Жовтень і листопад 1934 р.

Нова правдива дорога життя

Хто має розум, той зрозуміє

Так говорить Господь: проклята людина, яка надіється на людину і плоть робить своєю опорою, і серце якої відходить від (цурається ‒ С.Б.) Господа (Єр 17,5)

Були часи, коли можна було уповати на людей, і що ті люди говорили, так і було, що вони задумували, те сповнювалося, але вже ті часи пройшли і не вернуться.

Тепер настали нові часи, і будувати треба все нове на підвалині, яку заклав Сам наш Бог Ісус Христос. А щоб на тій підвалині будувати, то треба план Божий знати. Хто ж із сучасних будівничих знає той план Божий? Сказати треба правду святу, що ніхто з тих будівничих не знає плану Божого, і даремно трудяться всі вони на землі (будівничі – керівники цього лихого світу).

Все бо це повинно сповнитися, оскільки Бог єдиний справедливий у Своєму слові. А всі інші керманичі цього світу повинні засоромитися свого знання. Бог бо говорить так: «[…] оскільки цей народ наближається до Мене вустами своїми, і язиком своїм шанує Мене, серце ж його далеко стоїть від Мене, і благоговіння їх переді Мною є вивчення заповідей людських; то ось, Я ще незвичайно вчиню з цим народом, чудно і дивно, так що мудрість мудреців його загине, і розуму у розумних його не стане» (Іс 29,13-14). А Святий апостол Павло каже так: «Де мудрець? Де книжник? Де дослідник віку цього? Чи не обернув Бог премудрість світу цього на глупоту?» (1 Кор 1,20). Пророк Михей віщує: «І посоромляться такі віщуни і стидом покриються всі ворожбити, і всі вони свої уста закриють, бо не буде їм відповіді від Господа» (Мих 3,7). Пророк Захарія підтверджує: «І соромитимуться пророки видінь своїх» (Зах 13,4).

Я не раз і не два вже писав, ще й сьогодні пишу і нагадую всім: хто має вуха, нехай чує, і хто має розум, нехай зрозуміє, що вже не буде часу; такого часу, який був до 1914 року. Від 1914 року цей злий світ мучиться у своїх передсмертних корчах і помре назавжди. Скільки голосять і пророкують різні політичні і релігійні проводирі свої закони і проєкти, але так не буває, як вони проголошують і не буде, бо вже їхній час пройшов.

Тепер настала Божа пора, коли Вічний Бог Єгова прославиться у Своїх дітях ‒ у нас, а ми ‒ в Ньому. Майже всі керманичі цього світу кричать, що буде ліпше, але це неправда, оскільки буде гірше. Було би краще тільки тоді, якби вони говорили і самі виконували б те, коли свої слова вони підтверджували б ділами. Але керівники цього світу навчилися лише говорити хороше зі смаком, а роблять те саме, що робилося і що робиться вже третю тисячу літ. Тож я ще раз нагадую, що вже час їхній пройшов; нині настав наш час. Ви, провідники цього світу, навчитеся від нас, а ми – від Бога (Його слова), і підемо однією стежкою, позаяк ви не зробите нічого без нас, а ми нічого не зробимо без вас, так бо говорить слово Боже: «Відкривши нам таємницю волі своєї за Своїм уподобанням, яке постановив у Самому Собі, для урядження виповнення часів, щоб усе обʼєднати в Христі ‒ тих, що на небесах (духовних ‒ С.Б.), і тих, що на землі (політиків при владі ‒ С.Б.)» (Еф 1,9-10). «Мені, найменшому від усіх святих, дана була ця благодать благовістити поганам про недосліджене багатство Христове і з’ясувати всім, що це спільність таємниці, закритої од віків у Бозі, що створив усе Ісусом Христом, щоб оголошена тепер князівствам (державам, краям, республікам ‒ С.Б.) і силам на небесах (у чистих душах, духах ‒ С.Б.) через церкву (зібране маленьке стадо дітей Божих ‒ С.Б.) усяка премудрість Божа» (Еф 3,8-10).

