлом шакалів» (Єр 10,22). «Північна країна» означає трудящий люд, не зігрітий любов’ю Христа, якого постійно пригнічують. Українською і польською мовами слово «північ» звучить однаково і означає, що в цьому робочому класі вже не ніч, тобто не повна темрява, а пів-ніч, тобто пів темряви, але повного дня в них ще немає. Повний день – це Христос Ісус, Спаситель наш. Ця «північ» початок узяла з Росії. І буде так, як говорить пророк Іоїль: «[…] як ранкова зоря поширюється по горах (царствах – С.Б.) народ численний і сильний, якого не бувало від віку і після того не буде у роди родів» (Іоїл 2,2). Так воно тепер і є: майже всі робітники, як міські, так і сільські, заряджені, і доба надходить, коли все загориться полум’яним вогнем. Якщо писати детально, то не пройде (журнал конфіскують), шкода праці і засобів, надто засобів. Якщо Богові буде до вподоби, і буду живий, то буду писати згодом, оскільки закарбовано: «Робіть справу своєчасно. Бог віддасть вам вашу нагороду». Я вірю: Бог що сказав, те і виконає, позаяк Він не змінюється.

Пізнайте ж, друзі-читачі, що всі гасла чи знамена на горах (у царствах) є брехливими, фальшивими, які ведуть усіх до смерті, таких не слухайте і не вступайте до жодних товариств і партій, тому що це ‒ блуд і обман. Істинним є одне лише правдиве, вічне знамення Сина Людського ‒ це Христос Ісус, істинний Бог. Його піднімаймо вище, то настане визволення від гніту. Написано: «Бо немає іншого імені під небом, даного людям, яким належало би нам спастися (звільнитися ‒ С.Б.)». Іменем Христа Ісуса всі переможемо – Його Словом, Його вченням. До прикладу: весь світ здебільшого переповнений так званим паспортним християнством: усі вищі установи, пости, інстанції судейські і правлячі, займають переважно так звані християни. В усіх таких місцях, особливо в судах, на столах стоять хрести і лежать Євангелія. На основі цих двох речей ‒ хреста, на якому страждав наш спаситель Ісус Христос, і Євангелія, в якому описано все про Христа Ісуса, про Життя і Царство Боже, про суд і про все добре і справедливе ‒ кожен, хто вірує у Христа Ісуса, має право звернутися до будь-кого, хоч де б він був і хай ким би він був: чи великим, чи малим, чи багатим, чи бідним: «Чи робиш ти те, що свідчать ці дві речі перед тобою ‒ хрест і Євангеліє; якщо ж не робиш, то ти місце зайняв не своє, місце тобі не тут». Але говорити треба не злостиво, а так, як промовляв наш Спаситель Ісус Христос, тоді багато людей навчаться, а хто не бажає вчитися, покинуть займані посади, це ‒ зброя наша для повалення твердинь. Далі опишу детальніше.

Христос сказав: «Не бійтеся тих, хто вбиває тіло, душі ж не може погубити». Я впевнений, що цього Духа-душі ніхто і ніколи не вб’є і не знищить. Тому Писання говорить: «[…] підійміть голови ваші, бо наближається визволення ваше» (Лк 21,28). Наближайтеся всі до Христа Ісуса, вступайте сміливо в бій, тримаючи світильник у руках і зброю Божу (слово Боже); настав час пробудитися зі сну, бо ніхто ніде і ніколи вас не визволить, окрім Ісуса Христа.

Зараз усі люди всюди і скрізь, хай ким був би і хоч де б жив, скаржаться на життя, на нестатки, нарікають на Бога, на Варшаву, на Москву, ніхто нічим не задоволений і постійно неспокійний, кожен чогось очікує, свого ж «я» (зла), не покидає, все ліпшого сподівається і замість раю в пекло потрапляє. Бог створив на землі рай, а люди з раю зробили пекло. Хто винен? Винні всі: від великого до малого. Писання навчає: «Так у всьому: як хочете, щоб із вами чинили люди, так поводьтеся і ви з ними», оскільки в цьому закон і пророки. Всі теперішні люди, ба більше передові начальники, різні ужендники* ‒ всі хочуть, аби їх шанували і поважали. Я ж в ім’я Ісуса Христа звертаюся до очільників, начальників, різних референтів і урядників: спочатку навчіться ви шанувати і поважати інших, позаяк менші вчаться від старших, тоді лише піде життя краще. Я говорю життям випробуване: я теж очільник у маленькій громаді, мені доводиться бувати у різноманітних урядових інстанціях у розмаїтих справах товариства, навіть більше у справах релігійних. Як радісно, коли чиновники ставляться до нас людяно і шанобливо, відповідно до закону виконують, що ми просимо в них, це вгодно Богові і людям. Але як неприємно, коли державні службовці поводяться з нами не по-людському, такі ніколи не заслуговували від Бога благовоління і від людей благословення, а лишень ‒ прокляття. Полюбіть же всі благословіння, то воно і прийде, зненавидьте прокляття ‒ воно втече від вас.

