Березень і квітень 1936 р.

Нова правдива дорога життя

Розумні зрозуміють це,а розумний той,хто заповіді Божи сповняє

І, наблизившись, Ісус сказав їм: «Дана Мені всяка влада на небі і на землі. Отже, йдіть, навчайте всі народи, хрестячи їх в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все, що Я заповів вам; і ось Я з вами по всі дні, до кінця віку. Амінь (Мф 28,18-20)

Бог-Отець, Дух Святий дав усю владу (право, знання) Своєму Синові Ісусу Христу. А Син Божий Ісус Христос дає ту владу (право, знання небесного і земного) тому, хто йому вірить і заповіді Його виконує: нам, що ми не встидаємося виконувати Слова Його («[…] всі заповіді Його (Божі ‒ С.Б.) вірні, тверді на віки вічні, встановлені на істині й правоті» (Пс 110,7-8). Ми не соромимося Його Самого, носимо Його і ходимо в Ньому, і Він ‒ у нас; за те Він дає нам знати суди Його (визначення Його), інші того не знають (Див.: Пс 147,8-9).

Збаламучені люди цього лихого зігнилого світу говорять до нас, дітей Божих (синів і дочок Божих): «Не ваше діло втручатися до правління (до політики), ваше діло ‒ тільки молитися». По-їхньому виходить, що Бог і Божі (тобто ті, хто вірує в Ісуса Христа) не мають права до землі (розмірковувати про життя на землі). Одне слово, виходить, нібито Бог і Божі не мають розуму і не мають права роздумувати про земні справи. Це велика помилка тих людей, які так вважають. Помилка в тому, що Святого Письма (писань) не читають; а хоч і читають, то не розуміють. Наприклад: баптисти, адвентисти, пʼятдесятники і ще інші стверджують: «Не наше право розважати про земні справи, а наше право на небі». О, яка велика помилка таких людей: вони не розуміють Божих визначень (Божих судів), які сьогодні сповняються на землі, як написано: «[…] коли суди (присуди ‒ С.Б.) Твої звершуються на землі, тоді ті, що живуть у світі, навчаються правди» (Іс 26,9).

Ісус Христос сказав учням Своїм: «Ви будете судити дванадцять колін Ізраїлевих». А Апостол Павло спитав: «Хiба не знаєте, що святi судитимуть свiт? Якщо ж свiт буде судимий вами, то невже недостойнi ви судити незначнi справи? Хiба не знаєте, що ми будемо судити ангелiв, а не тільки справи житейськi? (1 Кор 6,2-3).

Отож, на підставі Святого Письма ми, діти Божі (сини і дочки), маємо владу (право) судити про все: про небесне і земне, і будемо судити, і вже судимо ангелів, ‒ усіх проводирів цього зігнилого світу: як духовних, так і політичних. Бо всі назвалися імʼям Христовим (Християнами), а робите діла диявольські: не любите ближніх своїх, як самих себе. Говорите, пишете про різну доброчинність і все те накладаєте на тих, які не розгинаються від щоденної праці і їдять без смаку пісну страву, а ви в усьому розкошуєте і не маєте стиду. О, погляньте кругом себе: що робиться в цьому світі, який гине! Росія, Іспанія, Марокко й інші. Послухайте: що говорить Господь: «О, Ассур, жезл гніву Мого! І бич у руці його — Моє обурення! Я пошлю його проти народу нечестивого і проти народу гніву Мого, дам йому повеління пограбувати грабежем і здобути здобич і потоптати його, як бруд на вулицях» (Іс 10,5-6).

Ми тепер бачимо і знаємо, що на землі є царства безбожницькі і побожні. Коли б ті царства безбожницькі і побожні покласти на вагу, то виявилося би, що важать вони однаково: вони легші від порожнечі. Не диво безбожницьким, які всяке паскудство роблять, вони ніякого бога не визнають; вони ж і є гнівом Божим, ними численні народи будуть покарані. Але побожним треба дивуватися! На язиці і на папері, і скрізь ‒ бог, а в серці ‒ біс, а діла ‒ диявольські. Євангеліє скрізь лежить, щоб закриватися ним, а чи виконується де Євангеліє? Хто буде більше винен? Чи той, що знав, чи той, що не знав? Буде винен більше той, що знав.