Аби знати, що буде попереду, то треба знати, що було колись, до прикладу: за часів пророків і царів ізраїльських. А часів, що визначені Богом для поган (язичників), не треба ні лічити, ні знати, тому що від них нічого доброго не можна взяти ‒ це поганські часи, вони почалися перед Христом за 606 років, а закінчилися 1914 року після Різдва Христового. Від 1914 року настав День Божий (довгий період часу), і мусить все те збутися, що написали всі святі пророки, і що підтвердив Сам наш Бог Ісус Христос і Його апостоли. Як би то було добре, щоб керманичі цього світу (устрою) навернулися до Вічної історії ‒ Біблії! Там би вони знайшли знання, як розумно правити народом.

Воно так і буде, бо час біжить швидко. Кожного дня в світі робиться велика переміна. Коли вже повстав син на батька, а батько на сина і т. ін., то чого ще гіршого треба? Далі з таким правопорядком, що є зараз, жити неможливо. Треба все творити нове відповідно до науки Правдивого Вождя Ісуса Христа.

Коли ж це воно буде? Буде незабаром, бо вже розвидняється: всіх брехунів уже видно, всі вони засоромляться свого знання і закриють свої уста, оскільки не буде за їхнім задумом, про який говорили і писали. Коли вже тії діячі (керівники цього світу) передумають і перероблять все те несправедливе, і ніхто їм не стане вірити, і будуть відмовлятися від влади. Мусить це бути, бо так визначено. Тепер кожен, навіть не дуже розумний, хоче кимось правити. Приклад: молодь сільська, яка робить різні дурощі: вивішує прапори, висипає могили, розбиває таблиці та багато іншого, ‒ думає, що добре робить, але все воно на їхню голову і на голови їхніх батьків. Адже написано: «Нехай кожна людина кориться вищій владі, бо немає влади, як не від Бога. Які ж є влади чинні ‒ від бога вони настановлені» (Рим 13,1). Але кожна влада за скоєну несправедливість буде Богом покарана нині, у день Божого суду. Згаданими вчинками молодь діла не направить, а ще погіршить, тому що влада мусить себе охороняти і для того винаймати собі охоронців, що ляже тягарем на всіх людей краю. О, як би Бог дав розум і мудрість усім правителям усіх країв, особливо правителям нашого краю ‒ Польщі, щоб вони керували народом мудро і розумно, щоб винного карали, а правого щоб милували, ‒ тоді і Бог був би з такими провідниками.

Була пора ділитися на різні партії, спільноти, секти і різні громади, певне, правителям відомо, хто до чого прагне. Але зараз настав час обʼєднатися. Не завадило б правителям, і це дуже потрібно, зібрати з усього краю голів різних партій і товариств, політичних та релігійних, і проголосити справедливий закон кари і помилування. А для того, щоб закон був справедливим, то треба порозумітися з вічною Книгою книг – Біблією.

Наша християнська засада така: ми дали обітницю Богові виконувати, наскільки зможемо, все те, що написано у Книзі Книг. Написано: «Дбайте про добро того місця, куди я вас вигнав (де живете ‒ С.Б.), моліться за нього до Господа, бо як буде тій місцевості добре, то і вам буде добре», ‒ говорить Господь» (Єр 29,7). Написано: «Нехай кожна людина кориться вищій владі, бо немає влади, як не від Бога. Які ж є влади чинні ‒ від Бога вони настановлені» (Рим 13,1). Оголошую всім: хто Святого Письма не виконує, той не вірить Богові, бо слово Боже ‒ це Бог. Ми, християни, від слова Божого зрозуміли: все те, що є ‒ те повинно бути, так бо написано: «Я роблю світло й темряву, посилаю долю й недолю; Я ‒ Господь, усе те роблю» (Іс 45,7). Написано ще й таке: «Хто це говорить: «І те буває, чому Господь не повелів бути»?» (Плач 3,37). Вищенаведені слова ми знаємо і їх дотримуємося, то як же хтось може звинувачувати, що ми, християни, протистоїмо владі? Це можуть стверджувати одні брехуни, виховані царським режимом. Але на все є пора, свого часу все відкриється, добре воно чи зле, і ми віримо, й надіємося, що не будемо встидатися, а той, хто нас обмовляв, ‒ зганьбиться, бо настав час суду Божого.