До прикладу, мені доводиться у багатьох місцях, де мені влада дозволяє, на проповідях, робити різні висновки з життя, знаючи, що чимало людей жаліються на нужду, на гноблення, на податки і на багато тому подібного. Здебільшого у моїх проповідях ідеться про те, що не винне ні небо, ні Варшава і ні Москва, а винні всі люди, найбільше відусіх ‒ передові вожді, особливо ‒ пастирі, тому що не говорили, де Господь…

Не будемо ми вертатися назад, звинувачувати тих та інших, з цього нам користі мало буде, це біг на місці. Краще за все забуваймо заднє, а тягнімося вперед, то до чогось кращого досягнемо. Погодимося з тим, що то був такий час, і повинно все те було звершитися.

Не так давно я проводив молитовне зібрання в селі Уляники, де було багато народу, між ними і баптисти. Як відомо, у теперішній такий важкий час кожен житель скаржиться на всяке бідоцтво, недорід, дешевизну виготовлених ними продуктів на базарі, різний обман, різні податки, взагалі всяку несправедливість; у підсумку виходить, що винне небо (тобто Бог), і винна влада. На основі нинішнього життя і згідно зі Словом Божим доходимо висновку: винні всі: від великого до малого. Найбільше за всіх винні ті, що говорять: «Ми ‒ світло для світу, ми ‒ просвітництво». Тому я, почавши промову, сказав: «Винні ми всі, поготів беззаконники, лиходії, ошуканці і всі несправедливі люди; і якщо шукати справедливих праведних людей, то виявиться, що їх тепер немає. І тому доведеться повністю погодитися з Давидом, який говорить: «Немає праведного нi одного; немає, хто розумiв би; немає‚ хто шукав би Бога; всi ухилилися з путi, негiднi всi до одного; нема того, хто чинить добро, нема жодного» (Рим 3,10-12). Від нас самих залежить, щоб нам було легше. Щоб це зрозуміти вповні, необхідно детально проаналізувати наше життя.

По-перше, кожному з нас належить залишити погані звички, такі як: куріння тютюну і вживання алкоголю; по-друге, не красти, не обманювати, не битися, не свідчити ложно, не судитися через усілякі дрібниці; тоді менше потрібно буде судів з їхнім штатом, менше треба буде тюрем і в’язниць із їхніми прислужниками, менше поліції, менше паперу, менше писарів різнорідних і різномодних. А оскільки тепер багато грамотних, і книги Святого Письма дешеві, то я раджу кожному купити Євангеліє, читати і розуміти, і питати своїх так званих духовних наставників, як необхідно розуміти Святе Письмо. То хоч ті духовні особи і не розуміють Святе Письмо, але через сором будуть учитися. Не тямлять вони тому, що їх того не вчили, їх учили, як у вівтарях умиватися, втиратися, вбиратися, артистично виходити і кланятися, покадити, помутити, одне і те саме тисячоліттями говорити, одне слово, обряди, наряди і розспіви на різні лади – то був усьому свій час. Такі формальності сьогодні вже не на часі. Знайте, всі народи, що коли буде один, хто знає Бога, на тисячу тих, що Бога не знають, то один важитиме більше, ніж тисяча. Одним словом, якщо станемо людьми, будемо стежити за своїми шляхами і виправлятися, та інших викривати в лице їхнє, то податків зовсім мало буде, кожен турбуватиметься і трудитиметься, і харчуватиметься від своєї праці, а не так, як тепер, і тому податки дуже малі будуть».

Наступного дня після зібрання баптисти донесли поліцейським, що я намовляв людей податки не платити. Добре, що комендант поліції ‒ порядний чоловік і знає, що я не який-небудь дурисвіт чи шахрай, бо сам я всі повинності акуратно відбуваю, і не повірив таким брехунам. Попи зводять наклеп на мене перед вищою владою, а баптисти ‒ перед нижчою. А я, в свою чергу, прошу вас усіх: покайтеся і віруйте в Євангеліє, оскільки ніч минає, настає день. Знайте, що доля всіх обманників і наклепників ‒ озеро вогненне.

Хто бажає отримувати це видання, звольте присилати на пересилку поштові марки.

Нехай цей трубний заклик пробудить численні сплячі душі для зустрічі Христа Ісуса у славі, позаяк Він іде судити народи. Амінь.

Видавець-редактор Стефан Бохонюк

*Ужендники ‒ польське слово, українською ‒ чиновники, урядники.