«І буде в останні дні, гора дому Господнього (маленька громада синів і дочок Божих ‒ С.Б.) буде поставлена у главу гір (підніметься, буде видна, відома всім народам ‒ С.Б.) і підніметься над пагорбами (республіками ‒ С.Б.), і потечуть до неї (до громади ‒ С.Б.) усі народи. І підуть багато народів і скажуть: «Прийдіть і зійдемо на гору Господню, у дім Бога Якова, і навчить Він нас Своїх шляхів і будемо ходити стежками Його; бо від Сіону (від громади дітей Божих ‒ С.Б.) вийде закон, і слово Господнє (десять Заповідей Божих ‒ С.Б.) — з Єрусалима (з вишнього, небесного, Божого миру ‒ С.Б.). І буде Він судити народи, і викриє багато племен; і перекують мечі свої на орала, і списи свої — на серпи: не підніме народ на народ меча, і не будуть більше вчитися воювати» (Іс 2,2-4). Господь каже: «Мир Мій даю вам», тобто спокій, порядок, правильне царство Моє даю вам.

Вже ми чули, бачили і знаємо, що безбожний народ кричав: «Геть зброю, не будемо більше воювати, зробимо вічний мир, новий порядок», «Хто був нічим, той стане всім». А сталося так? Ні. Чому? Тому що це говорили люди без Бога, не знаючи Його плану, Його визначень, Його Писань. Ось що сказав Господь через сина чоловічого Іоїля: «Проголосіть про це між народами, приготуйтеся до війни, збудіть хоробрих (Муссоліні, Сталіни та інші ‒ С.Б.); нехай виступлять, піднімуться всі ратоборці. Перекуйте орала ваші на мечі і серпи ваші на списи; слабкий нехай говорить: «Я сильний». Поспішайте і сходьтесь, усі народи навколишні, і зберіться (проти Бога ‒ С.Б.); туди, Господи, веди Твоїх героїв. Нехай встануть народи і спустяться у долину Йосафата (принизьтеся так, як Йосафат принизився і послухав сина Божого, чоловіка Іуя; Йосафат називається долиною благословенною до сьогодні ‒ С.Б.), бо там Я воссяду, щоб судити всі народи звідусюди. Пустіть у діло серпи, бо жниво дозріло; йдіть, спустіться, бо точило повне і підточилля переливаються, тому що злість їхня велика. Натовпи, натовпи у долині суду! Бо близько день Господній до долини суду!» (Іоїл 3,8-14). Ото, читачі і слухачі, як зрозумієте це, то побачите, ким ви є, кому служите, в кого вірите і в який час живете.

Подробилися великі царства на маленькі шматочки, і ті маленькі шматочки кричать: «Я сильний». О, нещасний і жалюгідний чоловік, черепок із черепків! Хробачку (червʼячку) ти маленький, якого все може роздавити кожної хвилини! Чому ти не дивишся, що буде і що є? Які були великі, сильні і багаті царства, де вони? Де ті, що ними правили? Деяких побили, подушили, повішали, потопили і багато ще їх по світі поневіряється і мучиться, ба більше вояків, що шукають смерті, хотіли б воювати хоч би з ким на користь хоч би кого, та нема війни, бо ніхто її не обʼявляє.

Господь наш довготерпеливий і багатомилостивий, Він покарає частину землі, і жде покаяння від тих, що лишилися. Але де ж каяття людей тих, що правлять і навчають інших, а самі не вчаться? Апостол Павло повчає: «Навчаючи інших, боюся, щоб самому не впасти».

Суд Божий іде, Бог воздає кожному згідно з ділами його. Наприклад, Іспанія ‒ така набожна, лякала бідний працюючий народ пеклом, а тепер печуть їх, аж страшно читати такі відомості.