Для того, щоб швидше очистилася земля, треба творити суд і справедливість за Законом Божим: винного треба карати, а правого виправдовувати. А влада повинна знати настрої і скерування партій, тому не треба карати всі до однієї, а лишень ту, з якої злочин вийде. Тоді, по-перше, одні одних пильнуватимуть, і менше буде злодіянь, по-друге, будуть інші дивитися, що караються тільки ті спільноти, які зло творять, а невинні не караються, а ще й похвалу мають від влади. Тоді будуть покидати злочинні партії і переходити до громад схвалених, і буде різниця між злим і добрим. Навіть не треба буде стільки грошових видатків на різних охоронців, і порядок стане на землі, а найшвидше у тім краю, який візьметься це впроваджувати.

Хоч деякі особи говоритимуть, яке ми маємо діло до цього, ми, християни, на те не зважатимемо, позаяк достовірно знаємо, що потрібно для життя, оскільки спираємося на Святе Письмо. Написано бо так: «І буде в останні дні, гора дому Господнього буде поставлена у главу гір і підніметься над пагорбами, і потечуть до неї усі народи. І підуть багато народів і скажуть «Ходіть та зійдімо на гору Господню, в дім Бога Якового, і він покаже нам свої дороги і будемо ходити стежками його, бо з Сіону вийде закон, і слово Господнє – з Єрусалиму» (Іс 2,2-3). Ми, християни, бачимо на власні очі, що Господь вертається на Сіон, і новий Єрусалим будується з живих каменів ‒ із нас, живих людей. Знаємо також, що буде дане нам право говорити про закон Божий широко, тільки не робиться так хутко, як говориться, бо то ‒ Богом визначений великий день. Про цей день писали всі Божі пророки, говорив Ісус Христос і писали апостоли, і нам те все відкриває Дух Святий через вічне Слово Своє. Ми ж пильнуємо слово Боже і бачимо, що робиться на землі в народах, і цілковито довіряємо Єдиному Богові Ісусові Христові, через якого і віки сотворені, і знаємо, що не засоромимося, хоча несемо від усіх безчестя і наругу, а найбільше від тих, що дивляться на небо і очікують, коли прийде Христос і забере їх на небо, а землю спалить. Але того, що вони чекають, не буде, і всі такі посоромляться свого знання, бо не хочуть послухати і перевірити Святе Письмо, до чого я їх завжди закликаю.

Я завжди нагадую всім без різниці, щоб повернулися до Книги книг, з якої можна навчитися життя, тому що воно не таке, яким живуть люди цього світу. Хіба це життя, коли один одного боїться? Доба, в якій ми живемо, така, що, розглядаючи друковану пресу, зауважуєш: немає жодного дня, щоб не було якого нападу, вбивства чи ще чого. І на кого? На багатих і на правителів. І попри це багато людей заздрять їм, міркуючи, що заможним і тим, що при владі, добре жити. Це несправедливий погляд. Зараз ще багато людей преться до влади, але ми бачимо наперед, що будуть відмовлятися від неї, бо так написано: «І у народі один буде пригнічуваний іншим, і кожен — ближнім своїм; юнак буде нахабно підноситися над старцем, і простолюдин над вельможею (легковажний над поважним – С.Б.). Тоді вхопиться людина за брата свого, у сімействі батька свого, і скаже: «У тебе є одяг, будь нашим вождем, і нехай будуть ці руїни під рукою твоєю». А він із клятвою скаже: «Не можу зцілити ран суспільства; і в моєму домі немає ні хліба, ні одягу; не робіть мене вождем народу» (Іс 3,5-7).

Насамкінець говорю, що дурощами і різними повстаннями життя не направиться, а стане ще гіршим. Життя зміниться на краще тоді, коли люди візьмуться за розум добрий. Але всі люди ніколи не опам’ятаються. Аби хоч пастухи були розумні, то череда (стадо) мусить слухати; так бо написано: «Потім сядуть судді і відберуть у нього владу губити і знищувати до кінця. Царство ж і влада і велич царствена в усій піднебесній дані будуть народу святих Всевишнього, Якого царство — царство вічне, і всі володарі будуть служити і коритися Йому» (Дан 7,26). Амінь.

Видавець і редактор Стефан Бохонюк