В імʼя Господа нашого Ісуса Христа я, передбачивши все те, що має бути, застерігаю всіх вас, поготів розмаїтих учителів і керівників! Принизьтеся, як принизився Цар Йосафат. Він послухав пророка Божого Іуя і розірвав свій договір із безбожним царем Ахавом, звернувся до Бога – до Його Слова (Слово Боже – це Бог) ‒ і зробив порядок у своїм царстві, дав наказ, щоб учили Закону Божому, щоб судили справедливо всіх без привілеїв, ставилися до чужинця, як до свого, щоб були між ними братерство і рівність, він покинув думати про війну, а зайнявся встановленням справедливості всередині свого царства. Тому-то його приниження (долина) називається долиною благословення до нині.

Що ж ми бачимо тепер на землі? Мало не всі вояки при владі (керівники), у них тільки й на думці, щоб воювати.

Ото тепер усі воюють: убиває брат брата; син ‒ батька, а батько ‒ сина. Володар встає на володаря, і всі трудяться для вогню. Високовчені, сидячи, вигадують різноманітні військові припаси, а нужденні робітники, як фабричні, так і рільничі, працюють упроголодь і зляться. На кого? Читач і слухач, певно, сам знає. Отож Бог каже: «Поверну вигадки ваші на голови ваші, що ви вигадали на кого, то я поверну на вас самих». Ото праведний суд Божий: ви мусите самі вкусити те, що для когось приготували, інакше не може бути.

Тепер війни такої, як була, не буде, перевагу буде мати війна в повітрі, і то над великими містами і містечками. Для того я пишу, щоб почули високі, які сидять у великих містах, бо Бог наш ‒ не пекельник і не кат, Бог наш ‒ Любов і Милосердя. Він хоче всіх милувати: і високих, і низьких, великих і малих, багатих і бідних, Він на лице не дивиться, а дивиться на серце. Бог наш не має інтересу лише до якогось одного царства, а Бог наш має право до всієї землі і до всіх народів, що на землі, бо Він усе створив: Його земля, Його небо, Його і все те, що ми бачимо і не бачимо. І лагідні успадкують землю.

Збожеволіли всі народи, всім стало землі мало! Вистачить землі, хоч би було ще мільярд людей, вистачить усім. Хіба земля не родить, що люди голодують? Родить земля хліб і все, що треба для життя, лишень боги народів роблять голод. Одна газета польська пише так: «1933 року вмерло з голоду 2,400,000 людей, а тоді спалено 568 вагонів збіжжя, 114,000 вагонів рису, 2 560 000 кілограмів цукру, 267 000 мішків кави, знищено в консервах мʼяса 260,000 кілограмів, а свіжого мʼяса знищено 1 450 000 кілограмів». Так господарюють побожні і безбожники. Безбожники ‒ не диво! Вони не визнають ніякого Бога, таких тяжко судити; хоч Бог їх наостанку засудить по заслузі. А ви всі, побожні, що не розлучаєтеся з Євангелієм, із Біблією, з Талмудом, ви носитеся з тими книгами кожну суботу і кожну неділю і довго молитеся, і кричите, що вам тільки дане право (влада) читати, розуміти і вчити народ. Де ваші діла, щоб люди бачили, і собі так робили? Ваші діла: блуд, вино, напої, театри, вибрики, перегони, танці, різні інші дурощі. На вас люди дивляться і так роблять, а ви їх судите і караєте. А ви не будете хіба за те покарані? Будете, якщо не покаєтеся, бо Господь наш правосудний, карає тих, які стверджують, що знають. «Діла ваші вас осудять», ‒ так сказав Христос Ісус.

Я роблю те, що доручив мені мій Отець небесний, Бог Саваоф; талант, що від Нього отримав, у землю не закопую, даром отримав, даром і віддаю.

В імʼя Христа Ісуса і від щирого мого серця прошу всіх: покайтеся і наверніться до Бога – Його слова, тоді Він обернеться до вас; бо гнів Божий іде і не відвернеться, доки не здійснить задумів серця Свого. Коли повірите і будете читати книгу Господню ‒ Біблію, то скажете: «Правда те є», що пишу; а коли не повірите, то будете мучитися у темряві, і буде з вами так, ніби вас не було, як написано: «Людина, що має повагу, а розуму не має, зрівняється з твариною, що гине, і уподібниться їй» (Пс 49,20).

Видавець і редактор Стефан Бохонюк